Постанова № 30494737, 03.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2013 року Справа № 812/2194/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.

та

представників сторін:

від позивача - Пономарьов Д.В. (довіреність від 24.01.2013 № 999/09-20),

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 2312,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2011 року по 01 січня 2012 року у розмірі 2312,04 грн.

Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду Мазура Ю.Ю. від 04 березня 2013 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 березня 2013 року.

Внаслідок повторного автоматичного розподілу справи між суддями автоматизованою системою документообігу суду для розгляду адміністративної справи № 812/2194/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період 01 січня 2011 року по 01 січня 2012 року у розмірі 2312,04 грн., що перебувала в провадженні судді Мазура Ю.Ю. передано для подальшого розгляду судді Твердохлібу Р.С. у зв'язку із переведенням судді Мазура Ю.Ю. до іншого суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року суддею Твердохлібом Р.С. прийнято до свого провадження адміністративну справу № 812/2194/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період 01 січня 2011 року по 01 січня 2012 року у розмірі 2312,04 грн. та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області як платник єдиного внеску. До 01 квітня 2012 року відповідачем було надано звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування. Згідно картки особового рахунку, станом на 01 січня 2013 року за ОСОБА_3 мається борг за період з 01 січня 2011 року по 01 січня 2012 року в сумі 2312,04 грн.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області було складено акт про від 20 листопада 2012 року про вручення вимоги про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-346 в сумі 2312,04 грн. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 Відповідач не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки, не узгодив вимогу з управлінням та не оскаржив вимогу в судовому порядку. У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2312,04 грн.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких, просив суд залишити позов без задоволення та зобов'язати позивача скасувати вимогу про сплату боргу від 03 вересня 2012 року на суму 2312,04 грн., та, серед іншого, зазначив, що визначаючи суму заборгованості зі страхових внесків та заявляючи її до стягнення, позивач діяв протиправно та незаконно (а.с. 15-48).

Так, відповідач вважає, що позов про стягнення заборгованості за 2011 рік заявлено поза межами строку звернення до суду, передбаченого частинами 1 та 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що відповідно до норм статті 100 цього Кодексу, є підставою для залишення позову без розгляду, оскільки позивачем не зазначено про поважність причин пропуску цього строку.

Також відповідач вважає, що позивачем порушено порядок направлення вимоги про сплату боргу, а саме, не виконано обов'язок щодо направлення вимоги про сплату боргу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Позивачем при направленні вимоги умисно не враховано зміну адреси відповідача.

Крім того, відповідач вказав, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік на суму 2312,04 грн., який позивачем вказано як підставу для визначення заборгованості відповідача, не відповідає звіту, власноручно складеному та поданому до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області самим відповідачем. Відповідач зазначає, що у складеному ним звіті суми до сплати не визначено у зв'язку з тим, що він проходив лікування, що підтверджується медичною документацією. Власноруч складений звіт без визначення сум єдиного внеску було здано до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області відповідачем особисто. Також позивач не подавав звіт в електронній формі. Відповідач вважав, що оскільки наданий позивачем до матеріалів справи звіт відповідача є підробленим, суд має виключити цей документ з числа доказів.

Посилаючись на норми частини 1 статті 13, статті 15, статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач зазначає також, що має право на припинення участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки є особою, якій у відповідності до цього Закону призначено довічну пенсію Міністерством внутрішніх справ України. Отже, відповідач вважає, що не є страхувальником, не перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області як платник страхових внесків, заяву про взяття на облік не складав, письмового повідомлення про взяття на облік від позивача не надходило.

Підставою для відмови у задоволенні позову відповідач вважає також його звернення до правоохоронних органів щодо протиправних дій посадових осіб позивача у відношенні відповідача, пов'язаних із застосуванням фізичної сили, зловживання службовим становищем, підробки річних звітів про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За зверненням відповідача проводиться досудове розслідування, яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань. Тому відповідач вважає, що відповідно до частини 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення відповідача про сплату фінансових санкцій, пов'язаних із зверненням до суду, зупиняє свою дію та суми, визначені виконавчим органом пенсійного фонду не підлягають стягненню до прийняття відповідного рішення судом. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать також про те, що позивач всупереч статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України приховав від суду факт того, що між позивачем та відповідачем існує спір з тих самих підстав та щодо того самого предмету позову.

Відповідач вважає, що він відповідно до статті 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яка особа, що обрала особливий спосіб оподаткування не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач наводить норми ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», та зазначає, що примусові стягнення за несплату страхових внесків не здійснюються, а заборгованість підлягає списанню.

Відповідач просив суд врахувати також, що він у протягом 2010 - 2012 років декілька разів перебував на лікуванні та підприємницьку діяльність фактично не здійснював, що підтверджує неправомірність дій позивача щодо нарахування йому заборгованості зі страхових внесків.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову, надав пояснення, аналогічні викладеним в письмових запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою - підприємцем виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 16 грудня 1999 року, номер запису про державну реєстрацію 23910170000001547, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 16 грудня 1999 року НОМЕР_2 (а.с. 73).

ОСОБА_3 зареєстрований в державній податковій інспекції в м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби та знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується патентом від 25 серпня 2010 року НОМЕР_3 та свідоцтвом платника єдиного податку від 28 травня 2012 року НОМЕР_4 (а.с. 74, 189-192).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2-14 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина 2 статті 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Частиною 3 статті 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», серед іншого встановлено, що платником єдиного внеску, зазначеним у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з огляду на положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (а.с. 130).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Частиною 11 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У відповідності із пунктом 3.2 постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Частиною 12 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до вимог Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізична особа-підприємець ОСОБА_3 повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Статтею 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», серед іншого встановлено:

- рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами;

- положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів;

- територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;

- платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею;

- у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;

- у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки;

- у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Також підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (надалі по тексту Інструкція від 27 вересня 2010 року № 21-5) встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 4.6 розділу IV Інструкції від 27 вересня 2010 року № 21-5 встановлений порядок обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування. Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення норм Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за 2011 рік утворилася заборгованість у розмірі 2312,04 грн., що підтверджується звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік (а.с. 132-133) та карткою особового рахунку платника єдиного внеску (а.с. 7).

Відповідно до вимог частини 4 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачем фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 була надіслана вимога від 03 вересня 2012 року № Ф-346 про сплату боргу на суму 2312,04 грн. Конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення було повернуто без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 198).

В подальшому, управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області 20 листопада 2012 року відповідачу було вручено вимогу від 03 вересня 2012 року № Ф-346 про сплату боргу на суму 2312,04 грн. про що свідчить акт про вручення вимоги про сплату боргу (а.с. 10).

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги від 03 вересня 2012 року № Ф-346 про сплату боргу відповідач суму недоїмки не сплатив, вимогу про сплату боргу з управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області не узгодив та у судовому порядку не оскаржив, що підставою для задоволення адміністративного позову.

Щодо доводів відповідача стосовно пропуску управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України та застосування насідків статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відповідно до приписів частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. Згідно положень частини 16 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що він не отримував вимогу від 03 вересня 2012 року оскільки вона була направлена на адресу, за якою відповідач не проживає, а акт від 20 листопада 2012 року не може бути доказом її отримання, оскільки там відсутній його підпис, та позивачем повинен бути складений акт про відмову в отриманні спірної вимоги, а також при вручені вимоги 20 листопада 2012 року до нього співробітниками управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області були застосовані заходи фізичного впливу з огляду на таке.

Оглядом реєстру поштових відправлень та конверту судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-346 була надіслана за адресою: м. Свердловськ, квартал 60 років СРСР, 18/339 (а.с. 198, 199-200). Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19 грудня 2012 року № 4230 місцем проживання ОСОБА_3 зазначено: АДРЕСА_1. Така ж адреса власноручно зазначена відповідачем у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік, які надані як позивачем, так і відповідачем, а також у податковій декларації про майновий стан і доходи відповідача за 2011 рік (а.с. 8; 49-50; 132-133; 189).

Щодо акта про вручення вимоги про сплату боргу від 20 листопада 2012 року суд зазначає, що відомості, зазначені в акті дозволяють дійти висновку про обізнаність відповідача щодо наявної суми заборгованості, періоду її утворення та термінів сплати. Відмова від підпису не може бути беззаперечною підставою для не звернення позивача до суду з позовом про стягнення сум єдиного внеску.

Доводам відповідача стосовно обставин вручення йому вимоги від 03 вересня 2012 року № Ф-346 та складання акта від 20 листопада 2012 року повинна бути надана оцінка правоохоронними органами за приписами кримінального та кримінально-процесуального законодавства в рамках перевірки звернення ОСОБА_3, про що свідчать повідомлення про початок досудового розслідування та клопотання відповідача (а.с. 56-64).

Не заслуговують на увагу суду також доводи відповідача щодо невірного зазначення в адміністративному позові назви Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме те, що замість «соціального страхування» в позові вказано «пенсійного страхування», оскільки така помилка визначається судом як технічна описка, яка не впливає на обов'язок відповідача щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Щодо посилання відповідача на невідповідність даних у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік, який позивачем вказано як підставу для визначення заборгованості відповідача, із даними власноруч складеного звіту, наданого відповідачем до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області суд зазначає, що надана відповідачем розписка про одержання звіту до Пенсійного фонду України за 2011 рік від 13 січня 2012 року № 728 (а.с. 51) за своїми реквізитами співпадає з оригіналом звіту відповідача, наданого позивачем (а.с. 132-133), з чого суд робить висновок про те, що зазначена розписка саме від звіту, який знаходиться у відповідача. Суд також зазначає, що належних доказів підробки вказаного звіту відповідачем не надано. Посилання відповідача про можливість проведення почеркознавчої експертизи в рамках розслідування кримінальної справи суд не бере до уваги з огляду на відсутність такого висновку експерта та відсутність надання оцінки такій експертизі судом в рамках відповідного судочинства.

Посилання відповідача на норми частини 1 статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині його права на припинення участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки він є особою, якій у відповідності до цього Закону призначено довічну пенсію Міністерством внутрішніх справ України суд не бере до уваги з огляду на те, що по-перше, відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» довічна пенсія (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом.

По-друге, відповідно до частини 4 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (яка набрала чинності 06 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Таким чином, з 06 серпня 2011 року підставою для звільнення від сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є сукупність двох обставин: якщо фізична особа-підприємець є пенсіонером за віком або інвалідом та якщо така особа отримує пенсію за віком або соціальну допомогу.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлені види пенсій за цим Законом, а саме: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку із втратою годувальника. Позивач є отримувачем пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ», яким встановлені наступні види пенсії для осіб, на яких поширюється дія цього Закону: за вислугу років; по інвалідності; в разі втрати годувальника, що підтверджується висновком про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_3 від 01 грудня 1996 року № 14299 (а.с. 196). Таким чином, оскільки пенсія відповідачу призначена за вислугу років згідно Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ» положення частини 4 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на нього не розповсюджуються.

Разом із цим суд зазначає, що призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Таким чином, від сплати єдиного внеску звільняються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Згідно з листом управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 03 квітня 2013 року № 538/26-02 ОСОБА_3 досяг пенсійного віку 01 липня 2011 року (а.с. 195). Таким чином суд зазначає про правильність обчислення управлінням Пенсійного фонду в м. Свердловську Луганської області заборгованість відповідача, а саме за період січень-липень 2012 року в сумі 2312,04 грн.

Посилання відповідача в обґрунтування заперечення проти адміністративного позову на те, що він, як платник єдиного податку, на підставі Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не є платником збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відхиляються судом за безпідставністю та необґрунтованістю з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно зі статтею 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Отже, обов'язок сплачувати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, а тому суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний або фіксований податок, не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у порядку та розмірах, передбачених Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 2 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Посилання відповідача на порушення норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» судом не беруться до уваги, оскільки борг відповідача відображений у вимозі від 03 вересня 2012 року є боргом за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який утворився у період з 01 січня 2011 року, а правовідносини щодо визначення правових та організаційних засад забезпечення такого збору та обліку, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, з 01 січня 2011 року регулюються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на дані правовідносини не розповсюджуються.

Посилання відповідача на винесення вимоги від 03 вересня 2012 року про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 2312,04 грн. під час його тимчасової непрацездатності не спираються на положення діючого законодавства, а враховуючи відсутність відповідних обмежень, встановлених Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» такі доводи не свідченням неправомірності винесення такої вимоги.

Доводи відповідача про те, що він не є страхувальником, не перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області як платник страхових внесків, заяву про взяття на облік не складав та не отримував письмового повідомлення про взяття на облік суд не бере до уваги, оскільки відповідно до зобов'язання сплачувати страхові внески від 23 грудня 1999 року відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області.

Відповідно до пункту 3 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд також зазначає, що звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно нього протиправних дій співробітниками управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області не є обставиною, яка перешкоджає органу Пенсійного фонду України вчиняти дії, передбачені статтею 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що доводи відповідача про скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 03 вересня 2012 року № Ф-346 в сумі 2312,04 грн. є такими, що не ґрунтуються на Законі, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення з ОСОБА_3 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 2312,04 грн. Питання щодо скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 03 вересня 2012 року № Ф-346 повинно розглядатися в рамках окремої справи шляхом подання відповідної позовної заяви.

З урахуванням наведених вище обставин, оскільки відповідач у добровільному порядку прострочену заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у розмірі 2312,04 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 08 квітня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 2312,04 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце проживання: АДРЕСА_2) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (ідентифікаційний код 21792442, місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Пирогова, буд. 9) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 2312,04 грн. (дві тисячі триста дванадцять гривень чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08 квітня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб