Постанова № 30490042, 02.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1121/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Головкова О.М.,

представників відповідачів - Давиденко Ю.М., Даниленка А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, Полтавської митниці про скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2013 року позивач ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві, Полтавської митниці про скасування податкової вимоги від 11 січня 2013 року № 153.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав на передчасність дій податкового органа щодо винесення спірної податкової вимоги, посилаючись на відсутність факту закінчення процедури узгодження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Позивач наголошує, що податковий орган безпідставно не взяв до уваги факт відкриття апеляційного провадження у справі № 2а-16706602/12 про оскарження постанови Полтавського окружного адміністративного суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Полтавської митниці від 29 серпня 2012 року № 39, від 03 жовтня 2012 року № 46, 47.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2012 року до ДПІ у м. Полтаві надійшли матеріали подання Полтавської митниці від 10 жовтня 2012 року щодо виставлення податкової вимоги ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна".

24 жовтня 2012 року ДПІ у м. Полтаві листом Полтавської митниці повідомлено про факт оскарження в Полтавському окружному адміністративному суді ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі № 2а-1670/6602/12 за позовом ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" до Полтавської митниці, третя особа - "ПДНК Сейв Вел" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у задоволенні позовних вимог відмовлено.

11 лютого 2013 року Полтавською митницею направлено подання органу державної податкової служби про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна", що зумовило винесення податковим органом вимоги від 11 січня 2013 року № 153 про погашення узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2561790,72 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що постанова суду першої інстанції оскаржена позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі № 2а-1670/6602/12.

Листом від 04 березня 2013 року Полтавська митниця повідомила ДПІ у м. Полтаві про факт оскарження в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції.

Таким чином, на дату винесення спірної податкової вимоги, сума податкового боргу не є узгодженою.

Позивач, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності прийняття податкової вимоги, вважає останню необґрунтованою, протиправною, такою, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийнята без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою скасувати спірну податкову вимогу.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірній податковій вимозі ДПІ у м. Полтаві від 11 січня 2013 року № 153, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг, згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Так, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно пункту 59.2 статті 59 Податкового кодексу України якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 59.2 статті 59 Податкового кодексу України Кабінетом Міністрів України затверджений Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання.

Пунктом 2 вищезазначеного Порядку передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує в установлені строки узгоджену суму грошового зобов'язання, контролюючий орган складає подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків за встановленою формою.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами, грошове зобов'язання є неузгодженим, в зв'язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.

Судом встановлено, що Полтавською митницею при підготовці матеріалів подання, що направлялось до ДПІ у м. Полтаві для виставлення податкової вимоги, не здійснено заходів для встановлення обставин, що передують винесенню податкової вимоги, зокрема, не встановлено факту узгодження суми грошового зобов'язання.

Аналіз викладеного дає підстави вважати податкову вимогу ДПІ у м. Полтаві від 11 січня 2013 року № 153 винесеною безпідставно.

Зважаючи на те, що податкова вимога ДПІ у м. Полтаві від 11 січня 2013 року № 153 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у м. Полтаві від 11 січня 2013 року № 153.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, Полтавської митниці про скасування податкової вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 11 січня 2013 року № 153.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" (ідентифікаційний код 37439837) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова