Ухвала суду № 30483543, 26.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р.Справа № 2а-10174/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-10174/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи", звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000130046 від 17.05.2012 р. та №0000120046 від 17.05.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000130046, №0000120046 від 17.05.2012 р. в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи", знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтвом платника ПДВ.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010року, І та ІІ квартал 2011 року, з податку на додану вартість за липень 2010 року, лютий, березень, квітень та листопад 2011 року, по взаємовідносинам з ТОВ "НПП Укренергострой" та з податку на прибуток за ІІІ-ІV квартал 2010 року та податку на додану вартість за жовтень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Мікрон ЛТД" .

За результатами проведеної перевірки було складено Акт перевірки №81/46-030/21179960 від 27.04.2012р.. Відповідно до висновків Акту перевірки № №81/46-030/21179960 від 27.04.2012 р., відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.3.1 ст.3, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1, п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 208 960,00 грн., порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ТОВ "ХТС" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "НПП Укренергострой" робіт на загальну суму 169 069,95 грн.

На підставі вищевказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000130046 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на 169 069,95 грн. та штрафних санкцій на 9 878,41 грн., а всього на суму 178 948,36 грн., податкове повідомлення -рішення від 27.03.2012 р. № 0000120046, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 208 960,00 грн. та штрафних санкцій на 10 667,75 грн., а всього на суму 219 627,75 грн.

В результаті адміністративного оскарження позивачу було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ (штрафні санкції), визначене у податковому повідомленні-рішенні від 17.05.2012 №0000130046, на 4 024,26 грн., на суму збільшення штрафної (фінансової) санкції прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000350046 від 27.07.2012 р., яке вручено позивачу 27.07.2012р.

Фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №81/46-030/21179960 від 27.04.2012 року порушення вимог п.3.1 ст.3, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1, п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 208 960,00 грн., порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ТОВ "ХТС" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "НПП Укренергострой" робіт на загальну суму 169 069,95 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. Визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

Правила обрахування податку на додану вартість у 2010 році регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Аналогічна за змістом норма права міститься в приписах п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.1.32 ст.1 ЗУ "Про податок на додану вартість", господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення витрат до складу валових відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують факт понесення таких витрат та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ „Мікрон ЛТД" (підрядник) укладено договір від 30.08.2010р. №30/08-10 на виконання ремонтних робіт, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи під'їздів житлових будинків в Жовтневому та Ленінському районах м. Харкова.

Крім того, між позивачем та ТОВ НПП «Укренергострой» укладено договір підряду №011009 ТП від 01.10.2009р. та договір підряду №100111 ТП від 10.01.2011 р. відповідно до умов якого ТОВ НПП «Укренергострой» виконано робити з будівництва та модернізації телекомунікаційних мереж на підставі відповідних робочих проектів та технічних завдань.

На виконання умов цих договорів додані - робочі проекти, технічні завдання, довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

Факт реальності вчинення вищезазначених угод також підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, податковими накладними.

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ „Мікрон ЛТД", ТОВ НПП «Укренергострой» для документального оформлення виконання умов договорів з виконання послуг, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та постачальника, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

За матерілами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується платіжними доручення, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, роботи виконувались з матеріалів позивача, що підтверджується наданими до суду накладними на внутрішнє переміщення та актами прийому - передачі матеріалів, що містяться в матеріалах справи.

Можливість виконання робіт у житлових будинках на території м. Харкова, на території яких проводились підрядні роботи підтверджується копіями договорів сервітуту, реєстром договорів сервітуту, укладеними між позивачем та організаціями, на балансі яких перебувають такі будинки, що долучені до матеріалів справи.

Вищезазначені роботи позивач придбав для подальшої реалізації на ТОВ «Телесвіт» (код 33103969) у складі виконаних будівельно-монтажних робіт на підставі договору підряду на модернізацію, будівництво телекомунікаційних мереж №0501-09/2 від 05.01.09р.

До матеріалів справи надано копії усіх обов'язкових додатків, передбачених договором підряду №100111 ТП від 10.01.2011 р. та договором підряду №011009 ТП від 01.10.2009р. - специфікації, робочі проекти на будівництво і модернізацію телекомунікаційної мережі, технічні завдання, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти виконаних робіт, податкові накладні, які містяться в матеріалах справи. Розрахунки за виконані роботи були здійснені шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ НПП «Укренергострой».

За договором підряду на модернізацію, будівництво телекомунікаційних мереж №0501-09/2 від 05.01.09р. ТОВ «Телесвіт» оплатило придбані у ТОВ «ХТС» роботи, що підтверджується випискою банку.

Таким чином, договір підряду №011009 ТП від 01.10.2009р. та договір підряду №100111 ТП від 10.01.2011 р. визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та ТОВ НПП «Укренергострой» факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

ТОВ НПП «Укренергострой» мало відповідні ліценції на виконання будівельних робіт серії АВ №051528 від 07.04.06р., серії АГ № 576016 від 05.04.11р., які містяться в матеріалах справи.

Згідно Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови № 47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень (органом ліцензування) відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Таким чином, зазначені підприємства мають право здійснювати вказану діяльність та наявність таких ліцензій підтверджує відповідність їх організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначених ліцензій відповідачем до суду не подано.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності фактів реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст.8 КАС України зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ТОВ "ХТС" та "ТОВ "НПП Укренергострой", ТОВ „Мікрон ЛТД" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ТОВ "ХТС" та "ТОВ "НПП Укренергострой", ТОВ „Мікрон ЛТД" є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-10174/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.

Повний текст ухвали виготовлений 04.03.2013 р.