Постанова № 30484327, 08.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2013 р. справа №5006/36/60пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від прокуратури: Русланова Г.М. посв. від 19.09.2012 року від позивача 1: від позивача 2: Не з'явився Не з'явивсявід відповідача 1: від відповідача 2: Івлєва М.В. дов. № 5714 від 23.11.2011 року Дирда Г.О. дов. № 4468 від 26.11.2011 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Донецькна рішення господарського суду Донецької областівід31.01.2013 рокуу справі№ 5006/36/60пд/2012 (головуючий суддя: Харакоз К.С., судді: Сажнєва М.В., Колесник Р.М.)за позовомПрокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Територіальної громади м. Донецька, від імені якої діє Донецька міська рада, м. Донецьк; Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецькдо 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Донецьк 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Донецькпро визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування його державної реєстраціїВ С Т А Н О В И В:

Прокурор Київського району м. Донецька звернувся до господарського суду Донецької області з заявою в інтересах держави в особі територіальної громади м. Донецька, від імені якої діє Донецька міська рада м. Донецьк та Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Донецьк та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Донецьк про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 укладеного 11.12.2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, скасування його державної реєстрації в державному реєстрі правочинів за №3752258, зважаючи на відсутність у продавця права власності на продане майно, а також умов, які могли стати чинниками визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 права власності на майно.

Зокрема, прокурор посилається на висновки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 14.02.2012року про скасування рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2009р. по справі №37/162пн про визнання права власності на об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення майстерні з ремонту взуття загальною площею 45,40 кв.м, розташоване на земельній ділянці площею 0,0150га по АДРЕСА_2 прокурор вважає, що взагалі відсутній предмет договору купівлі-продажу - нежитлова капітальна будівля, а є будівельні матеріали, що складені у вигляді будівлі та належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8; в результаті укладення оспорюваного договору в господарський та цивільний обіг введено майно, що згідно з законом не набуло статусу завершеного будівництва та не введено в експлуатацію.

Господарський суд Донецької області рішенням від 31.01.2013 року у справі № 5006/36/60пд/2012 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подал апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2013 року у справі № 5006/36/60пд/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, згідно із ст.104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

Представник позивача - Донецької міської ради, м. Донецьк у судове засідання не з'явився. 02.04.2013 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов лист б/н б/д, підписаний представником Донецької міської ради Снєгірьовим О.М., на підставі довіреності від 05.04.2012 року № 01/13-1445, в якому зазначено, що Донецька міська рада вважає рішення господарського суду від 31.01.2013 року у справі №5006/36/60пд/2012 законним та обґрунтованим. Крім того, позивач просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.

Представник позивача - Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк у судове засідання не з'явився. Надав пояснення № 7/5-03-08-1627 від 25.03.2013року, в яких зазначив про те, що вважає рішення господарського суду від 31.01.2013 року у справі №5006/36/60пд/2012 законним та обґрунтованим, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, позивач просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.

Приймаючи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, надали клопотання про розгляд справи без участі їх представників, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та матеріали справи без участі представників позивачів.

Прокурор у судовому засіданні просив рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2013 року у справі №5006/36/60пд/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, позов підтримав у повному обсязі.

Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Донецьк просив рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2013 року у справі №5006/36/60пд/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2009року фактично продано майно - об'єкт незавершеного будівництва - кіоск з ремонту взуття, власником якого є Фізична особа-підприємець ОСОБА_8.

Відповідно до статей 4-4, 81-1Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши прокурора, пояснення представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.10.2009 року по справі №37/162пн задоволені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до Донецької міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомості - капітальне будівництво, нежитлове приміщення майстерні з ремонту взуття загальною площею 45,40 кв.м, розташоване на земельній ділянці площею 0,0150га. по АДРЕСА_2

Як вбачається з матеріалів справи 11.12.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (продавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого продавець передав, а покупець прийняв у власність будівлю майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Даний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі правочинів за №6586.

Відповідно до п.1.2 договору зазначене нерухоме майно належить продавцю на підставі рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2009 року, ухвали про роз'яснення рішення від 02.12.2009 року, зареєстрованих 09.12.2009 року в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» в книзі 19чн за номером 10166, про що надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24726447 за реєстраційним номером 29126213.

Згідно з описом, наведеним у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, на земельній ділянці Донецької міської ради розташовані наступні будівлі та споруди: літ. А-1 - будівля майстерні з ремонту взуття, шлакобл., загальною площею 45,4 кв.м. (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 договору будівля, що є об'єктом цього договору, розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 1410136600:00:424:0171) загальною площею 0,0150га, яка знаходиться у продавця на праві оренди згідно з договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі №0400914600048 від 17.06.2009 року.

Відповідно до п.1 договору оренди землі (т.1 а.с.22-26) орендодавець - Донецька міська рада надала, а орендар - фізична особа-підприємець ОСОБА_8 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для реконструкції кіоску з ремонту взуття, яка знаходиться на території АДРЕСА_3

Пунктом 13 договору оренди землі визначено, що земельна ділянка передається в оренду для реконструкції кіоску з ремонту взуття під павільйон з легких збірних конструкцій з ремонту взуття.

14.12.2009 року КП «БТІ м. Донецька» зареєстровано право власності на будівлю майстерні з ремонту взуття за адресою: АДРЕСА_1 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24784443 від 14.12.2009 року (т.1 а.с.21).

При цьому, згідно з листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 13.12.2011 року вих.№7/5-01-2303 станом на 11.12.2009 року в Інспекції інформація про введення в експлуатацію відповідно до діючого законодавства будівлі майстерні по ремонту взуття за адресою: АДРЕСА_1 відсутня (т.1 а.с.27).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2009 року по справі 37/162пн залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 року по справі №37/162пн рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2009 року скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області (т.1 а.с.9-14).

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.03.2012 року по справі №37/162пн відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на об'єкт самовільного будівництва за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8

Прокурор Київського району м. Донецька звертаючись з позовом до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Донецька, від імені якої діє Донецька міська рада, м. Донецьк та Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Донецьк та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Донецьк просив визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 укладений 11.12.2009р., скасувати його державну реєстрацію в державному реєстрі правочинів за №3752258, зважаючи на відсутність у продавця права власності на продане майно, а також умов, які могли стати чинниками визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 права власності на майно.

За приписами ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

За приписами статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ вказано, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Предметом спору у справі №5006/36/60пд/2012 є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009р., якій укладено між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округа ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за №6586.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009р. предметом договору є будівля майстерні з ремонту взуття літ. А-1. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Доводи прокурора про порушення спірним договором земельних прав та інтересів територіальної громади м. Донецька є безпідставними, оскільки перехід прав на земельну ділянку загальною площею 0,0150га відбувся на підставі закону, а саме ч.1 ст.377 ЦК України, ст.120 п.«е» ч.1 ст.141 Земельного Кодексу України, а отже, не залежав від волевиявлення сторін, і відповідно до ч.6 ст.120 Земельного Кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного Кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ст. 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1); якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2).

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 141 Земельного Кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-ХІV, Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженим постановою КМУ №1434 від 18.10.2006р., а також Положенням про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, міст Киева і Севастополя, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №317 від 19.11.2007р., не передбачене право зазначеного органу здійснювати функції контролю за порядком відчуження майна суб'єкта підприємницької діяльності, відповідністю договорів купівлі-продажу актам цивільного законодавства, а також волевиявленням учасників правочину, у зв'язку з чим колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим пред'явлення прокурором позову в інтересах держави в особі Державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю Донецької області.

В оскаржуваному рішенні господарського суду Донецької області від 31.01.2013р. у справі №5006/36/60пд/2012 суд зазначає, що інтереси держави спірною угодою порушені, оскільки угода укладена щодо майна, відносно якого не проведено встановлені законодавством дії щодо введення його в експлуатацію.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб судового захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі порушення прав та інтересів держави, прокурор, пред'являючи вимоги в інтересах держави, зобов'язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає зазначеним нормам законодавства.

Предметом спору у справі №5006/36/60пд/2012 є договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округа ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за №6586.

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009р. предметом договору є будівля майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У п. 2.1 вказаного договору визначено, що продаж зазначеної будівлі вчиняється за узгодженою між сторонами ціною 52 893грн.00коп., які сплачуються покупцем готівкою одночасно з підписанням цього договору.

Таким чином, у разі задоволення позовної вимоги про визнання недійсною спірною угоди відповідачу ОСОБА_8 буде повернуто об'єкт, що є предметом договору, а відповідачу ОСОБА_7 буде повернуто сплачену ним за договором суму 52 893 грн. 00 коп.

Згідно із ч.5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Позивачами у справі №5006/36/60пд/2012, як визначено прокурором Київського району м. Донецька, є територіальна громада м. Донецька, від імені якої діє Донецька міська рада, та Державна Інспекція архітектурно-будівельного контролю Донецької області.

Зважаючи на визначені ст. 216 ЦК України правові наслідки визнання правочину недійсним, інтереси чи обсяг прав позивачів у справі не зазнають зміни при визнанні договору купівлі-продажу недійсним, а обраний прокурором спосіб захисту порушеного права не призведе до захисту прав позивачів.

Враховуючи наведене, слід визнати, що прокурором Київського району м. Доненька не обгрунтовано підстави пред'явлення позову в інтересах держави, та невірно обрано спосіб захисту прав у вигляді визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (продавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (покупцем).

Висновки господарського суду щодо наявності законних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009р., із посиланням на ст.ст.658, 203, 215 ЦК України, є помилковими.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, aлe одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п.1.2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009р. вказано, що зазначене нерухоме майно належить продавцю на підставі рішення господарського суду Донецької області від 29 жовтня 2009 року. Ухвали про роз'яснення рішення господарського суду Донецької області від 02 грудня 2009 року, зареєстрованих 09.12.2009 року в Комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації м. Донецька в книзі: 19чн за номером запису: 10166, про що надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24726447 за реєстраційним номером 29126213.

З наведеного слідує, що в момент вчинення правочину продавець мав право на відчуження майна, оскільки рішення господарського суду Донецької області від 02 грудня 2009 року набуло законної сили на момент укладення угоди.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не мас права вимагати його повернення.

Отже, зважаючи на те, що ст. 658 ЦК України, не містить конкретних приписів про недійсність правочину купівлі-продажу, укладеного особою, яка втратила за рішенням суду права продавця вже після укладення угоди купівлі-продажу, порушення ст.658 ЦК України не може бути юридичною підставою для задоволення позовних вимог, що не мають віндикаційного характеру.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що згідно із ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Проаналізувавши наведене, слід визнати, що скасування рішення господарського суду Донецької області від 29 жовтня 2009 року відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 14.02.2012р. у справі №37/162пн, якою справу передано на новий розгляд, не може мати наслідком недійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009р., оскільки законодавство не містить приписів про те, що відсутність у продавця права продажу, тобто порушення положень ст.658 ЦК України, має наслідком саме недійсність укладеного правочину, тобто юридичних підстав для застосування ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України і визнання спірної угоди недійсною, у зв'язку з чим висновок господарського суду про визнання спірного правочину недійсним є помилковим.

Колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду прийнято до уваги, що постановою Київського районного суду м. Донецька від 04.09.2009 року у справі № 2а-4389/09, яка набрала законної сили 15.09.2009 року, визнано неправомірним дії Київської районної в м. Донецьку ради щодо відмови в підготовці рішення виконавчого комітету про привласнення номеру об'єкту капітального будівництва, що знаходиться на території АДРЕСА_3 та зобов'язано виконавчий комітет Київської районної в м.Донецьку ради прийняти рішення про привласнення номеру об'єкту нерухомості капітальному будівництву - нежитловому приміщенню майстерні з ремонту взуття загальною площею 45,4кв.м., розташованому на земельній ділянці площею 0,0150га по АДРЕСА_3 яка знаходиться у користуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на підставі договору оренди від 13.05.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2013 року у справі № 5006/36/60пд/2012 не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що суперечить приписам статті 43 ГПК України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, приймається нове рішення про залишення без задоволення позовних вимог Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі територіальної громади м. Донецька, від імені якої діє Донецька міська рада, м. Донецьк та Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Донецьк та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Донецьк про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі майстерні з ремонту взуття від 11.12.2009р. та скасування його державної реєстрації в державному реєстрі правочинів за №3752258.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений при зверненні з апеляційною скаргою покладається на позивача - Донецьку міську раду, м. Донецьк.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.01.2013 року у справі № 5009/4639/12 скасувати.

Прокурору Київського району м. Донецька в позові, якій пред'явлено в інтересах держави в особі територіальної громади м. Донецька, від імені якої діє Донецька міська рада, м. Донецьк та Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11, м. Донецьк та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Донецьк про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 укладеного 11.12.2009 року та скасування його державної реєстрації в державному реєстрі правочинів за №3752258 відмовити.

Стягнути з Донецької міської ради, м. Донецьк на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Донецьк 536грн.50коп. - відшкодування судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Господарському суду Донецької області, згідно з вимогами ст.ст.116, 117 Господарського процесуального кодексу України, видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 9 прим:

1, 2 - позивачам;

3, 4 - відповідачам;

5, 6 - прокуратура;

7 - до справи;

8 - гос. суду Донецької обл.; 9 - ДАГС