Ухвала суду № 3047872, 09.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   У Х В А Л А

    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

09 квітня 2008                                                                                               м. Київ  

Колегія  суддів  Вищого   адміністративного   суду  України у складі:

 Суддів:  Бутенка В. І.,

    Лиски Т. О. (доповідач),

    Панченка О. І.,

                            Сороки М. О.,

 Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Акціонерного банку «Ікар-Банк»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Державної податкової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог – Національний банк України, про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про результати розгляду скарг,  касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та Акціонерного банку «Ікар-Банк» на постанову Господарського суду Донецької області від 04 липня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А:

У листопаді 2005 року АБ «Ікар-Банк» звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, в якому з урахуванням змін і доповнень просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05, № 0000170828/225430/10/13-33 від 23.08.05, № 0000170828/3/33225/10/22-013 від 07.11.05, визнати нечинними повністю рішення про результати розгляду скарги від 10.06.05 № 17036/10/13-37-013, рішення про результати розгляду повторної скарги від 28.10.05р. № 10382/6/25-0115, визнати нечинним частково рішення про результати розгляду повторної скарги від 18.08.05 № 13502/10/25-013-5 в частині незадоволеної повторної скарги.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27 лютого 2006 року за власною ініціативою до участі у справі були залучені другий відповідач – ДПА у Донецькій області та третій відповідач – ДПА України.

Постановою Господарського суду Донецької області від 04 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05 в частині визначення АБ «Ікар-Банк» податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 40543,55 грн., з яких 30160,50 грн. – основний платіж, 10383,05 грн. штрафні (фінансові) санкції. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0000170828/225430/10/13-33 від 23.08.05 та № 0000170828/3/33225/10/22-013 від 07.11.05 в частині визначення АБ «Ікар-Банк» податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 40543,55 грн., з яких 30160,50 грн. - основний платіж, 10383,05 грн. – штрафні (фінансові) санкції. Визнано нечинними рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 10.06.05 № 17036/10/13-37-013 в частині відмови у задоволенні скарги АБ «Ікар-Банк» про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.05 р. № 0000170828/0/10268/10/13-33 в сумі 40543,55 грн., з яких 30160,50 грн. основний платіж, 10383,05 грн. – штрафні (фінансові) санкції. В решті частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Господарського суду Донецької області від 04 липня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року АБ ««Ікар-Банк» ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі на постанову Господарського суду Донецької області від 04 липня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з порушенням норм матеріального і процесуального права в частині задоволення позову та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Акціонерним банком «Ікар-Банк» (код ЄДРПОУ 09806437) за період з 01.04.03 по 31.12.04 співробітниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, був складений акт від 04.04.05 № 107/13-33/09806437. Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 12.2.2, п.п. 12.2.3 п. 12. 2 ст. 12, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.6.1 п. 7. 6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2003 р. на суму 457415 грн., у т. ч. за 9 місяців 2003 р. на суму 444695 грн.; за 2004 р. на суму 76135 грн., у т. ч. 1 кв. 2004 р. на суму 5361 грн., І півріччя 2004 р. на суму 21272 грн., 9 місяців 2004 р. на суму 33717 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000170828/0/10268/10/13-33 від 07.04.05, яким АБ «Ікар-Банк» визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 521626,5 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 260813,25 грн.; № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05 про донарахування податку на прибуток в сумі 521626,5 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 260813,25 грн.; № 0000170828/225430/10/13-33 д 23.08.05 про донарахування податку на прибуток в сумі 46297,5 грн. та штрафних акцій у розмірі 16182,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження, повідомлення-рішення № 0000170828/0/10268/10/13-33 від 07.04.05 було скасовано, податкове повідомлення рішення № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05 скасовано частково в сумі 719960 грн., наступні повідомлення-рішення, зокрема № 0000170828/225430/10/13-33 від 23.08.05р., № 0000170828/3/33225/10/22-013 від 07.11.05 р. залишені без змін.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що як зазначено в акті перевірки, в порушення вимог п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем включена до складу витрат в окремому податковому обліку в 4 кв. 2003 р., 1-4 кв. 2004 р. сума витрат по придбанню акцій, яка сплачена по договорах купівлі-продажу з фізичними особами.

За договорами з фізичними особами, позивачем були викуплені акції, емітентом яких є він сам.

Згідно з п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку наслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від’ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об’єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Останній абзац зазначеної вище правової норми робить виключення з вищевказаного правила податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами. Зокрема, не поширює перелічений в п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 цього Закону порядок такого обліку на операції зі зворотного  викупу цінних паперів або їх погашення таким платником податку.

Позивачем не був узятий до уваги вказаний абзац і по операціях по зворотному викупу акцій безпідставно застосовані правила податкового обліку, що визначені п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого були завищені витрати в такому обліку, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 16137 грн.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 16137 грн. та штрафної санкції в сумі 5799 грн. 20 коп. правомірне, податкові повідомлення-рішення в цій частині скасуванню не підлягають.

Податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 30160 грн. 50 коп. та фінансові санкції в сумі 10383 грн. 05 коп. визначені позивачу у зв’язку з встановленим під час перевірки порушенням вимог п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 12.2.2 п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, як вважає податковий орган, банківською установою суми сформованого резерву за залишками на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, неправомірно відображені у податковій декларації у складі валових витрат за декларацією по податку на прибуток за 2003 р. в сумі 39745 грн., 9 місяців 2004 р. – в сумі 1132 грн., 2004 р. – в сумі 114505 грн., при зменшенні резерву у складі валового доходу за декларацією по податку на прибуток за 1 кв. 2004 р. - в сумі 24601 грн., півріччя 2004 р. – в сумі 39373 грн., 9 місяців 2004 р. – в сумі 39745 грн., 2004 р. – в сумі 39745 грн.

Формування резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, в бухгалтерському обліку здійснювалось позивачем на підставі розрахунків, де ризик за коштами віднесений до групи 3,7 – нестандартний. Сума резерву визначалась в розмірі 10 відсотків від залишків на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках.

Відповідно до ст.2 Закону «Про банки та банківську діяльність» банки – це  установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності.

Стаття 25 цього Закону передбачає, що комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання послуг, передбачених статтею 3 цього Закону.

Статтею 24 вказаного Закону встановлено, що комерційні банки утворюють резервний, страховий та інші фонди. Порядок і розміри формування резервного і страхового фондів визначає Національний банк.

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу другого статті 66 цього Закону визначення норм обов’язкових резервів для банків та встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій належить до повноважень Національного банку України.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків дія відкриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

Відповідно до п.п. 12.2.1 п. 12.1 ст. 12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі – фінансові установи), зобов’язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Згідно з п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 цього Закону під терміном «основна діяльність» слід розуміти операції, визначені статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також відповідними статтями законів про банківські фінансові установи.

При цьому, згідно із вказаною статтею, до банківських операцій, зокрема, віднесена операція з „відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них».

Цим же підпунктом визначено, що розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних банків – 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками. Фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми коштів, внесених о страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 Закону.

З п.п. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 зазначеного Закону вбачається, що створення страхового резерву за рахунок збільшення валових витрат здійснюється банками самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється Національним Банком України. Відповідну методику визначено Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 06.07.2000р. № 279 (далі Положення № 279).

Визначення окремих термінів, що вживаються у цьому Положенні передбачає, що кредитні операції – це вид активних операцій, пов’язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів. Проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо. Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на «стандартні», «під контролем»,» «субстандартні», «сумнівні» та «безнадійні».

Класифікація кредитних операцій – це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції. Оцінка рівня кредитного ризику здійснюється згідно з порядком, установленим у главах 4, 5, 6 та 7 цього Положення.

Кредитний ризик – ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов).

Положення Національного банку України «Про кредитування» затверджене постановою Правління Національного Банку України № 246 від 28 вересня 1995 р., (із змінами та доповненнями) визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб’єктами, що виникають у процесі кредитування. Комерційний банк відповідно до п.20 цього Положення аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

Пунктом 14 цього Положення передбачено, що з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків, кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів цільності комерційних банків та вимог щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів. Тобто, передбачене формування страхового резерву при наданні всіх видів кредиту.

Таким чином, за перелічених умов, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає правомірним формування позивачем за рахунок збільшення валових витрат банку страхових резервів для покриття ризику втрати коштів, які розміщені на кореспондентських рахунках відкритих в інших банках.

Відповідно  до ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

  Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм  матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись  ст.ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, колегія суддів ,-

                                                     У   Х   В   А   Л   И   Л   А:

Касаційні скарги Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та Акціонерного банку ««Ікар-Банк» відхилити, а постанову Господарського суду Донецької області від 04 липня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року залишити без  змін.

              Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.

            Судді :

                                                                                                          В. І. Бутенко

                                                                                                          Т. О. Лиска

                                                                                                          О. І. Панченко

                                                                                                          М. О. Сорока

                                                                                                          І. В. Штульман