Постанова № 30490029, 05.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1183/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Комендантов Г.Г. (по довіреності)

представник відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 року за №0000212201 та № 0000222201,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000212201 та № 0000222201 від 08.02.2013 року.

В судовому засіданні 03.04.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000212201 та № 0000222201 від 08.02.2013 року зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкові повідомлення - рішення №0000212201 та № 0000222201 від 08.02.2013 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позові та додатках до нього.

Від відповідача 03.04.2012 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з тим, що представник ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, який є відповідальним та закріпленим за супроводженням цієї справи знаходиться в іншому судовому засіданні в Одеському апеляційному адміністративному суді. Суд визнав клопотання необґрунтованим, оскільки відповідач заздалегідь був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, підтвердженням є поштове повідомлення з відміткою про вручення 21.03.2013 року, представник відповідача не вперше не прибув до суду, при цьому доказів перебування в іншому судовому засіданні не надано, а тому продовжено розгляд справи на підставі ст. 128 КАС України без його участі, заперечення на позовну заяву відповідачем не надані.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно зі ст.20 Податкового кодексу України здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій у тому числі й в судовому порядку, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.03.2001 року (а.с.9) та взято на податковий облік у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеській області ДПС від 07.03.2001 року.

Відповідно до довідки № 667792 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності Товариства є: неспеціалізована оптова торгівля, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво бетонних розчинів, готових для використання, виготовлення виробів із бетону для будівництва, будівництво житлових і нежитлових будівель, вантажний автомобільний транспорт (а.с.10).

Судом також встановлено, що Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року за результатами якої складено Акт № 310/22-3/31339248 від 30.01.2013 року (а.с.13-50).

В акті перевірки зроблено висновок про те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент» порушено:

1.) п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст.135, п.п.138.1 п.138.1, п.138.2, 138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 472423 грн., у тому числі по періодам: ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 48550 грн. (ІІІ квартал 2011 року складає 48550 грн.); ІІ- IV квартали 2011 року на суму 75878 грн. (ІV квартал 2011 року складає 27328 грн.); Півріччя 2012 року на суму 234811 грн. (ІІ квартал 2012 року складає 234811 грн.); Три квартали 2012 року на суму 396544 грн. (ІІІ квартал 2012 року складає 161733 грн.).

2.) п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 29102 грн., у тому числі по періодам: в квітні 2012 року на суму 29102 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000222201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43653 грн. (а.с. 11), та податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року №0000212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 670694 грн. (а.с. 12 ).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент» оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки складений акт №310/22-3/31339248 від 30.01.2013 року, але з вказаним актом перевірки позивач був не згодний, про що свідчить запис та підпис директора ТОВ «Елемент» (а.с.50). Таким чином, обставини, зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно положень ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи на загальних підставах. Разом з цим, відповідачем до суду не надано заперечень на позовну заяву.

Судом встановлено що, здійснюючи господарську діяльність, позивач укладав відповідні угоди із контрагентами.

Так, 01.10.2010 року ТОВ «Елемент» уклало договір поставки № ТРО-600028 з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (а.с. 74-77).

Договір підписаний та скріплений печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

На виконання умов договору ТОВ «Транс Агентство Сервіс» були надані ТОВ «Елемент» відповідні рахунки на сплату товару, в яких були зазначені вид, об'єм та вартість товару. Підтвердження того, що товар був поставлений позивачу є видаткові та податкові накладні (а.с. 79-88).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Разом з тим, в акті перевірки відповідач посилається на відомості, отримані від Алчевської ОДПІ Луганської ДПС з активів перевірок ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

Однак, всупереч зазначеному з матеріалів справи вбачається, що Луганським окружним адміністративним судом по справі №2а/1270/1874/2012 позовні вимоги ТОВ «Транс Агентство Сервіс» до Алчевської ОДПІ в Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволені (а.с.66-73). Постанова набрала законної сили.

Частиною 1 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд не погоджується з висновками ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Транс Агентство Сервіс», які зроблені відповідачем виключно на підставі інформації отриманої від Алчевської ОДПІ Луганської ДПС.

Водночас, суд критично оцінює посилання відповідача на висновки акту перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс», якими встановлені порушення з боку ТОВ «Транс Агентство Сервіс», з яким хоча пов'язаний взаємовідносинами позивач, але це не може бути підставою для висновків про порушення податкового законодавства, саме ТОВ «Елемент», оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Така ж думка наведена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року

Судом встановлено, що відповідач при прийняті рішення про порушення позивачем законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» виходив з того, що залік взаємних розрахунків та зарахування заборгованості між позивачем та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» був зроблений із порушенням приписів Цивільного кодексу України, зокрема ст. 602 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якою не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу строку позовної давності. При цьому відповідач виходив з того, що строк позовної давності по заборгованості ТОВ «БМК Планета-Міст» перед позивачем минув, та як наслідок така заборгованість є безнадійною. Відповідач обґрунтовує висновки про сплив строку позовної давності по заборгованості тим, що поставка товару від ТОВ «Елемент» до ТОВ «БМК Планета-Міст» відбувалася у вересні - грудні 2008 року. Крім цього, відповідач зазначив, що на договорі поруки, який був укладений між ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» та позивачем за умови якого ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» виступає поручителем за належне виконання ТОВ «БМК Планета-Міст» обов'язку щодо погашення заборгованості за поставлений товар відсутня печатка та підпис з боку ТОВ «БМК Планета-Міст».

Однак, суд не погоджується з висновками відповідача виходячи з наступного.

ТОВ «Елемент» відвантажувало «БМК планета-Міст» товар (бетон), що також відповідно до акту не заперечується відповідачем. Відповідно до домовленостей сторін, вартість та об'єми поставки товару погоджувались у відповідних видаткових накладних, а строки розрахунків за поставлений товар встановлені за вимогою продавця (ТОВ «Елемент»).

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 0000281 від 01.10.2010 року позивач направив вимогу про погашення відповідної заборгованості за поставлений товар на адресу ТОВ «БМК Планета-Міст» (а.с 89). З моменту спливу 7 (семи) днів з дня отримання такої вимоги починає спливати строк позовної давності, а тому суд погоджується з твердженням представника позивача, що відповідачем зазначена обставина залишена поза увагою, та всупереч цьому зазначено в акті перевірки про сплив строку позовної давності у 2011 року.

Крім цього, суд погоджується з твердженням представника позивача про помилковість висновку податкового органу, що договір поруки між Кредитором та Поручителем має в обов'язковому порядку містити підписи та печатку ТОВ «БМК Планета-Міст», оскільки чинним законодавством не встановлений обов'язок укладати договори поруки у трьохсторонньому форматі.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем не прийняті до уваги надані до перевірки відомості, які спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства, а саме заниження валового доходу внаслідок не включення ТОВ «Елемент» до складу валового доходу суми безнадійної заборгованості по взаємовідносинам із ТОВ «БМК Планета-Міст».

Стосовно завищення на думку ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС позивачем витрат у сумі 620578 грн. у ІІІ кварталі 2012 року судом встановлено наступне.

Позивачем було укладено договір поставки № 20/003 від 20.03.2012 року (а.с. 90-94) за умовами якого ТОВ «Елемент» бере на себе зобов'язання передати у власність ТОВ «Мьобіус Констракшн Юкреін» щебінь гранітний фракції 40-70 та камінь бутовий М800-1400, масою 15-100 кг. За умовами укладеного договору, поставка товару позивачем має здійснюватись на умовах DDR - склад постачальника (правила Інкотермс 2000).

Таким чином з метою виконання умов укладеного із ТОВ «Мьобіус Констракшн Юкреін» договору поставки. ТОВ «Елемент» уклав договір про надання послуг №7/2012 від 29.08.2012 року із ТОВ «Компанія Аквабуд ЛТД» (а.с.97-98), предметом якого є розміщення і зберігання щебеню та каменю бутового на території відкритого виробничого майданчика, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Гефта, 2.

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, для виконання умов поставки щебеню гранітного та каменю бутового, позивачеві необхідно було облаштувати тимчасову споруду, яка умовно була названа «Тимчасовим причалом». З цією метою позивач звернувся до ТОВ «Компанія Аквабуд ЛТД» із листом №099 від 29.08.2012 року про надання дозволу на спорудження такої тимчасової споруди з метою перевалки вантажу та наступним демонтажем не пізніше 31.03.2013 року. В свою чергу ТОВ «Компанія Аквабуд ЛТД» листом №29/08 від 29.08.2012 року погодила спорудження такої споруди. Зазначена споруда є горизонтальною площадкою для перевалки вантажу, яка була споруджена на час виконання умов договору поставки щебеню та бутового каменю (а.с.158-159).

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що для облаштування вказаної вище споруди ТОВ «Елемент» був укладений договір № 27/08-12 на виконання підрядних робіт від 27.08.2012 року (а.с. 99-102) за умовами якого ТОВ «Енергосервіс» бере на себе зобов'язання за завданням ТОВ «Елемент» виконати роботи з облаштуванням тимчасового причалу для перевантаження щебеню та бутового каменю на об'єкті Перевантажний причальний комплекс ЖБИ. Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість підрядних робіт за цим договором складає 744692,93 грн. у тому числі ПДВ.

Суд вважає, що встановлюючи порушення позивачем п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідач помилково дійшов висновку про те, що позивачем повинні були віднесені витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів.

Відповідно до п.п. 14.1.138 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, складаються із витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Таким чином, суд погоджується з твердженням представника позивача, що спорудження тимчасового причалу необхідно було саме для поставки товару, враховуючи тимчасовий термін використання причалу (період поставки складає відповідно до погоджених графіків поставки з жовтня 2012 року по березень 2013 року), а тому зазначені витрати були віднесені позивачем на витрати, пов'язані із збутом продукції.

Також судом встановлено, що відповідач дійшов помилкових висновків про порушення ТОВ «Елемент» п.141.1 Податкового кодексу України з огляду на те, що позивач, сплачуючи відсотки за користування банківським кредитором, фактично отримані грошові кошти перерахував на розрахункові рахунки контрагентів, які вказані кошти повернули позивачеві. Відповідач вважає зазначені операції такими, що не відносяться до господарської діяльності позивача. Разом із тим зазначені висновки спростовуються наступним.

Судом встановлено, що ТОВ «Елемент» уклав наступні господарські угоди: договір підряду № 20/6 від 20.06.2012 року (а.с. 103-106) за умовами якого ТОВ «Еталон» бере на себе зобов'язання за завданням ТОВ «Елемент» виконати комплекс робіт з будівництва складських приміщень за адресою м. Одеса, вул. Атамана Чепіги, 35/2. Відповідно до умов договору, сторони погодили договірну ціну робіт; договір підряду №12-04 від 12.04.2012 року (а.с.107-110) за умовами якого ТОВ «Комбіо Стройсервіс» бере на себе зобов'язання за завданням ТОВ «Елемент» виконати роботи з благоустрою - облаштування тротуарної плитки на території ТОВ «Іллічівський морський рибний порт».

На виконання умов укладених господарських договорів ТОВ «Елемент» були перераховані відповідні авансові платежі, а саме 250000 грн. ТОВ «Камбіо Стройсервіс», та 700000 грн. ТОВ «БК Еталон».

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, визначається свобода підприємницької діяльності та вільний рух капіталів, товарів та послуг, вільного вибору особою свого контрагенту та вільне визначення умов договору.

З наданих суду первинних документів та пояснень представника позивача вбачається, що ТОВ «Елемент» користуючись правом на здійснення підприємницької діяльності, враховуючи зміну обставин, за яких сторони дійшли згоди про дострокове припинення вказаних господарських договорів, ТОВ «Камбіо Стройсервіс» та ТОВ «БК Еталон» повернули позивачеві відповідні авансові платежі на розрахунковий рахунок. Зазначені обставини не позбавляють вказані договори характеру господарських угод, а діяльність, направлену на укладання та виконання цих угод, неможна вважати такою, що не відноситься до господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушення ТОВ «Елемент» норм податкового законодавства були встановлені ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС без належного аналізу характеру конкретних угод, їх взаємозв'язку із господарською діяльністю позивача та передчасно, а тому висновки акту є помилковими та такими, що суперечать законодавству України.

З огляду на наявні в справі докази, суд вважає висновки податкового органу в акті перевірки щодо порушення позивачем п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.5.4 п.135.4 ст. 135, п.138.1., п.138.2., п.138.4., п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.3, п.198.5., п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 08.02.2013 року №0000222201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43653 грн. за основним платежем-29102 грн.,та штрафними санкціями - 14551 грн., та №0000212201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 670694 грн., за основним платежем - 472422 грн., та штрафними санкціями - 198272 грн. визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000212201 від 08.02.2013 року Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Елемент» (код ЄДРПОУ 31339248) з податку на прибуток у сумі 472422 (чотириста сімдесят дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 коп. та нараховані штрафні санкції у сумі 198272 (сто дев'яносто вісім тисяч двісті сімдесят дві) гривні 00 коп.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000222201 від 08.02. 2013 року Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Елемент» (код ЄДРПОУ 31339248) з податку на додану вартість у сумі 29102 (двадцять дев'ять тисяч сто дві) гривні 00 коп. та нараховані штрафні санкції у сумі 14551 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 00 коп.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 05 квітня 2013 року.

Суддя Бутенко А.В.

.