Ухвала суду № 30483483, 04.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10702/12/0170/20

04.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

при секретарі судового засідання Гоголевої І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Будинкоуправління №4 КЕВ м. Сімферополь - Куркчі Ребія Мамедіївна, довіреність № б/н від 04.01.13

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Одабаші Алі Ахтемович, довіреність № 10/9/10-0 від 10.07.12

представник позивача, Будинкоуправління №4 КЕВ м. Сімферополь - Ульяненко Людмила Сейдахметівна, паспорт серія ЕЕ 079736, виданий Київським РВ Сімферопольського МИГИ МВС України в Криму, від 08.09.99

розглянувши матеріали справи № 2а-10702/12/0170/20 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 14.11.12

за позовом Будинкоуправління №4 КЕВ м. Сімферополь (вул. Жовтнева, 48,Перевальне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97378)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Будинкоуправління №4 КЕВ м. Сімферополь до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2012 року позов Будинкоуправління №4 КЕВ м. Сімферополь до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби форми "Р" від 21.04.2011 року №0001951501.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби проведено камеральну перевірку Будинкоуправління №4 КЕВ м. Сімферополь, за результатами якої складено акт від 28.03.2011 року №460/15-01/22993148, яким встановлено порушення ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 104556 грн.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 21.04.2011 року №0001951501, яким позивачу визначено суму завищення грошового зобов'язання - за основним платежем в розмірі 61016 грн. , за штрафними санкціями в розмірі 3051 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби форми "Р" від 21.04.2011 року №0001951501 прийнято з порушенням вимог діючого законодавства.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Будинкоуправління №4 КЕВ м. Сімферополь в декларації 2008 року задекларувало витрати від врегулювання сумнівної заборгованості в розмірі 500204 грн. В додатку К4 декларації задокументовано про те, що коригування здійснюється в зв'язку з наказом начальника КЕВ від 21.10.2008 року №217 на суму 500204 грн., де декларант є продавцем. В порушення вимог п. 5 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін в Закон України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат продавця віднесено заборгованість, яка виникла до набрання чинності цього Закону (2000-2003 рр.), що свідчить про безпідставне віднесення на витрати сумнівної (безнадійної) заборгованості та не дає права віднести на витрати суму заборгованості в розмірі 500204 грн.

Також, в порушення п.п.12.1.4 п.12.1 ст. 12 зазначеного Закону щодо надання підприємствами при декларуванні валових витрат від врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості разом з декларацією документів, що підтверджують наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості, Будинкоуправління №4 КЕВ м. Сімферополь подало декларацію з податку на прибуток за 2008 рік, в якій до складу валових витрат віднесена сумнівна заборгованість, без надання первинних документів, які підтверджують наявність такої заборгованості.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи декларації позивача з податку на прибуток підприємства за №42021 за 2008 рік, яка була надана до податкового органу 10.02.2009 року, в додатку К4 рядків 02.3, 05.3 та 23 декларації урегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості у рядку з кодом 05.3 зазначено суму збільшення валових витрат - 500204 грн.

Коригування здійснювалося на підставі наказу начальника квартирно- експлуатаційного відділу м. Сімферополь №217 від 21.10.2008 року та від 09.12.2008 року №194.

Відповідно до наказу начальника квартирно- експлуатаційного відділу м. Сімферополь №217 від 21.10.2008 року "Про списання безнадійної до погашення дебіторської заборгованості по будинкоуправлінню №4 КЕВ" комісією встановлено, що заборгованість утворена станом на 01.10.2008 року в результаті несумлінного виконання квартиронаймачами та орендаторами своїх зобов'язань по розрахункам за житлово-комунальні послуги та оренду. Будинкоуправлінням №4 КЕВ м. Сімферополь вживалися всі необхідні заходи по стягненню заборгованості. В даний час заборгованість є безнадійною до погашення терміну позовної давності якої минув.

В зв'язку з чим, Будинкоуправлінню №4 КЕВ м. Сімферополь списано з балансу дебіторську заборгованість станом на 01.10.2008 року квартиронаймачів на суму 382718,49 грн.; списано з балансу дебіторську заборгованість станом на 01.10.2008 року по розрахункам з орендаторами на суму 35505,53 грн. (а.с.46).

Наказом начальника Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління від 09.12.2008 року №194 "Про списання кредиторської заборгованості будинкоуправління №4 с. Перевальне КЕВ м. Сімферополь термін позовної давності якої минув" зобов'язано в термін до 19.12.2008 року списати з бухгалтерського обліку будинкоуправління №4 КЕВ м. Сімферополь кредиторську заборгованість строк позивної давності якої минув на загальну суму 641900,54 грн.

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року(діючий на час подачі та прийняття податковим органом декларації позивача з податку на прибуток за 2008 рік) стаття 12 встановлює порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості.

Відповідно до п.п. 12.1.1, 12.1.2, 12.1.5 ст. 12 зазначеного закону платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу) (п.п.12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону).

Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з дати укладення такої мирової угоди (п.п.12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону).

Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням(п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12).

Згідно до п. 5 перехідних положень "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 349-IV від 24.12.2002 року порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений статтею 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції цього Закону), застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач в акті перевірки, з посиланням на п. 5 перехідних положень "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", робить висновок за результатами перевірки вже прийнятої у позивача декларації з податку на прибуток за 2008 рік, про неможливість віднесення позивачем до складу валових витрат за 2008 рік заборгованості, яка виникла до набрання чинності Законом від 24.12.2002 року N 349-IV, що не дає права віднести на витрати суму заборгованості в розмірі 500204 грн.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що відповідно до змісту п. 5 перехідних положень "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в цьому пункті йдеться не про заборгованість, яка виникла після набрання чинності цим Законом, а чітко визначається про заборгованість, яку віднесено до складу валових витрат продавця, після набрання чинності цим Законом. Як вбачається з перевіряємої відповідачем декларації, позивачем віднесено до складу валових витрат заборгованість, вже після набрання чинності Законом від 24.12.2002 року N 349-IV.

Також, судова колегія зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що до декларації №42021 від 10.02.2009 року позивачем 21.04.2009 року було подано уточнюючий розрахунок (а.с.42), зареєстрований за №9355 та 17.04.2009 року на адресу відповідача направлено та отримано ним цього же числа пояснювальну записку до цього розрахунку з додатками, зокрема додаток К4 "Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості" з урахуванням виправлених (уточнених) показників, копію наказу начальника Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління від 09.12.2008 року №194, копію наказу начальника квартирно- експлуатаційного відділу м. Сімферополь №217 від 21.10.2008 року, копію довідки до акту інвентаризаційної кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої сплив, копію акту інвентаризаційної дебіторської заборгованості, довідку по орендаторам д/у №4.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 14.11.12 у справі № 2а-10702/12/0170/20 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна