Постанова № 30483754, 03.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2013 року 08:55 № 826/1433/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доНаціональної комісії з цінних паперів та фондового ринку третя особаПублічне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона №20»провизнання протиправним та скасування рішення №1898 від 25.12.2012 р., визнання дії протиправною та зобов'язання витини дію

ВСТАНОВИВ:

06.02.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі - Комісія), в якому просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів №1898 від 25.12.2012 р. без дотримання процедури, встановленої Правилами розгляду справ про правопорушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2272 від 11.12.2007 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.02.2008 р. за №120/14811.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №1898 від 25.12.2012 р.

4. Зобов'язати відповідача оприлюднити інформацію про відновлення внесення змін до системи реєстру власників акцій або до системи депозитарного обліку акцій Публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №20» (надалі - ПАТ «ПМК №20») в той же спосіб, в який було оприлюднено інформацію про зупинення внесення змін до системи реєстру власників акцій або до системи депозитарного обліку щодо акцій ПАТ «ПМК №20».

5. Зобов'язати відповідача прозвітувати перед судом про виконання судового рішення.

6. Стягнути з відповідача судові витрати позивача.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги підтримати в повному обсязі із підстав викладених в адміністративному позові, окрема зазначає про порушення відповідачем положень Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (надалі - Закон №3480), Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (надалі - Закон №448), Правила розгляду справ про правопорушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2272 від 11.12.2007 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.02.2008 р. за №120/14811 (надалі - Правила №2272) під час винесення рішення №1898 від 25.12.2012 р. «Про зупинення внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів та до системи депозитарного обліку цінних паперів, випущених ПАТ «Пересувна механізована колона №20» та усунення порушень».

В судове засідання з'явився представник відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити, та зазначає про дотримання відповідачем положень чинного законодавства під час винесення спірного рішення. При цьому, представник відповідача вказав, що оскаржуване рішення не є санкцією а є запобіжним заходом, який вчинено саме в інтересах позивача.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні сторони погодились перейти до письмового провадження, в порядку передбаченому положеннями ст.122 КАС України.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивачів та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне

Відповідно до ч.3 ст.78 Закону України «Про акціонерні товариства» публічне акціонерне товариство зобов'язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій у порядку, встановленому Комісією, розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, інформація, визначена пунктами 1 - 3, 5, 6, 10, 11, 13 - 16 ч.1 ст.77, та інформація, визначена ч.3 ст.35 цього Закону.

Відповідно до наданих пояснень представника відповідача, що підтвердив представник третьої особи, станом на 25.12.2012 р. ПАТ «ПМК №20» дійсно не розмістила на власній веб-сторінці мережі Інтернет вичерпну інформацію, що передбачена пунктами 1 - 3, 5, 6, 10, 11, 13 - 16 ч.1 ст.77, та інформацію, визначену ч.3 ст.35 Закону України «Про акціонерні товариства».

25.12.2012 р. Комісією було винесено постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої було порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ПАТ «ПМК №20» та вказано керівнику ПАТ «ПМК №20» прибути 08.01.2013 р. до Комісії. Крім того, 25.12.2012 р. Комісією було винесено рішення №1898 «Про зупинення внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів та до системи депозитарного обліку цінних паперів, випущених ПАТ «Пересувна механізована колона №20» та усунення порушень» яким було:

ь зупинено внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ «ПМК №20» та до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів ПАТ «ПМК №20» з 25.12.2012 на термін до усунення порушення;

ь заборонено професійним учасникам ринку цінних паперів, що здійснюють депозитарну діяльність, вносити зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ «ПМК №20» та до системи депозитарного обліку цінних паперів, випущених ПАТ «ПМК №20»;

ь зобов'язано депозитаріїв в день отримання цього рішення, але не пізніше наступного робочого дня, довести дане рішення до відома зберігачів, що здійснюють облік прав власності на цінні папери емітента ПАТ «ПМК №20»;

ь професійним учасникам ринку цінних паперів, які здійснюють депозитарну діяльність щодо цінних паперів, випущених ПАТ «ПМК №20», у триденний термін з моменту отримання ними копії даного рішення повідомити Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про взяття його до виконання;

ь зобов'язано ПАТ «ПМК №20» у триденний термін з моменту усунення порушення вимог, що стали підставою для прийняття даного рішення, повідомити Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до Виписки №2 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку на 28.12.2012 р. позивач володіє акціями ПАТ «ПМК №20».

27.12.2012 р. позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Газета» уклало договір №БВ-446/12-3 щодо купівлі-продажу цінних паперів, зокрема акцій ПАТ «ПМК №20». Однак, 30.12.2012 р. директор ТОВ «Газета» повідомив позивача про розірвання договору №БВ-446/12-3 від 27.12.2012 р. в зв'язку із їх ненадійністю, оскільки відповідачем було зупинено внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ «ПМК №20» та до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів ПАТ «ПМК №20» з 25.12.2012 на термін до усунення порушення.

Позивач вважаючи що його права та інтереси порушені Комісією оскаржив дане рішення до суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні регулює Закон №448.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №448 державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Комісія. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. Аналогічна за змістом норма зафіксована в ч.2 ст.47 Закону №3480.

В п.4 ч.1 ст.7 Закону №448 зафіксовано, що одним із основних завдань Комісії є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

При цьому, положеннями п.30 ч.1 ст.8 Закону №448 передбачено, що Комісія має право для захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери зупиняти на підставі рішення Комісії внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення.

Водночас, суд акцентує увагу, що відповідно до ст.3 Закону №448 державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням.

Таким чином, суд погоджується із посиланням відповідача, що Законом №448 Комісія наділена правом зупиняти внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника в разі наявності факту порушення емітентом законодавства, на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення.

Однак, враховуючи положення ст.19 Конституції України, суд акцентує увагу, що суб'єкт владних повноважень має можливість використовувати надані йому права (в даному випадку, право зупинення внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника в разі наявності факту порушення емітентом законодавства), однак виключено в чітко визначених нормативними актами умовах.

Проте, суд приймає до уваги, що не спростовано відповідачем, що ні положення Закону №448, ні Закон №3480, ні Правила №2272 ні інший нормативно-правовий акт не містять такого правового механізму впливу на власників цінних паперів та емітентів - як застосування запобіжного заходу.

Більше того, в Правилах №2272, визначено що зупинення на термін до одного року розміщення (продажу) та обігу цінних паперів того чи іншого емітента (п.1.14 р.27 Правил №2272) або/та зупинення або припинення допуску цінних паперів на фондовій біржі або торгівлі ними на будь-якій фондовій біржі, зупинення клірингу та укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів на певний термін (п.1.18 р.27 Правил №2272) є санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Враховуючи положення Господарського кодексу України, адміністративно-господарськими санкціями є передбачені законом заходи державного примусу майнового та адміністративного характеру, які застосовуються уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання у разі порушення ними встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Водночас, зупинення на певний термін розміщення (продажу) та обігу цінних паперів того чи іншого емітента або/та зупинення або припинення допуску цінних паперів на фондовій біржі або торгівлі ними на будь-якій фондовій біржі - є заходом примусу адміністративного характеру Комісії, який покладає на учасників ринку цінних паперів (як власників так і емітентів цінних паперів) невигідні наслідки, що позбавляють їх певного права (зокрема, вільно розпоряджатись акціями емітента).

З системного аналізу Закону №448, Закону №3480, Порядку №2272, вбачається, що підставою для прийняття Комісією рішення про зупинення на певний термін розміщення (продажу) та обіг цінних паперів є наявність факту порушення емітентом законодавства на ринку цінних паперів. При цьому, рішення приймається з метою запобігання та припинення таких порушень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не спростовано відповідачем, що прийняття Комісією Рішення №1898, яким зупинено внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів та до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів ПАТ «ПМК №20», а також заборонено професійним учасникам ринку цінних паперів, що здійснюють депозитарну діяльність, вносити зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів та до системи депозитарного обліку цінних паперів, випущених ПАТ «ПМК №20», за своїм правовим змістом є адміністративно-господарською санкцією.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 08.01.02008 р. по справі №К-14407/06.

Як наслідок, суд погоджується із доводами позивача що оскаржене рішення за своїм змістом є санкцією, та одночасно критично ставиться до посилання відповідача на ту обставину, що оскаржуване рішення є запобіжним заходом.

Водночас, порядок застосування санкцій до юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів, визначений в ст.12 Закону №448 та Порядку №2272 (чинному на момент винесення спірного рішення).

В п.1 р.4 Правил №2272 визначено, що уповноважена особа при виявленні правопорушення виносить постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів. Справа про правопорушення порушується з дати винесення постанови про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.

Пунктом 2 р.4 Правил №2272 визначено, що уповноваженою особою про вчинення правопорушення складається акт про правопорушення на ринку цінних паперів. Акт про правопорушення на ринку цінних паперів складається та підписується не пізніше 15 робочих днів з дати винесення постанови про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №448 уповноважена особа Комісії, яка виявила факт вчинення юридичною особою правопорушення на ринку цінних паперів, складає акт, який разом з письмовими поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та пов'язаними з таким правопорушенням документами протягом п'яти робочих днів подає уповноваженій особі Комісії, яка має право застосовувати санкцію за правопорушення на ринку цінних паперів.

При цьому, справа про правопорушення щодо юридичної особи розглядається у присутності керівника та/або представника юридичної особи, яка притягується до відповідальності (п.1 р.6 Правил №2272).

В п.3 р.7 Порядку №2272 вказано, що за справою про правопорушення уповноважена особа приймає одне з таких рішень: про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів; про закриття справи.

Таким чином, провівши системно-логічний аналіз положень Закону №448 та Правил №2272, судом встановлено, що санкції за виявлені правопорушення можуть накладатись відповідачем за умови дотримання правової процедури та дотримання умов для прийняття заходів впливу, зокрема: винесення постанови про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів; складення акту про правопорушення на ринку цінних паперів; залучення керівника для можливості надання пояснень; винесення постанови про порушення на ринку цінних паперів.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, що не спростовано відповідачем, вказана процедура не дотримана не була і санкція була застосована без дотримання вказаної процедури.

Крім того, суд приймає до уваги, що підтвердив представник відповідача, що ПАТ «Пересувна механізована колона №20» станом на дату судового засідання усунуло порушення, яке вказано в оскаржуваній постанові, зокрема було проведено публікацію на веб-сторінці ПАТ «ПМК №20» інформації визначеної пунктами 1 - 3, 5, 6, 10, 11, 13 - 16 ч.1 ст.77 Закону України «Про акціонерні товариства». Більше того, факт виконання вказаних положень вищевказаного Закону зафіксована відповідачем в Акті позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про цінні папери Публічним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона №20» від 18.01.2013 р.

Щодо заявленої вимоги про зобов'язання відповідача оприлюднити інформацію про відновлення внесення змін до системи реєстру власників акцій або до системи депозитарного обліку акцій ПАТ «ПМК №20» в той же спосіб, в який було оприлюднено інформацію про зупинення внесення змін до системи реєстру власників акцій або до системи депозитарного обліку щодо акцій ПАТ «ПМК №20», суд зазначає наступне.

Відповідно до завдань адміністративного судочинства, адміністративний суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, в ст.10 та ст.11 КАС України зазначено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однак, позивачем не наведено обставин та обґрунтувань, щодо необхідності зобов'язання відповідача проводити оприлюднення інформації про відновлення внесення змін до системи реєстру власників акцій або до системи депозитарного обліку акцій ПАТ «ПМК №20» в той же спосіб, в який було оприлюднено інформацію про зупинення внесення змін до системи реєстру власників акцій або до системи депозитарного обліку щодо акцій ПАТ «ПМК №20».

Більше того, ні положеннями Закону 448, ні Порядком №2272, ні іншим нормативно-правовим актом не передбачається обов'язку Комісії проводити оприлюднення інформації про відновлення внесення змін до системи реєстру власників акцій або до системи депозитарного обліку акцій емітента в разі скасування рішення, яким було зупинено внесення змін до системи реєстру власників акцій або до системи депозитарного обліку щодо акцій.

Крім того, судові рішення, відповідно до положень ст.124 Конституції України, ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічний за змістом принцип визначений в ст.14 КАС України.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що вказана вимога позивача є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Щодо питання що позивач не може бути суб'єктом оскарження Рішення №1898, тому що вона була накладає забороняє вчиняти дії із акціями ПАТ «ПМК №20», а відтак ця вимога може бути оскаржена лише ПАТ «ПМК №20», суд зазначає наступне.

Право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується ст.55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду.

Конституційний Суд України, в рішенні №15-рп/2002 «У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)» вказав, що положення ч.2 ст.124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч.5 ст.55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

В ч.1 ст.6 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси

При цьому, офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» надано в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)», в якому зафіксовано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, в даному рішенні Конституційного Суду України вказано, що поняття «охоронюваний законом інтерес», яке вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Водночас, відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В той же час, в ч.1 ст.17 КАС України, зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Під суб'єктом владних повноважень п.7 ч.1 ст.3 КАС України розуміє орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи, що в Рішенні №1898 відповідач зупинив внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів та до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів ПАТ «ПМК №20», а також заборонив професійним учасникам ринку цінних паперів, що здійснюють депозитарну діяльність, вносити зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів та до системи депозитарного обліку цінних паперів, випущених ПАТ «ПМК №20», а також приймаючи до уваги, що позивач намагався провести реалізацію власних акцій ПАТ «ПМК №20», тому суд дійшов висновку, що не спростовано представником відповідача, що Рішення №1898 стосується прав та охоронюваних законних інтересів позивача, який наділений правом звернутись до адміністративного суду для захисту своїх охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується частково.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку частково.

2. Визнати протиправними дії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо прийняття рішення про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів №1898 від 25.12.2012 р. без дотримання процедури, встановленої Правилами розгляду справ про правопорушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2272 від 11.12.2007 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.02.2008 р. за №120/14811.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо прийняття рішення про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів №1898 від 25.12.2012 р.

4. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відмовити.

5. Присудити ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 00 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін