Рішення № 30487716, 11.12.2012, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

11.12.2012

Справа № 2/1416/1202/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2012 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва, у складі: головуючого судді - Рум'янцевої Н.О., при секретарі - Ляшик С.В., за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєва, справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,

зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим та таким, що не підлягає виконанню,

зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», третя особа ОСОБА_4, про визнання недійсним договору про надання кредиту,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року ПАТ «Енергобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно договору про надання кредиту від 18.03.2008 року № 6 (далі - кредитний договір) ОСОБА_3 отримав у ПАТ «Енергобанк» кредит у сумі 80000,00 дол. США до 17.03.2011 року зі сплатою за користування кредитом 13% річних для придбання вантажного автотранспорту.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за договором про надання кредиту від 18.03.2008 року № 6 між сторонами був укладений договір поруки.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а відповідачі - взяті на себе зобов'язання не виконували, про що неодноразово були повідомлені. В результаті утворилась заборгованість, яка станом на 15.12.2011р. складає 797035 грн. 43 коп.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачів вище указану суму боргу.

У липні 2012р. ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Енергобанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим та таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.09.2008р. між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до якого внесено зміни до договору кредиту щодо збільшення відсоткової ставки по кредитним зобов'язанням. Однак вона не знала про цей договір, не надавала згоди на зміну зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності. У зв'язку із цим вона просить суд визнати договір поруки припиненим та таким, що не підлягає виконанню.

У жовтні 2012р. ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Енергобанк» про визнання недійсним договору про надання кредиту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що кредитний договір не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність банку за невиконання або неналежне виконання умов договору. Також умови договору щодо надання кредиту в іноземній валюті є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача послуг. З огляду на зазначене він просив суд визнати договір про надання кредиту від 18.03.2008р. недійсним, а також визнати недійсними додаткові договори № 1 від 19.09.2008р. та № 2 від 19.05.2009р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов, вимоги зустрічних позовів не визнав.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, вимоги за зустрічним позовом підтримав та просив їх задовольнити.

Вислухавши думку сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд доходить до наступного.

Відповідно до укладеного договору про надання кредиту від 18.03.2008 року № 6 ОСОБА_3 отримав в ПАТ «Енергобанк» кредит у сумі 80000,00 дол. США до 17.03.2011 року зі сплатою за користування кредитом 13 % річних для придбання вантажного автотранспорту.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за договором про надання кредиту від 18.03.2008 року № 6 між сторонами був укладений договір поруки.

19.09.2008р. між банком та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до якого відповідач зобов'язався сплачувати позивачу за користування кредитом 15% річних.

19.05.2009р. між банком та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, згідно умовами якого змінено п.п. 3.4 кредитного договору, а саме: позичальник здійснює погашення кредиту щомісячно в термін і сумі відповідно до встановленого Графіку погашення кредиту шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в установі банку, при цьому датою погашення заборгованості за кредитом вважається дата фактичного зарахування коштів на вказаний рахунок банку. Також було визначено, що остаточний розрахунок за цим договором здійснюється позичальником в термін до 17.03.2011р. включно.

Згідно ст.ст. 525-526 ЦК України не допускається однобічна відмова від зобов'язання або зміна умов договору, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і норм законодавства.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики. Згідно ч. 2 ст. 1050 вказаного Кодексу якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 536 цього Кодексу за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Позивач свої зобов'язання за договором про надання кредиту виконав, а саме: надав відповідачу кредит у сумі 80000,00 дол. США , що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2, копіями меморіальних валютних ордерів № 307 від 03.04.2008р., № 601 від 08.04.2008р., № 3301 від 10.04.2008р., № 1403 від 05.05.2008р. та заявами на видачу готівки № 307 від 03.04.2008р., № 702 від 08.04.2008р., № 4001 від 10.04.2008р., № 1501 від 05.05.2008р.

В порушення умов кредитного договору відповідачі взяті на себе обов'язки не виконували, в зв'язку з чим, станом на 15.12.2011р. за ними виникла заборгованість в сумі 797035,43 грн., що складається з основної суми боргу - 614423,31 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 84572,77 грн., пені за прострочені платежі по відсоткам - 5922,99 грн., пені за прострочення погашення основного боргу - 92116,36 грн.

В порушення вищевказаних норм, умов договору, відповідачі не сплатили у встановлені строки заборгованість по кредиту.

Оскільки позичальник одержав кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті, він зобов'язаний повернути кредитодавцю на вимогу останнього цей кредит у вигляді грошових коштів у тій самій сумі і валюті, що були ним одержані (ст. ст. 526 ч. 3, 533, 553, 1054 ЦК України).

В той же час відповідно до вимог ст.. 549-551 ЦК України, неустойка за порушення зобов'язань за кредитним договором необхідно зазначати в національній валюті - гривні.

Враховуючі викладене з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 87484, 96 доларів США, яка складається з: основної суми боргу - 76900,00доларів США, простроченої заборгованості за відсотками 10 584,96 доларів США та пеню за прострочені платежі по відсоткам - 5922,99 грн., пеню за прострочення погашення основного боргу - 92116,36 грн..

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4, то вони не підлягають задоволенню, оскільки договором поруки від 18.03.2008р. передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника, що витікають з договору про надання кредиту № 6 від 18.03.2008р. зі всіма змінами та доповненнями до нього, на суму 80000,00 доларів США 00 цент., що укладений між кредитором та боржником на строк з 18.03.2008р. по 17.03.2011р.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012р. встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладання окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

З огляду на вказане, у договорі поруки банком і поручителем було погоджено умови щодо виконання зобов'язань за кредитним договором зі змінами та доповненнями до нього, а тому додатково повідомляти поручителя про зміну розміру процентів за основним зобов'язанням не є обов'язком для банку.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Виходячи із змісту ст. ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

При укладенні спірного кредитного договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, про які позичальник отримав достовірну та повну інформацію. Договір був укладений в письмовій формі. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Позивачем за зустрічним позовом не надано допустимих доказів щодо порушеннь з боку Банку порядку та умов видачі кредиту.

Уклавши спірний договір, ОСОБА_3 своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами Договору, підтвердив свої права та обов'язки за цими договорами і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цих договорів, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і вважає їх справедливими по відношенні до нього, намагалася його виконувати та не вважав договір нікчемним.

Враховуючи вказане, суд вважає, що у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 необхідно відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 2823 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.10, 14, 30, 60, 62, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання кредиту від 18.03.2008 року № 6 у розмірі 87484, 96 доларів США, яка складається з: основної суми боргу - 76900,00доларів США, простроченої заборгованості за відсотками 10 584,96 доларів США та також пеню за прострочені платежі по відсоткам - 5922,99 грн., пеню за прострочення погашення основного боргу - 92116,36 грн..

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим та таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», третя особа ОСОБА_4, про визнання недійсним договору про надання кредиту - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» судовий збір у розмірі 2823 грн. 00 коп. з кожного по 1411 грн. 50 коп. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. п'ятдесят коп.).

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: