Постанова № 30484076, 05.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р. Справа № 2012/2а-3907/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради,ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.05.2012р. по справі № 2012/2а-3907/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дій,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд провести перерахунок та виплату позивачу разової грошової допомоги яка виплачується органами соціального захисту населення до 5-того травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2008, 2009, 2010, 2011, 2012 роки з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.05.12 року задоволено позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дій в частині вимог за період 2011, 2012 роки, визнано неправомірними дії УПСЗН Орджонікідзевського району Харківської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги за 2011, 2012 роки та зобов'язано провести перерахунок та виплату такої допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

У поданій апеляційній скарзі УПСЗН Орджонікідзевського району Харківської міської ради просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування істотних обставин справи.

Позивач, посилаючись на порушення судом при винесенні норм процесуального та матеріального права, норм Конституції України та Європейської конвенції "Про захист прав людини і основних свобод", просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга УПСЗН Орджонікідзевського району Харківської міської ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.05.2012 року такою, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Згідно вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 27.04.2012 року із вимогами до суб'єкта владних повноважень (УПСЗН Орджонікідзевського району Харківської міської ради) щодо захисту його порушених прав.

З аналізу положень преамбули Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" колегією суддів встановлено, що виплати, передбачені зазначеним Законом, є заходами соціального захисту населення та за своєю правовою природою є відповідною соціальною допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

З урахуванням приписів ст.2 КАС України та беручи до уваги зміст правової природи виплат, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", через призму оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що право позивача на отримання додаткової пенсії підлягає захисту в межах шестимісячного строку.

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Колегія суддів зауважує, що щорічна допомога до 5-го травня в 2011 року відповідно до положень ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" була призначена та виплачена позивачу в квітні 2011 року, таким чином позивач з квітня 2011 року мав змогу звернутись до суду за захистом свої прав.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, дату призначення позивачу грошової допомоги до 5-го травня в 2011 році, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту тільки за 2012 рік.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч.4 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період передбачений чинним законодавством.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та безпідставно, незважаючи на відсутність доказів поважності пропуску строку звернення до суду, задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за 2011 рік.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст.99 КАС України, неврахування вищезазначеного Рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року, постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог за 2011 рік не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.

Відносно позовних вимог про визнання дій незаконними, проведення нарахування та виплати органами соціального захисту населення щорічної грошової допомоги до 5-го травня за період 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджено копією посвідчень серії серії НОМЕР_1 наявних в матеріалах справи.

Згідно ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги позивача за 2011, 2012 рік, оскільки Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 06 листопада 2011 року № 5469-VI, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» доповнено пунктом 41, яким установлено, що у 2012 році норми і положення ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи питання, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання даного спору, перевагу суд надає тій із них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 06.11.2011 року № 5469-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

На виконання вимог Закону України від 06 листопада 2011 року № 5469-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» 28 грудня 2011 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», яка набрала чинності 01 січня 2012 року.

З огляду на викладене, стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Згідно п.п. 2 п. 5 Постанови КМУ № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам III групи здійснюється у розмірі 1720 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у 2012 році, як інваліду третьої групи, було виплачено разову грошову допомогу у розмірі встановленому Постановою КМУ № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» - 1720 грн.

Таким чином, судом не встановлено неправомірності дій управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Харківської міської ради щодо виплати позивачу щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій інваліду третьої групи.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду в частині задоволення позовних вимог за 2012 рік підлягає скасуванню з постановлянням в цій частині нової постанови, про відмову в задоволенні позовним вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.05.2012р. по справі № 2012/2а-3907/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дій за період 2012 року -відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дій за період 2011 року - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.