Ухвала суду № 30486849, 28.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/1205/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1442/0000162200 від 16 грудня 2011 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі акту № 1608/2301/31082518 від 05 грудня 2011 року «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2011 року» податковими ревізорами-інспекторами зроблений висновок про порушення вимог п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 12 Конвенції між Україною та Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, які виразилися у неутриманні та неперерахуванні до бюджету сум податку на прибуток іноземних підприємств в розмірі 205290,16 грн. при виплаті на користь нерезидента - Компанії «Fеhег еs Fіаі Кft» (Угорщина) - доходів у вигляді роялті на загальну суму 285592,16 дол. США та 163 775,95 євро (еквівалент на дати виплат 4 105 803, 22 грн.).

За наслідками планової перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №1442/0000162200 від 16 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 256 612,70 грн., з яких 205 290, 16 грн. - основний платіж, 51 322, 54 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Компанією «Fеhег еs Fіаі Кft» були укладені наступні Ліцензійні договори на використання знаків для товарів і послуг: Ліцензійний договір № 01/08-SР-/08/02 від 03 серпня 2008 року, Ліцензійний договір № 01/08-GR-/08/2 від 03 серпня 2008 року, Ліцензійний договір № 14/01-STATUS-/09/2 від 14 січня 2009 року, Ліцензійний договір № 14/01-GD-/09/2 від 14 січня 2009 року та Ліцензійний договір № 14/01-DR-/09/2 від 14 січня 2009 року, які за своєю правовою природою є цивільно-правовими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час перевірки відповідачу було надано сертифікат резиденції № 9865425269, виданий 12 січня 2009 року Центрально-угорською регіональною інспекцією Адміністрації податкового та фінансового контролю Угорщини, який легалізовано шляхом проставлення апостилю Міністерством закордонних справ Угорської Республіки та переклад якого на українську мову нотаріально засвідчений.

Зі змісту акту перевірки № 1608/2301/31082518 від 05 грудня 2011 року вбачається, що зауважень відносно змісту вказаного сертифікату відповідачем під час податкової перевірки не висловлено.

Відповідно до змісту вищезазначеного сертифіката Компанія «Fеhег еs Fіаі Кft» у 2008-2009 роках є резидентом Угорщини в розумінні Конвенції між Україною та Угорською Республікою «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень», яка ратифікована Верховною Радою України 23 квітня 1996 року та набрала чинності для України 24 червня 1996 року.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Також, п. 18.1 ст. 18 вказаного Закону передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ст. 12 Конвенції між Україною та Угорською Республікою «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень», роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. Однак ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 5 процентів загальної суми надходжень.

Згідно з п. 4 ст. 12 вказаної Конвенції, незастосування положень п. 1 ст. 12 Конвенції може мати місце виключно у разі, якщо фактичний бенефіціар роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, проводить підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою.

Відповідно до п. 3 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 06 травня 2001 року, застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору.

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку, підставою для використання переваг такого договору є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком № 1 до Порядку або згідно із законодавством такої країни.

Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Проаналізувавши викладені норми законодавства та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що положення ст. 12 Конвенції не можуть однозначно трактуватись як такі, що надають платнику податків право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування доходу у вигляді роялті, є необґрунтованим, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, аналіз припису ст. 12 вказаної Конвенції дає підстави вважати, що дана норма є диспозитивною та надає право сторонам договору самостійно визначати, в якій державі будуть оподатковуватись роялті.

Крім того, враховуючи вимоги Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, позивачем було надано сертифікат резиденції № 9865425269 від 12 січня 2009 року, який відповідає вимогам п. 4 вказаного Порядку, та є належним та допустимим доказом у справі.

Доводи відповідача про те, що довідка, яка надана позивачем, не відповідає формі, визначеній Порядком, та видана некомпетентним органом Угорської Республіки, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки є необґрунтованими належними доказами у справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність прийнятого Золотоніською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби податкового повідомлення-рішення № 1442/0000162200 від 16 грудня 2011 року.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 02 квітня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.