Постанова № 30486860, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4749/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Інвест» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-Інвест» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято відповідачем з порушенням норм податкового законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-Інвест» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету земельного податку ТОВ «СВ-Інвест» за період з 01.01.2008 року по 31.01.2010 року.

За результатами вказаної перевірки 09.03.2010 року складено акт № 106/2304/35322065, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем ст. 2, 13, 14 Закону України «Про плату за землю» та п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з земельного податку на суму 1003804,32 грн.

19.03.2010 року на підставі висновків акту перевірки та відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000352304/0, яким у зв'язку з порушенням ст. 2, 13, 14 Закону України «Про плату за землю» та п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1003804,32 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 501902,16 грн.

Непогоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За змістом ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-2998/12/2670 за позовом ТОВ «СВ-Сервіс» до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним запису, зобов'язання вчинити певні дії, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року, зокрема, встановлено, що згідно ст. 2 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на 28.05.08 року) документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Згідно ст. 25 Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації; одним з видів документації землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Однак, колегією суддів встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2013 року вказані вище судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Інвест» задоволено. Визнано недійсним записи у Державному земельному кадастрі та автоматизованій системі ПК "Кадастр", якими визначено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Інвест" землекористувачем земельної ділянки площею 21 974, 76 кв.м., кадастровий номер 78:129:003, що розташована в м. Києві, вул. Вербова, 4а.

Зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконати всі передбачені чинним законодавством дії щодо виключення запису з державного земельного кадастру та автоматизованої системи ПК "Кадастр", якими визначено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Інвест" землекористувачем земельної ділянки площею 21 974, 76 кв.м., кадастровий номер 78:129:003, що розташована в м. Києві, вул. Вербова, 4а.

Вказаним судовим рішенням зазначено про помилковий висновок судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для внесення до Державного земельного кадастру інформації про ТОВ "СВ-Інвест" як про користувача такої земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням зазначеного вище колегія суддів вважає, що ТОВ «СВ-Інвест» не є користувачем земельної ділянки у розмірі 21974,76 кв.м. по вул. Вербова, 4а, а тому ним не має розраховатися та сплачуватися спірний земельний податок за зазначену вище земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2010 року № 0000352304/0, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Таким чином колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення даного позову.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Інвест» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року - скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Інвест» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0000352304/0 від 19.03.2010 року.

Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.