Ухвала суду № 30483489, 01.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13903/12/0170/16

01.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс"- Калініченко Михайло Сергійович, довіреність № 128а/12 від 07.06.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 24.01.13 у справі № 2а-13903/12/0170/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (вул. Севастопольська, 20 а, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2013 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0013051502 від 04.12.2012 про донарахування Публічному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" податку на додану вартість у розмірі 1024505,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 512252,50 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013051502 від 04.12.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1536757,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, що порушує права позивача.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 04.12.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0013051502, згідно якому позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1536757,50 грн., у тому числі: основний платіж-1024505,00грн. та штрафні санкції-512252,50грн.

Передумовою визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість став акт від 16.11.2012№ 9030/15-2/03120667 камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог пунктів: 198.1, 198,2, 198,3, 198.6 статті 198, пунктів: 201.1, 201.8,201.10 Податкового кодексу України - встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 1024505,00 грн.

З акту вбачається, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунків. Висновками акта перевірки за вересень 2012року підприємству збільшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1024 505,00 грн.

Згідно підпункту 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 16.1.2 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Нормами статті 201 Податкового кодексу України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу Українине відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у який зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг.

Пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту(пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року позивач мав господарські відносини з АТ ЗТ "Вітас" (ЄДРПОУ - 20732633), обсяг постачання у сумі - 683590,00 грн., сума податку на додану вартість-136718,00 грн., та з ТОВ "Данкан" (ЄДРПОУ 35338012) за вересень 2012 року, обсяг постачання у сумі 7233180,00 грн., сума податку на додану вартість-1446636,00 грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Данкан" та АТЗТ "Вітас" за вересень 2012 року, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 1024505,00 грн., оскільки відповідно до інформації, отриманої з АІС АРМ "Бест-Звіт", вказані платники податків у вересні 2012року не були платниками податку на додану вартість, у зв'язку з наступним.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що у податковий кредит за вересень 2012 року позивачем було віднесено вказані суми податку на додану вартість, які нараховані згідно податкових накладних, отриманих від АТ ЗТ "Вітас" (ЄДРПОУ 20732633) та ТОВ "Данкан" (ЄДРПОУ 35338012) по даним реєстру виданих та отриманих податкових накладних до декларації за вересень 2012 року.

Помилковими вважаються твердження в апеляційній скарзі про те, що позивач не вірно визначив податковий кредит з податку на додану вартість,тобто завищив на суму 1024505,00 грн. за господарськими операціями з АТ ЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан",оскільки підставою для зменшення податкового кредиту позивача за вересень 2012року є відсутність реєстрації в якості платників податку на додану вартість контрагентів позивача у вересні 2012року, через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що правомірність та товарний характер зазначених операцій відповідачем не оскаржується, а реальний характер господарських операцій позивача з контрагентами АТ ЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан", зі здійсненням яких позивачем сформовано податковий кредит у вересні 2012року та про завищення якого зазначено в акті перевірки від 16.11.2012, підтверджується сукупністю наданих документів, зокрема, договорів, податкових накладних, актами здачи-приймання робіт та додатками до них.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишилися факти скасування рішень про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість АТЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан", що підтверджується постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 по справі № 2а-7269/10/15/0170, згідно якої визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Акціонерне товариство закритого типу "Вітас", оформлене актом № 394/15-2 від 19.05.2010 та постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 по справі № 2а-8138/11/12/0170, згідно якої визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Данкан", оформлене актом № 341/15-2/15-2 від 29.06.2011., отже встановлено, що рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість АТЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан" скасовано.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені рішення вважаються протиправними з моменту прийняття, тобто, на час проведення господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит за вересень 2012 року, АТЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан" були зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали право на виписку податкових накладних.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що всі суми підтверджені податковими накладними у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит. Отже, позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого полдатку на додану вартість до податкового кредиту за вересень 2012 року, що вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги та неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1024505,00грн.

Застосування у податковому повідомлені-рішені від 04.12.2012 №0013051502 штрафних санкцій обумовлено визначенням суми грошових зобов'язань за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття 04.12.2012 податкового повідомлення-рішення №0013051502, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1536757,50 грн., у тому числі: основний платіж-1024505,00грн. та штрафні санкції-512252,50грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 №0013051502, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1536757,50 грн., у тому числі: основний платіж-1024505,00грн. та штрафні санкції-512252,50грн.,діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2013 у справі № 2а-13903/12/0170/16 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко