Ухвала суду № 30490339, 26.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 р.Справа № 1570/5374/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін,

справа розглядається в порядку письмового провадження)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» «Проект Монтаж Наладка» до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» «Проект Монтаж Наладка» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008682301, винесеного 28.05.2012 року за результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за червень 2011 року, яким було збільшено грошове зобов'язання ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка» з податку на додану вартість в сумі 96181 грн., в тому числі за основним платежем 96181 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» «Проект Монтаж Наладка» задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0008682301 державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28.05.2012 року за результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ЕО Проект Монтаж Наладка» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за червень 2011 року, яким було збільшено грошове зобов'язання ТОВ «ЕО Проект Монтаж Наладка» з податку на додану вартість в сумі 96182 гривні, в тому числі за основним платежем - 96181 грн. т аза штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн..

В апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Малиновському районі було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка» з питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Луганпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, за червень 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 28.02.2012 року № 73/23-214/36920284-98.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка» ч. 5 ст. 203, ч, 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка» з ТОВ «Луганпромстройсантехмонтаж» за червень 2011 року, на загальну суму ПДВ 96181 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними; пп. 14.1.36, пп. 14.1. 191, пп. 14.1.202, п. 14.1. ст. 14, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка» показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %», рядку 17 декларацій «Усього податкового кредиту» в сумі 96181 грн. у червні 2011 року, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 96181 грн., в тому числі у червні 2011 року ПДВ у сумі 96181 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Малиновському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0008682301, яким ТОВ ЕО «Проект Монтаж Наладка» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 96182 грн., в тому числі за основним платежем -96181 грн., та за штрафними санкціями -1 грн..

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зробив висновок про безпідставність висновків ДПІ у Малиновському районі по про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет за період червень 2011 року у сумі 96181 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.05.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (виконавець) було укладено договір № 3/11-ЭО на вироблення науково-технічної продукції, відповідно до якого виконавець зобов'язується виробити за технічним завданням замовника роботи з капітального ремонту системи контролю «Metrix» на ГПА-Ц-16С КС-3 ДЛВУМГ із заміною компонентів, а також з капітального ремонту систем дистанційного сповіщення, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Контрагент позивача, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», діє на підставі ліцензії на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, розбирання та знесення будівель, земляні роботи, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші спеціальні будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу є основними видами діяльності підприємства за КВЕД відповідно до довідки Головного управління статистики у Луганській області від 14.07.2010 року.

На підставі зазначеного договору ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були проведені будівельні роботи на загальну суму 577084, 75 грн., в тому числі ПДВ - 96180,79 грн..

ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було виписано податкову накладну від 20.06.2011 року № 130 на загальну суму і розмірі 577084, 75 грн., в тому числі ПДВ - 96180,79 грн..

Придбані роботи були використані позивачем в оподатковуваних операціях, що підтверджується укладеними ними договорами підряду із ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» від 16.05.2011 року № 110505748, складеними на його підставі договірною ціною, актом приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до якого позивачем ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтобаз» були передані будівельні роботи, виконані попередньо ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» як субпідрядником.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальника ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжне доручення, податкова накладна, договір та інш.), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) своєму безпосередньому постачальнику - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу відповідачем не спростовано, що на момент складення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, вказаний контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість та відповідно мав право на складання податкових накладних.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», які не є доказами у розумінні норм ст.69 КАС України.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що ні актом перевірки, ні іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення як позивачем, так і його контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи) та сплата на користь свого контрагента в ціні за поставлені послуги суми ПДВ, яка була заявлена ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: