Постанова № 30481221, 08.04.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1/130/16/2013 р.

205/3877/2012 р.

ПОСТАНОВА

08.04.2013

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Саландяк О.Я.,

секретаря Кащенко Г.Р.,

з участю прокурора Багрія Є.А.,

захисника ОСОБА_1,

підсудного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринці в залі суду кримінальну справу

по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, невійськовозобов»язаного, раніше судимого Жмеринським міськрайонним судом 21.06.2005 року за ч.1 ст.189, ст.75 КК України до двох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на один рік,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст. 186, ч.3 ст.296 КК України,

встановив:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, що передбачені. ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст. 186, ч.3 ст.296 КК України.

Досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується зокрема і в тому, що 18.10.2005 року приблизно о 23 год. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2, почали голосно кричати, свистіти, виражатись нецензурною лайкою, чим заважали громадянам відпочивати, тобто грубо порушували громадський порядок, а на прохання громадянина ОСОБА_4, припинити дані дії та розійтись, не відреагували, а створили конфліктну ситуацію, в ході якої умисно нанесли ОСОБА_4 удар кулаком в обличчя та пляшкою з-під пива по голові, внаслідок чого спричинили потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (забійна рана потилиці, синець лівого ока, струс головного мозку, перелом кісток носа), які згідно висновку судово-медичної експертизи №492 від 09.12.2005 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.

Дії підсудного досудовим слідством кваліфіковані за ч.3 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб, пов»язане з опором громадянину, який припиняв хуліганські дії.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Вину ОСОБА_2 в судовому засіданні у вчиненні вказаних дій не визнав, пояснив, що 18.10.2005 року приблизно о 23 год., він разом із ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 прийшли до знайомих дівчат в АДРЕСА_2, де дівчата винаймали квартиру, підходячи до будинку, вони, будучи в стані алкогольного сп»яніння, кілька разів свиснули, голосно розмовляли, зокрема ОСОБА_3, а він особисто вів себе тихо. Вчотирьох вони зайшли в під»їзд на першому поверсі та почали дзвонити в двері квартири, де мешкали дівчата, при цьому ОСОБА_3 голосно розмовляв, всі інші вели себе нормально. Також ОСОБА_3 почав ламатися в квартиру, поки до нього не вийшла дівчина на ім»я ОСОБА_15. В цей час до них із сусідньої квартири вийшов потерпілий ОСОБА_7, який почав заспокоювати хлопців та сказав їм вийти з під»їзду. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли з під»їзду. ОСОБА_6 одразу кудись пішов і більше його ОСОБА_2 не бачив. ОСОБА_5 став збоку за дверима під»їзду, ОСОБА_2 став обличчям до підїзду та до потерпілого ОСОБА_7, який стояв в дверях, притримував їх лівою рукою та продовжував заспокоювати хлопців. ОСОБА_3 із ОСОБА_15 залишився на площадці та його ОСОБА_2 не було видно. ОСОБА_2 говорив із потерпілим на підвищених тонах, заперечував йому і тоді побачив, як ОСОБА_5 сильно вдарив по дверях, двері з силою закрились, але чи вдарили потерпілого, він сказати не може. Після цього, розуміючи, що намічається бійка, а він знаходиться на іспитовому строці, ОСОБА_2 пішов за ріг будинку та більше нічого не бачив, а лише чув як розбилось скло. Наступного дня йому зі слів працівників міліції стало відомо, що ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_7 пляшкою з-під пива по голові. Окрім потерпілого ОСОБА_7, їм зауваження ніхто із мешканців не робив, вважає, що хуліганських дій не вчиняв.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 18.10.2005 року в під'їзд його будинку АДРЕСА_2 близько 23 год. зайшли хлопці та голосно розмовляли, хотіли зайти в сусідню квартиру, він відчинив двері та зробив їм зауваження, так як наступного дня його дочка мала їхати в Вінницю на навчання о 6 год. і шум заважав їй заснути. Коли до хлопців вийшла дівчина, вони всі вийшли із під»їзду та стали під його вікнами та продовжували шуміти, а коли дівчина пішла, один із них як потім дізнався потерпілий це був ОСОБА_3, намагався її повернути. Потерпілий знову вийшов на вулицю та став вимагати, щоб хлопці припинили заважати йому та його сім»ї відпочивати, щоб перестали шуміти. При цьому він стояв в дверях під»їзду, двері якого були відчинені та не мали пружини, а тому притримувати їх рукою не було потреби. Перед ним з права на ліво стояли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Де були двоє інших хлопців йому на той час не було видно. Прямо перед потерпілим стояв ОСОБА_2, який чинив йому словесний опір, він грубо виражався, дослівно потерпілий вже не пам»ятає як, але йому було образливо через поведінку хлопців та неповагу до громадського порядку. Під час розмови із ОСОБА_2, ОСОБА_3 обійшов його та став правіше. В руках в нього була недопита пляшка пива. В руках у ОСОБА_2 нічого не було. По поведінці ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які різко подивились вліво він зрозумів, що за дверима хтось є. В цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зробили кілька кроків назад, а двері із великою силою закрились, вдарились об одвірок та знову наполовину відчинились, не зачепивши при цьому потерпілого. Потерпілий відхилив двері і отримав удар кулаком в ліву сторону обличчя, та маючи відповідну фізичну підготовку йому вдалось піймати хлопця, який його вдарив. Це був невеликий щуплий молодий чоловік, обличчя якого він не встиг роздивитись, але це точно не був ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були в полі його зору. Оскільки ОСОБА_2 стверджує, що за дверима стояв ОСОБА_5 , то це міг бути він. Потім ОСОБА_3 вдарив його пляшкою по голові ззаду. Пляшка розбилась, і потерпілий розуміючи, що він може порізати ноги, оскільки був у домашньому взутті та йому заливала очі кров, пішов додому, де його побачила дружина та почала зупиняти кров. Першим із усіх хлопців йому словесний опір почав чинити саме ОСОБА_2, та якби не його суперечка, то продовження цього могло б і не бути. Вважає, що в діях ОСОБА_2 було хуліганство та він чинив йому словесний опір. Щодо розбіжностей у показах, що дані ним на досудовому слідстві пояснив, що тоді йому не були відомі імена та прізвища хлопців, та він міг переплутати хто із них які дії вчиняв, а в ході судового слідства, що здійснюється не вперше, він дізнався хто з хлопців є хто і тому підтримав покази, що дані ним у судовому засіданні. Пояснив, що на досудовому слідстві очні ставки із підсудними не проводились, так як працівники міліції йому пояснили, що всі зізнались у вчинені злочину і тому в цьому немає потреби. Щодо визначення міри покарання поклався на думку суду.

Також судом були допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, оголошені із згоди всіх учасників процесу покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, досліджені докази, що містяться в матеріалах кримінальної справи.

Судом також повністю досліджено докази по інших епізодах кримінальної справи, попитані потерпілі, свідки, оголошено покази, досліджено матеріали справи, оглянуто характеризуючі матеріали на підсудного.

Однак, в ході судового слідства встановлено, що відносно ОСОБА_2 не виносилась постанова про порушення кримінальної справи за ст. 296 КК України.

Зокрема відповідно до матеріалів справи встановлено, що 25 жовтня 2005 року старшим дізнавачем ГД Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_13 порушено кримінальну справу відносно громадян ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5(т.1 а.с.1) за ч. 3 ст. 296 КК України.

В ході досудового слідства постановою від 17.12.2005 року (т.1. а.с. 66) заступником начальника СВ Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області ст. лейтенантом міліції ОСОБА_14 винесено постанову, відповідно до якої кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - в частині вчинення ними хуліганських дій закрито за відсутністю в їх діях складу вказаного злочину. Досудове слідство по даній справі продовжено відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Наявності постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за вчинення злочину, що передбачений ст. 296 ч.3 КК України в ході судового слідства не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 98 КПК України (1960 року) при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

Відповідно до ч.2 ст. 112 КПК України 1960 року у справах про злочини, передбачені ч.ч.2, 3,4 ст. 296 КК України досудове слідство провадиться слідчими органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 Постанови №2 Пленуму Верховного суду України від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси. Кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: вона зокрема не була порушена.

Таким чином судом безпосередньо, повно та всебічно досліджено обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, вичерпано всі можливості для встановлення істини, але усунути встановлену неправильність досудового розслідування, що полягає у порушенні закону, допущеному під час порушення справи у судовому засіданні неможливо через відсутність компетенції суду щодо порушення кримінальних справ даної категорії, але може бути усунено органом, до підслідності якого віднесено дану категорію справ, шляхом винесення відповідної постанови про порушення кримінальної справи відносно підсудного ОСОБА_2 за наявності відповідних приводів та підстав для цього.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідно до вимог КПК України справа підлягає поверненню прокуророві для усунення встановленого порушення та для організації проведення додаткового розслідування.

Відповідно до п.10 Постанови №2 Пленуму Верховного суду України від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» суд може повернути справу на додаткове розслідування і з власної ініціативи. Відповідно до ч.2 ст. 281 КПК України, якщо виникне питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя - постановою в нарадчій кімнаті. Відповідно до п. 13 вищевказаної постанови Пленуму у рішенні про повернення справи на додаткове розслідування має бути обґрунтовано висновок про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування і може бути зазначено, які слідчі дії необхідно провести під час нього.

Під час проведення досудового розслідування, органу досудового розслідування слід винести відповідну постанову про порушення кримінальної справи відносно підсудного ОСОБА_2, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, перевірити наявність для цього передбачених приводів та підстав.

Таким чином судом виконано рекомендації, що містяться у вищевказаній постанові, обґрунтовано висновок про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування та вказано на недоліки, які слід усунути без зазначення тих слідчих дій, які необхідно провести під час нього, оскільки це є правом, а не обов»язком суду.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 26 КПК України виділення справи допускається тільки у випадках, які викликаються необхідністю, коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи. Виділення справ проводиться зокрема і за постановою суду.

Таким чином із врахуванням обставин даної конкретної справи, а саме багатоепізодності злочинів, інкримінованих ОСОБА_2, давності події злочинів (перший епізод - 2005 року), тривалого утримання ОСОБА_2 під вартою - 3 12.05.2011 року, проведенням процедури екстрадиції ОСОБА_2 із РФ, суд вважає, що виділення кримінальної справи по епізоду вчинення ОСОБА_2 злочину за ст. 296 ч.3 КК України відповідно до ст. 26 КПК України з метою направлення її на додаткове розслідування, викликане необхідністю, оскільки спільний розгляд справи може негативно відбитись на всебічності, повноті і об»єктивності дослідженні і вирішенні справи в цілому, оскільки судом повністю досліджено докази по всіх епізодах вказаної кримінальної справи, досліджено характеризуючі дані підсудного, а виділення вказаного епізоду не може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи.

Заслухавши думку прокурора Багрія Є.А., який проти виділення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст. 296 ч.3 КК України та направлення виділеної кримінальної страви на додаткове розслідування заперечив, оскільки це може зашкодити слідству, захисника підсудного ОСОБА_1, який висловив свою позицію щодо не доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України та за наявності вказаних порушень, а саме відсудності постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 при порушенні кримінальної справи відносно конкретних осіб, та в інтересах підсудного не заперечив проти виділення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст. 296 ч.3 КК України та направлення виділеної кримінальної страви на додаткове розслідування, підсудного ОСОБА_2, який підтримав думку захисника ОСОБА_1, керуючись ст.ст. 26, 98, 112, 281 КПК України 1960 року, суд, -

постановив:

З кримінальної справи № 205/3877/2012 провадження №1/130/16/2013 по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст. 186, ч.3 ст.296 КК України, виділити справу по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України повернути прокурору Жмеринської міжрайонної прокуратури Вінницької області для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.

Постанова може бути оскаржена протягом 7 діб з дня її винесення до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя