Ухвала суду № 30483574, 01.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13445/12/0170/5

01.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Бабченко Людмила Павлівна, довіреність № 121/9/10-00 від 05.03.12

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп"- Іщенко Роман Анатолійович, довіреність № б/н від 29.08.12

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 20.12.12 у справі № 2а-13445/12/0170/5

за позовом Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" (вул. Ленінградська, 15, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98612)

про стягнення заборгованості в сумі 124351,55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 адміністративний позов Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 124531,55 грн. в дохід місцевого бюджету міста Ялта.

Не погодившись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" було залишено без руху для усунення недоліків.

25.02.2013 на адресу Севастопольського апеляційного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору в розмірі 568,11 грн.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Державна податкова інспекція у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 124351,55 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем несплачена сума узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи 16.08.2012 позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0006861503, яким до відповідача застосовані штрафні санкції в сумі 450,46грн. та яке отримане відповідачем 21.08.2012, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №9860012899183.

Передумовою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт камеральної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства від 07.08.2012 № 1075/15-03/30973294, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, що виразилось у несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання по орендній платі.

Як свідчать матеріали справи відповідач є платником орендної плати за земельні ділянки за відповідними договорами оренди земельної ділянки: від 05.03.2009 та від 09.06.2009.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідачем 24.01.2012 до позивача були надані податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, які зареєстровано в податковому органі за №9001316359 та №9001309177. Проте, відповідачем не було проведено своєчасно та у повному обсязі сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по податковій декларації №9001316359 від 24.01.2012 за період з травня по вересень 2012 року в сумі 110361,50 грн. (22072,30 грн. щомісячно). Крім того, за відповідачем наявна сума заборгованості по податковій декларації №9001309177 від 24.01.2012 в сумі 18018,20 грн., що утворилась у період з червня по вересень 2012 року (4504,55 грн. за кожний місяць).

Відповідно до підпункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Згідно з пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України). у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату боргу № 1/363 від 06.07.2012 та отримано останнім 03.09.2012, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №9860012973669.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно того, що орендну плату за податковими деклараціями №9001316359 та №9001309177 від 24.01.2012 за період з травня по вересень 2012 року відповідачем розраховано із застосуванням невірного коефіцієнту функціонального призначення, що, на думку відповідача, призвело до істотної переплати по зобов'язанням із орендної плати з огляду на наступне.

У лютому 2013 року позивачем проводилась позапланова виїзна документальна перевірка відповідача за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 (акт № 257/ 22.1 от 18.02.2013). Уточнююча податкова декларація по орендній платі № 9087534189 від 27.02.2013 подана на зменшення за 2012 рік податкового зобов'язання з орендної плати на суму 143396,23грн., за земельну ділянку площею 1,47 га, за перевіряємий період.

З урахуванням положень підпункту 78.1.3 статті 78 Податкового кодексу України подання уточнюючої податкової декларації за перевірений період є підставою для проведення позапланової перевірки за той же період, тобто сума зменшення податкового боргу наступає з дати подання уточнюючої декларації.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності звернення позивача до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 124351,55 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 у справі № 2а-13445/12/0170/5 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко