Постанова № 30484302, 04.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р.Справа № 5017/3419/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гордієнко М.В., за довіреністю №14 від 02.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області від 07 лютого 2013 року

по справі №5017/3419/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол"

до відповідача Державного підприємства „Одеська залізниця"

про стягнення 88911,07 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Концерн Стирол" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" 88911,07 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07 лютого 2013 року у справі №5017/3419/2012 (суддя Гут С.Ф.) позов ПАТ „Концерн Стирол" до ДП „Одеська залізниця" задоволено: з ДП „Одеська залізниця" на користь позивача стягнуто 88911,07 грн. вартості недостачі вантажу та 1778,22 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, які встановлені у висновку експерта Торгово-промислової палати №УТЭ-1628 від 30.05.12р., вказують на явні ознаки крадіжки вантажу у восьми залізничних вагонах №№59240812, 58885302, 59241224, 59260224, 59259283, 59259456, 59240101, 59241216 під час його перевезення, таким чином, нестача вантажу виникла внаслідок крадіжки на шляху слідування до станції призначення, що трапилось внаслідок незабезпечення його схоронності залізницею на шляху слідування.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач (ДП „Одеська залізниця"), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задовольнити позовних вимог ПАТ „Концерн Стирол" відмовити в повному обсязі, з посиланням при цьому на не з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильну оцінку доказів та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол") у судовому засіданні 28.03.2013р. надав пояснення, відповідно до яких він не погоджується з апеляційною скаргою ДП „Одеська залізниця" та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 28.03.2013р. вх.№556/13/Д2.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2012р. зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці ПАТ „Концерн Стирол" (вантажовідправник, позивач) на адресу ТОВ „Тис-Минудобрения" (вантажоодержувач) було відправлено вантаж (карбамід) у кількості 3369500 кг 60 вагонами, в тому числі вагонами №59240812, №58885302 та №59241224, що підтверджується залізничною накладною №52329141.

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника, насипом, за пломбами відправника. Власний вагон, власність ПАТ „Концерн Стирол".

24.05.2012р. зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці ПАТ „Концерн Стирол" (вантажовідправник, позивач) на адресу ТОВ „Тис-Минудобрения" (вантажоодержувач) було відправлено вантаж (карбамід) у кількості 3310510 кг 60 вагонами, в тому числі вагоном №59241216, що підтверджується залізничною накладною №52427895.

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника, насипом, за пломбами відправника. Власний вагон, власність ПАТ „Концерн Стирол".

26.05.2012р. зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці ПАТ „Концерн Стирол" (вантажовідправник, позивач) на адресу ТОВ „Тис-Минудобрения" (вантажоодержувач) було відправлено вантаж (карбамід) у кількості 3313660 кг 60 вагонами, в тому числі вагонами №59260224, №59259283, №59259465 та №59240101, що підтверджується залізничною накладною №52529419.

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника, насипом, за пломбами відправника. Власний вагон, власність ПАТ „Концерн Стирол".

Відповідно до переуступного напису, зробленого на вищевказаних накладних, ТОВ „Тис-Минудобрения" передав право на пред'явлення претензій та позовів відправнику вантажу - ПАТ „Концерн Стирол".

З матеріалів справи вбачаються заяви керівника ЖДЦ від 24.05.2012р., 26.05.2012р., 28.05.2012р., в яких просилось виділити прийомоздавача для участі у перевірці маси вантажу і тари вагону на вагах отримувача вантажу, а саме: у вагонах №58864430-58885468 за накладною №52329141, у вагонах 59242081-59260209 за накладною №52427895, 59260224-59240101 за накладною №52529419.

Як вбачається з електронної копії залізничної накладної №52329141, та не спростовується сторонами, вантаж, за даною накладною, прибув на станцію призначення та був отриманий вантажоотримувачем 24.05.2012р.

З наявної в матеріалах справи електронної копії залізничної накладної №52427895 вбачається, та не спростовується сторонами, що вантаж, за даною накладною, прибув на станцію призначення та був отриманий вантажоотримувачем 26.05.2012р.

Також, як вбачається з електронної копії залізничної накладної №52529419, та не спростовується сторонами, вантаж, за даною накладною, прибув на станцію призначення та був отриманий вантажоотримувачем 28.05.2012р.

Як стверджує у своїх письмових поясненнях позивач, в путі слідування вантажу до станції призначення вантаж було частково загублено, в результаті чого утворилась нестача у розмірі 26860 кг, акти загальної форми та комерційні акти з даного приводу не складались.

Також з матеріалів справи вбачаються листи ТОВ „Трансінвестсервіс" без дати, які адресовані керівнику ст. Чорноморська Одеської залізниці, відповідно до яких у вагонах за накладними №52329141, №52427895 та №52529419 виявлено нестачу вантажу, у зв'язку з чим ТОВ „Трансінвестсервіс" просило видати комерційний акт по даній відправці. При цьому, зазначено, що складено акт загальної форми. За вказаними листами у графі прийомоздавач УЗ (ст. Чорноморська) вказано Симонову та Гольник, без зазначення посади, ініціалів та без відповідних підписів осіб.

28.05.2012р. позивач звернувся до Одеської регіональної торгово-промислової палати із заявою про проведення експертизи по визначенню маси брутто та тари шляхом переважування, маси нетто розрахунковим шляхом.

30.05.2012р. Одеською регіональною торгово-промисловою палатою складено акт експертизи №УТЕ-1628, відповідно до якого експерту було надано накладні №52329141, №52427895 та №52529419. До експертизи подано вісім залізничних вагонів масою 416400 кг, а саме: вагони №№59260224, 59259283, 59259465, 59240101, 59241216, 59240812, 58885302, 59241224. Завданням експертизи було визначення маси брутто та тари шляхом переважування, маси нетто розрахунковим шляхом. При зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, крім ЗПУ вагону №59241216; на вагоні №59241216 частково відламана планка рамки розвантажувального люка; не порушуючи цілісності ЗПУ, шляхом відтягування запірної штанги, експертом встановлена можливість відкриття завантажувальних люків на кожному із восьми наданих для огляду залізничних вагонів, у зв'язку з чим був доступ к вантажу; три запірних штока завантажувальних люків залізничного вагону №59259283 вигнути під кутом 90 градусів, відкрито вільний доступ до вантажу; при огляді вантажу експертом через відкриті завантажувальні люки, встановлено, що в семи залізничних вагонах на поверхні вантажу вбачаються нерівності (вибірки) та сліди забруднення вантажу. У вагоні №59241216 через крайній завантажувальний люк вбачається воронкоподібні поглиблення направлені в сторону розвантажувального люка.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення ПАТ „Концерн Стирол" до господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою про стягнення з ДП „Одеська залізниця" вартості нестачі вантажу.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПАТ „Концерн Стирол" (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ „Тис-Минудобрения".

За ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Як вбачається із залізничних накладних завантаження вантажу у вагони здійснювалось відправником (позивачем), а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст.32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно із п.п. 13, 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334 експертиза вантажів проводиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів. У разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Між тим, в матеріалах справи відсутні, та сторонами не надані розписки про прийняття скарг на відмову начальника станції від складання комерційного акта.

Як стверджував у судовому засіданні 28.03.2013р. представник позивача заяви керівника ЖДЦ від 24.05.2012р., 26.05.2012р., 28.05.2012р. є письмовими скаргами на відмову начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми).

Апеляційний господарський суд зауважує, що вказані заяви за своїм змістом не є скаргами на відмову начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми), оскільки вказані заявки містять в собі лише прохання виділити прийомоздавача для участі у перевірці маси вантажу і тари вагону на вагах отримувача вантажу.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд не приймає до уваги листи ТОВ „Трансінвестсервіс", як належні та допустимі докази, оскільки ТОВ „Трансінвестсервіс" не є вантажовідправником, не є вантажоотримувачем та не є стороною по даній справі.

Щодо наданого ПАТ „Концерн „Стирол" в обґрунтування заявлених позовних вимог акту експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 30.05.2012р. №УТЕ-1628, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083 у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, інспекції якості, ветеринарно-санітарного нагляду або відповідних спеціалістів організацій і підприємств, які не належать до системи Міністерства транспорту.

Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції).

Результати експертизи повинні бути мотивованими з посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть ґрунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу.

Аналогічні правові висновки викладені в роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601.

Апеляційний господарський суд зауважує, що акт експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 30.05.2012р. №УТЕ-1628 не визначає причину нестачі вантажу, а вказує лише на можливість відкриття люків без порушення цілісності ЗПП, та не називає момент такого відкриття, яке могло статись і перед пред'явленням вантажу до перевезення, і після видачі вантажу отримувачу. Крім того, суд зазначає, що згідно з накладними №52329141, №52427895 та №52529419, вантаж вантажоодержувачу було видано 24.05.2012р., 26.05.2012р. та 28.05.2012р. відповідно, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами, але експертиза, щодо нестачі вантажу у вагонах №№59260224, 59259283, 59259465, 59240101, 59241216, 59240812, 58885302, 59241224 була проведена з 29.05.2012р. по 30.05.2012р., між тим, позивачем не надано жодних доказів, на підтвердження неможливості втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній колії ТОВ „Трансінвестсервіс" (місце проведення експертних дій) не надано.

Як вбачається зі змісту акту експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 30.05.2012р. №УТЕ-1628 експертиза проводилась за відсутністю будь яких представників зі сторони залізниці, при цьому, в матеріалах справи відсутні будь які докази направлення або вручення виклику начальнику станції про проведення експертизи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що експертиза Одеської регіональної торгово-промислової палати та складений акт експертизи від 30.05.2012р. №УТЕ-1628 здійснені та складені з порушенням порядку проведення експертизи, з огляду на що такий акт не приймається до уваги колегією суддів.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами, в розумінні ст. 32-34 ГПК України, наявності обставин вини перевізника у втраті вантажу та наявності самої втрати.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не підтверджують наявність втрати вантажу та вини перевізника у втраті.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „Концерн Стирол".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ДП „Одеська залізниця" слід задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 07 лютого 2013 року у справі №5017/3419/2012 - скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ДП „Одеська залізниця" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 07 лютого 2013 року у справі №5017/3419/2012 скасувати, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол" відмовити."

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії,10, код ЄДРПОУ 05761614) на користь Державного підприємства „Одеська залізниця"(65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 11 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 08 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош