Ухвала суду № 30484622, 01.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9649/12/0170

01.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_3 довіреність № 648 від 21.02.13

представник відповідача, Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим- Крилова Людмила Миколаївна, довіреність № 13-37/1/33 від 24.04.12

представник третьої особи, Державної бюджетної установи "Кримський регіональний центр з інвестицій та розвитку"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О.) від 26.10.12 у справі № 2а-9649/12/0170

за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1

до Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим (бульвар Леніна, 5/7, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95006)

третя особа: Державна бюджетна установа "Кримський регіональний центр з інвестицій та розвитку" (вул. Комсомольська, 4, оф. 1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95017)

про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2012 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що у вересні 2012 року ОСОБА_2 (далі-позивачі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач), третя особа- Державна бюджетна установа "Кримський регіональний центр з інвестицій та розвитку" (з урахуванням доповнення позовних вимог) про визнання протиправними та скасування вимог відповідача про запропонування позивачу повернути необґрунтовано отримані кошти на загальну суму 2697,90 грн.; про скасування вимог Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим щодо покладення на Державну бюджетну установу "Кримський регіональний центр з інвестицій та розвитку" обов'язку запропонування позивачу повернення необґрунтовано отриманих коштів на загальну суму 2697,90 грн.; визнання протиправними вимоги Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим щодо покладення на Державну бюджетну установу "Кримський регіональний центр з інвестицій та розвитку" обов'язку стягнення з особи, винної у зайвому нарахуванні коштів на суму 3677,24 грн. у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України; про скасування вимог Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим щодо покладення на Державну бюджетну установу "Кримський регіональний центр з інвестицій та розвитку" обов'язку стягнення з особи, винної у зайвому нарахуванні коштів на суму 3677,24 грн. у порядку та розмірі, встановленому статтями130-136 Кодексу законів про працю України; визнання протиправними та скасування вимог відповідача про проведення Центром претензійно-позовної роботи у випадку неповернення позивачем необґрунтовано отриманих коштів

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно був зроблений висновок щодо проведення оплати праці позивачу в липні 2011 року з порушеннями, оскільки відповідачем не був прийнятий до уваги наказ Державної бюджетної установи «Кримський регіональний центр з інвестицій та розвитку» №13-з від 27.04.2012, яким були внесені зміни та доповнення до наказу від 29.07.2011 №35-з «Про преміювання робітників». Ігнорування такого наказу від 27.04.2012, як підстави для сплати позивачу премії, є порушенням приписів статті 43 Конституції України, якою гарантовані права на оплату. З огляду на що, за умовою не встановлення відповідачем при проведенні перевірки фактів позбавлення позивача наказом директора премії або зменшення розміру премії позивачу за липень 2011 року, на його думку, відповідач фактично ухилився від прийняття до уваги наказу Центру від 27.04.2012 №13-з про внесення належного доповнення до наказу про преміювання, а тому твердження Держфінінспекції щодо виплати премії за липень 2011 року без відповідного наказу директора вважає необґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повернення позивачем необґрунтовано отриманих в липні 2011 року коштів в сумі 2697,90 грн. не тягне за собою протиправність або незаконність висновків та вимог відповідача та не позбавляє позивача права вимагати від Державної бюджетної установи «Кримський регіональний центр зі інвестицій та розвитку» виплати належної йому на підставі нескасованого наказу №13-з від 27.04.2012 премії, у тому числі у судовому порядку, з метою захисту свого охоронюваного інтересу та права на оплату праці, встановленого статтею 43 Конституції України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з 13.04.2012 по 08.05.2012 відповідачем була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності у Державній бюджетній установі «Кримський регіональний центр з інвестицій та розвитку» за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, за результатами якої був складений акт від 14.05.2012 за №06-21/43, в якому за результатами вибіркової ревізії нарахування та виплати премії за 4 квартал 2010 року, 1-3 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року було встановлено порушення наказу Кримського регіонального центру інноваційного розвитку від 27.10.2008 №1 «Про затвердження Положення про преміювання, надання надбавок, доплат та допомоги працівникам Кримського регіонального центру інноваційного розвитку» (далі-Положення), який розроблений відповідно до вимог Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 01.10.2007 №507 «Про умови оплати працівників регіональних центрів інноваційного розвитку», а саме: згідно даних розрахункової відомості за липень 2011 року нарахована премія по результатами за місяць заступнику директора Центру ОСОБА_2 в сумі 2697,90 грн. без підстави, тобто наказу директора Центру.

Відповідно до розділу 2 Положення, преміювання працівників Центру здійснюється відповідно до їх особистого внеску у загальні результати роботи. Згідно пункту 2.5 розділу 2 зазначеного Положення виплата премії, її підвищення, зниження, позбавлення премії оформлюється відповідним наказом Директора Центру, що повністю узгоджується з пунктом 2.3 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 01.10.2007 №507 «Про умови оплати працівників регіональних центрів інноваційного розвитку», відповідно до якого преміювання робітників Центру проводиться на підставі наказу директора.

Відсутність наказу, у виконання якого має проводитися преміювання робітника Центру, є порушенням порядку нарахування та виплати премії, в розумінні вищенаведеного Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 01.10.2007 №507, Наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 року № 489, адже відсутня підстава для нарахування та виплати премії за звітний період - липень 2011року.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час нарахування та виплати премії позивачу в розмірі 2697,90 грн. за липень 2011року були відсутні підстави для її нарахування та виплати.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції наказу №13-з від 27.04.2012 третьої особи «Про внесення доповнень до наказу від 29.07.2011 №35-з «Про преміювання робітників», відповідно до якого з метою усунення допущених помилок та упорядкування виплати премії за липень 2011 року заступнику директора Кримського регіонального центру з інвестицій та розвитку згідно фактичним обставинам умов оплати праці, наказ від 29.07.2011 №35-з «Про преміювання робітників» було доповнено наступним змістом: « 13. ОСОБА_2 - 2697,90 грн.» через наступне.

Як вже було зазначено вище, ревізією було встановлено, що премія за липень 2011 року була нарахована позивачу за відсутності обов'язкової умови для цього - відповідного наказу директору, що є порушенням пункту 2.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 1 жовтня 2007 року N 507 «Про умови оплати праці працівників регіональних центрів з інвестицій та розвитку» та затвердженого на виконання цього Наказу Положення про преміювання (пункт 2.5).

Таким чином, висновок відповідача щодо безпідставної виплати позивачу премії за липень 2011 року та порушення у зв'язку з цим вимог чинного законодавства знайшов своє підтвердження під час розгляду справи. При цьому, винесення в подальшому наказу №13-з від 27.04.2012 третьою особою «Про внесення доповнень до наказу від 29.07.2011 №35-з «Про преміювання робітників» не спростовує факту допущеного третьою особою порушення, оскільки згідно з наведеними вище умовами Наказу №507 та Положення про преміювання винесення наказу має передувати виплаті премії.

Слід зазначити, що на час нарахування та виплати в липні 2011 року працівникам третьої особи не було підстав для зменшення або позбавлення премії позивача за цей період, у зв'язку з чим, право на отримання ним премії за липень 2011 року виникло у нього з часу прийняття третьою особою наказу №13-з від 27.04.2012, підписаного виконуючим обов'язки директора ОСОБА_6

Таким чином, в контексті «охоронюваного інтересу», позивач не мав права на отримання премії у липні 2011 року в розмірі 2697,90 грн., оскільки таке право виникло лише з часу прийняття наказу про преміювання його за липень 2011 року на підставі наказу №13-з від 27.04.2012.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, повернення позивачем необґрунтовано отриманих в липні 2011 року коштів в сумі 2697,90 грн. не позбавляє його права вимагати від третьої особи виплати належної йому на підставі нескасованого наказу №13-з від 27.04.2012 премії, у тому числі у судовому порядку, з метою захисту свого охоронюваного інтересу та права на оплату праці, встановленого статтею 43 Конституції України, що разом з тим не тягне за собою протиправність або незаконність висновків та вимог відповідача повернути безпідставно нараховані та сплачені за липень 2011року суми премії позивачу в розмірі 2697,90 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові пояснення щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні з апеляційною скаргою не надав доказів сплати судового збору з посиланням на пункт перший статті 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого від сплати судового збору звільняються: позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; що є порушенням чинного законодавства, оскільки даний спір не є трудовим, тому що предметом розгляду є дії суб'єкта владних повноважень - Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим. До того ж позивачем не представлено доказів, підтверджуючих наявність у нього пільг щодо звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги за вимоги немайнового характеру у відповідності до статті 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: майнового характеру: 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (114,70 грн.) та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат (2294,00 грн.), немайнового характеру: 0,03 розміру мінімальної заробітної плати (34,41 грн.).

При поданні апеляційної скарги ставка судового збору дорівнює 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Вимога позивача має майновий характер.

Враховуючи викладене, з позивача- ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 17,20грн. ( 34,41/2= 17,20 грн.).

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2012 у справі № 2а-9649/12/0170 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 17,20 грн. на рахунок: 31217206781001, одержувач: ГУДКСУ у м.Севастополі(Севаст)22030001, ЄДРПОУ: 38022717, МФО: 824509, банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, призначення платежу: "Судовий збір", код: 35188206.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко