Рішення № 30484180, 04.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

6

Справа № 2/0908/4083/2012

Провадження № 22ц/779/804/2013

Категорія 34

Головуючий у І інстанції - Бойко М.Я.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Вакарук В.М., Меленко О.Є.

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» на рішення Калуського міськрайонного суду від 20 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

в липні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися з даним позовом, посилаючись на те, що 06.01.2012 року на автодорозі «Мукачево-Львів» водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем ТАТА, д.н. НОМЕР_3, що належить на праві власності ТОВ ТВФ «Стиль», порушив правила дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду - зіткнення з автомобілем Тойота Королла, д.н. НОМЕР_2, під керуванням власника автомобіля ОСОБА_4 Під час ДТП в автомашині знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Просили стягнути з відповідача матеріальну шкоду згідно висновку авто товарознавчого дослідження в розмірі 158 413,40 грн., по 50 000 грн. завданої кожному з позивачів моральної шкоди внаслідок ДТП, 800 грн. вартості експертизи та судові витрати.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 20 лютого 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Торгово-виробнича фірма «Стиль» на користь ОСОБА_4 158 413,40 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10 000 грн. моральної шкоди, 800 грн. за висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 126 та 1 798,74 грн. судових витрат. Стягнуто з ТОВ ТВФ «Стиль» на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 10 000 моральної шкоди кожній. У задоволенні решти позову відмовлено.

В апеляційній скарзі директор ТОВ ТВФ «Стиль» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що позивачі обґрунтовували свої вимоги ст. 1172 ЦК України, згідно якої юридична особа має відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником під час виконання ним трудових обов'язків. Однак, судом не враховано, що на момент вчинення ДТП 06.01.2012 року ОСОБА_7 трудові обов'язки не виконував та розпоряджався переданим йому автомобілем ТАТА на законних підставах. Про даний факт свідчить нотаріально посвідчений договір оренди транспортного засобу від 26.04.2012 року, згідно якого з 01.01.2012 року ОСОБА_7 прийняв у строкове платне користування транспортний засіб марки ТАТА, реєстраційний № НОМЕР_3, по акту прийому-передачі. На момент вчинення ДТП ОСОБА_7 перебував у щорічній відпустці, тому трудові обов'язки не виконував, про що свідчать відомості про його заробітну плату. Не враховано судом і те, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11.05.2012 року встановлено факт використання ОСОБА_7 автомобіля ТАТА, д.н. НОМЕР_3, з 01.01.2012 року по 01.04.2012 року на підставі договору оренди та стягнуто заборгованість за користування цим транспортним засобом з 01.01.2012 року по 01.04.2012 року, чого не заперечив ОСОБА_7 в судовому засіданні. Свідок ОСОБА_9, начальник транспортного відділу ТВФ «Стиль» слідкує за дотриманням водіями договорів оренди. Визначаючи розмір матеріального збитку суд взяв за основу висновок експертного автотоварознавчого дослідження майже річної давності від 20.06.2012 року, в якому сума стягнення матеріального збитку визначена у 80 % від початкової вартості нового автомобіля, хоча пошкодженим на 80 % автомобіль не був. Судом стягнуто 158 413,40 грн. на ремонт автомобіля, тоді як новий аналогічний автомобіль коштує 152 982 грн. Не враховано відмінності в інформації про пошкодження автомобіля в додатку до протоколу про адмінправопорушення та у висновку експертного товарознавчого дослідження. Також залишено без уваги судом питання про наявність договорів страхування у позивача та чи отримував він у зв'язку з ДТП будь-яке грошове відшкодування. Заподіяння моральної шкоди позивачам не доведено, ними не надано ніяких доказів, що б стверджували про перенесені моральні та фізичні страждання. Оскільки ОСОБА_7 володів транспортним засобом на відповідній правовій підставі, трудові обов'язки у ТВФ «Стиль» не виконував, тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного представник ТОВ ТВФ «Стиль» апеляційну скаргу підтримав, представник позивачів доводи апеляційної скарги заперечила, ствердила також, що договір страхування автомобіля Тойота Королла ОСОБА_4 не укладав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі судове рішення цим вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Встановлено, що 06.01.2012 року на автодорозі «Мукачево-Львів» водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем ТАТА, д.н. НОМЕР_3, що належить на праві власності ТОВ «Торгово-виробнича фірма «Стиль», порушив правила дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду - зіткнення з автомобілем Тойота Королла, д.н. НОМЕР_2, під керуванням власника автомобіля ОСОБА_4 Під час ДТП в автомашині знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Факт вчинення ДТП з вини ОСОБА_7 підтверджується постановою Калуського міськрайонного суду від 18.04.2012 року про адміністративне правопорушення. Відповідно до висновку № 126 експертного автотоварознавчого дослідження від 20.06.2012 року сума заподіяної шкоди становить 158 413,40 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, власником якого є ТОВ «Торгово-виробнича фірма «Стиль», дорожньо-транспортна пригода вчинена працівником цього підприємства, тому відповідальність за вчинене ДТП повинно нести ТОВ ТВФ «Стиль».

Однак із таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (із змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно пункту 2.2. Правил дорожнього руху (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 р. № 124, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2011 р. № 1029) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2012 року орендодавець ТОВ ТВФ «Стиль» та орендар ОСОБА_7 уклали акт прийому-передачі, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування (оренду) автомобіль ТАТА, реєстраційний номер НОМЕР_3.

26 квітня 2102 року між ТОВ ТВФ «Стиль» та ОСОБА_7 укладено договір оренди транспортного засобу від 26.04.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий № 617, згідно п. 4.1 якого з 01.01.2012 року ОСОБА_7 прийняв у строкове платне користування транспортний засіб марки ТАТА, реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно акту прийому-передачі.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 під час керування автомобілем ТАТА, реєстраційний номер НОМЕР_3, мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на цей транспортний засіб, переданий йому власником і використовував вказаний автомобіль як орендар на законних підставах, про що він стверджував в суді першої інстанції.

В засіданні апеляційного суду представник позивачів не заперечила ці пояснення ОСОБА_7

Та обставина, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 не виконував трудові обов'язки, стверджується наказом директора ТОВ ТВФ «Стиль» № 1-к від 03.01.2012 року № 1-к про надання ОСОБА_7 щорічної основної відпустки з 05.01.2012 року по 19.01.2012 року.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11 травня 2012 року встановлено факт використання ОСОБА_7 автомобіля ТАТА, д.н. НОМЕР_3, з 01.01.2012 року по 01.04.2012 року на підставі договору оренди та стягнуто заборгованість за користування цим транспортним засобом з 01.01.2012 року по 01.04.2012 року. Згідно цього судового рішення, ОСОБА_7 відповідно до прибуткового касового ордеру 02 січня 2012 року сплатив за оренду транспортного засобу 100 грн.

На порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, обмежившись у рішенні вказівкою на те, що вони штучно створені відповідачем з метою уникнення відповідальності за спричинену шкоду внаслідок ДТП, ухвалив рішення на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що 06.01.2012 року під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 керував транспортним засобом автомобілем ТАТА, д.н. НОМЕР_3, на відповідній правовій підставі, тому саме він є тією особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану цим джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості і зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору.

Оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пред'явили позов про відшкодування майнової та моральної шкоди лише до відповідача ТОВ ТВФ «Стиль», то враховуючи вимоги ст. ст. 11, 303 ЦПК України, підстав для покладання відповідальності за цю шкоду на ОСОБА_7, в межах даної справи немає. Позивачі не позбавлені права звернутися з відповідним позовом до належного відповідача.

Зважаючи на встановлений ст. 304 ЦПК України порядок розгляду справи та повноваження апеляційного суду, визначені у ст. ст. 307, 309 ЦПК України, усунути порушення закону, допущені судом першої інстанції, є можливим лише шляхом скасування його рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 20 лютого 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Вакарук В.М.

Меленко О.Є.