Рішення № 30501211, 01.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.13 р. Справа № 905/1323/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглеавтоматика», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32355716)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська», м.Макіївка (ідентифікаційний код 00176451)

про стягнення заборгованості в сумі 67055,04грн., 3% річних у розмірі 3201,01грн., інфляції в сумі 134,11грн.

за участю представників:

від позивача: Данилкіна П.М. за довіреністю від 23.01.2013р.,

від відповідача: Бачуріна О.О. за довіреністю №01/528 від 01.04.2013р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглеавтоматика», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська», м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 67055,04грн., 3% річних у розмірі 3201,01грн., інфляції в сумі 134,11грн.

Ухвалою від 22.02.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1323/13-г.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором на виконання налагоджувальних та ремонтних робіт №ОФ10-2011 від 17.02.2011р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 67055,04грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 3201,01грн., інфляційних втрат у розмірі 134,11грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на виконання налагоджувальних та ремонтних робіт №ОФ10-2011 від 17.02.2011р., протоколу узгодження договірної ціни, протоколу розбіжностей до договору, договірних цін на виконання робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт №14-37 за червень 2011р., №16-52 за червень 2011р., №16-54 за липень 2011р., №14-50 за липень 2011р., банківських виписок, акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2013р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

28.03.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що при зверненні із позовом до суду позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт №14-37 за червень 2011р., №16-52 за червень 2011р., №16-54 за липень 2011р., №14-50 за липень 2011р. Та в межах договору №ОФ10-2011 від 17.02.2011р. між сторонами було підписано акти виконаних робіт №14-37 за червень 2011р., №16-52 за червень 2011р., №16-54 за липень 2011р., №14-50 за липень 2011р., а також акт №14-27 за травень 2011р. на суму 10749,95грн. Також зазначив, що 09.08.2011р. відповідачем було здійснено часткову оплату вартості виконаних робіт за договором №ОФ10-2011 від 17.02.2011р., а саме по акту №14-37 в розмірі 4250,05грн., 13.09.2011р. частково сплачено вартість робіт по акту №14-50 в розмірі 15000,00грн. та 19.10.2011р. - по акту №16-52 здійснено часткову оплату в сумі 10000,00грн., 09.08.2011р. відповідачем по акту №14-27 було здійснено оплату вартості виконаних робіт в сумі 10749,95грн. До вказаних пояснень позивачем додано копію акту приймання виконаних будівельних робіт №14-27 за травень 2011р.

Представник відповідача 01.04.2013р. в судовому засіданні усно заперечив проти позовних вимог, письмового відзиву на позовну заяву з обґрунтуванням своїх заперечень останнім суду не надано, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

17.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглеавтоматика» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська» (замовник) укладено договір на виконання налагоджувальних та ремонтних робіт №ОФ10-2011 (далі - Договір), за умовами якого предметом договору є виконання ревізійно-налагоджувальних робіт на підставі Типового положення «Система управління охороною праці у вугільній промисловості України», «Правил безпеки на підприємствах по збагаченню і брикетування вугіль», «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (п.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов Договору, крім тих, що додані до Договору.

Доказів визнання в судовому порядку вказаного Договору недійсним сторонами суду не представлено.

Пунктом 32 Договору передбачено, що термін дії даного договору встановлюється з дати укладання до 31.12.2011р.

За п.2 Договору замовник доручає, а виконавець приймає до виконання роботи по ревізії та налагодженню стаціонарного та електричного обладнання.

Відповідно до п.3 Договору зміст і обсяг робіт з ревізії, налагодження і ремонту устаткування визначаються прикладеною до договору проектно-кошторисною документацією, що складає невід'ємну частину даного договору.

За приписами п.17 Договору про закінчення виконання робіт (виду робіт) виконавець повідомляє замовника не пізніше 3-х днів, після чого сторони складають двосторонній акт про приймання робіт (протокол контрольних випробувань).

Відповідно до п.13 Договору термін виконання роботи - з моменту підписання до 31.12.2011р.

Так, сторонами складено акти приймання виконаних будівельних робіт №14-27 без дати за травень 2011р. на суму 10749,95грн., №14-37 від 30.06.2011р. за червень 2011р. - 16306,58грн., №16-52 від 30.06.2011р. за червень 2011р. - 29387,16грн., №16-54 без дати за липень 2011р. - 35505,56грн., №14-50 без дати за липень 2011р. - 15105,79грн. на загальну суму 107055,04грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд дійшов висновку, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

У розділі 5 Договору «Вартість робіт і порядок розрахунку» пунктом 21 сторонами визначено, що умова виконання робіт - передплата 50%, залишок 50% протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Отже, за актом №14-27 за травень 2011р. кінцевий термін оплати 30.06.2011р., за актом №14-37 за червень 2011р. - 30.07.2011р., за актом №16-52 за червень 2011р. - 30.07.2011р., за актом №16-54 за липень 2011р. - 30.08.2011р., за актом №14-50 за липень 2011р. - 30.08.2011р.

Так, замовником сплачено на користь підрядника грошові кошти у розмірі 40000,00грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема, 09.08.2011р. сплачено 15000,00грн., 13.09.2011р. - 15000,00грн.,1 9.10.2011р. - 10000,00грн.

Таким чином, замовником не своєчасно та не в повному обсязі оплачено виконані роботи, внаслідок чого у замовника перед підрядником виникла заборгованість за актом виконаних робіт №14-37 за червень 2011р. з 31.07.2011р. по 08.08.2011р. у розмірі 16306,58грн., з 10.08.2011р. по теперішній час - у розмірі 12056,53грн. (після часткової оплати - 4250,05грн.)., за актом №16-52 за червень 2011р. з 31.07.2011р. по 18.10.2011р. - у розмірі 29387,16грн., з 20.10.2011р. по теперішній час - у розмірі 19387,16грн. (після часткової оплати у розмірі 10000,00грн.)., за актом №14-50 за липень 2011р. з 31.08.2011р. по 12.09.2011р. - у розмірі 15105,79грн., з 14.09.2011р. по теперішній час - у розмірі 105,79грн. (після часткової оплати у розмірі 15000,00грн.)., за актом №16-54 за липень 2011р. з 31.08.2011р. по теперішній час - у розмірі 35505,56грн.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума вартості неоплачених робіт становить 67055,04грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Усні заперечення відповідача проти позовних вимог суд вважає безпідставними, оскільки останнім вказані заперечення не обґрунтовані та не підтверджуються відповідними доказами.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.02.2013р., який підписаний з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств та за яким у відповідача перед позивачем нараховується заборгованість за Договором у розмірі 67055,04грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 67055,04грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також відповідно до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3201,01грн. та інфляційні втрати у розмірі 134,11грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що у вказаному розрахунку позивачем також невірно визначено початкову дату здійснення нарахування. Так, позивачем визначено за актом виконаних робіт №14-37 за червень 2011р. початкову дату нарахування 30.07.2011р., за актом №16-52 за червень 2011р. - 30.07.2011р., за актом №14-50 за липень 2011р. - 01.08.2011р., за актом №16-54 за липень 2011р. - 01.08.2011р., тоді як суд вище встановив початкові дати виникнення заборгованості за вказаними актами.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з за актом виконаних робіт №14-37 за червень 2011р. з 31.07.2011р. по 08.08.2011р. у розмірі 16306,58грн., з 10.08.2011р. по 08.02.2013р. - у розмірі 12056,53грн., за актом №16-52 за червень 2011р. з 31.07.2011р. по 18.10.2011р. - у розмірі 29387,16грн., з 20.10.2011р. по 08.02.2013р., за актом №14-50 за липень 2011р. з 31.08.2011р. по 12.09.2011р. - у розмірі 15105,79грн., з 14.09.2011р. по 08.02.2013р., за актом №16-54 за липень 2011р. з 31.08.2011р. по 08.02.2013р. - у розмірі 35505,56грн. самостійно за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню становить 3066,94грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що у при здійсненні розрахунків позивачем допущено помилку в частині визначення суми вказаного нарахування.

Здійснивши самостійно розрахунок інфляційних втрат у відповідності з вимогами листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» за період з 01.09.2011р. по 01.01.2013р., який визначено позивачем та який не суперечить приписам чинного законодавства, суд визначив, що розмір інфляційних втрат становить 132,23грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у розмірі 132,23грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 631, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглеавтоматика», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська», м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 67055,04грн., 3% річних у розмірі 3201,01грн., інфляції в сумі 134,11грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська» (86111, Донецька область, м.Макіївка, вул.Янки Купали, буд.1, ідентифікаційний код 00176451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглеавтоматика» (83045, м.Донецьк, вул.Ім.Професорів Богославських, 5А, ідентифікаційний код 32355716) суму заборгованості у розмірі 67055,04грн., 3% річних у розмірі 3066,94грн., інфляційні втрати у розмірі 132,23грн., судовий збір у розмірі 1717,18грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 01.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2013р.

Суддя Сич Ю.В.