Рішення № 30475027, 05.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2963/13 05.04.13

За позовомПриватного підприємства «Сервісний центр «Темос»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Електросталь»Простягнення 13 758,54 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаДяченко Т.В.Від відповідача Не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Сервісний центр «Темос» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Електросталь» (далі-відповідач) про стягнення 13 758,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №2711/02 від 27.11.2012 р. позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату за товар, а відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 286,02 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 53,13 грн., 3% річних у розмірі 73,06 грн. та пені у розмірі 364,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.02.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.03.2013 р.

04.03.2013 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач вказував на повне виконання свого зобов'язання щодо передачі товару на суму 13 268,02 грн. на підставі видаткової накладної №РН-0000146 від 27.11.2012 та довіреності №087 від 27.11.2012, а також на те, що оскільки оплата та передача товару відбулись до укладання договору поставки від 27.11.2012, то правовідносини сторін не регулюються вказаним вище договором.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2013 розгляд справи було відкладено на 22.03.2013 та зобов'язано відповідача надати суду оригінал видаткової накладної №РН-0000146 від 27.11.2012 та довіреності №087 від 27.11.2012.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2013 розгляд справи було відкладено на 05.04.2013 та повторно зобов'язано відповідача надати суду оригінал видаткової накладної №РН-0000146 від 27.11.2012 та довіреності №087 від 27.11.2012.

У судове засідання представник позивача з'явився, надав суду заяву про відмову від позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. В іншій частини позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник позивач також надав суду заяву про уточнення підстав позову, за змістом якої зазначив, що оскільки оплата товару була здійснена до укладання договору від 27.11.2012, позивач просить суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 13 268,02 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абз. 7 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

За таких обставин суд розцінює подану позивачем заяву про уточнення підстав позову як додаткове нормативне обґрунтування позовних вимог та приймає її до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103021700219, та відмітками на звороті ухвал суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальни) було досягнуто домовленостей щодо поставки комплекту труб різного діаметру (надалі - Товару).

На виконання домовленостей відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0012470 від 07.11.2012 р. на суму 13 268,02 грн., в якому зазначено перелік та технічні характеристики товару.

Позивач на виконання домовленості оплатив виставлений відповідачем рахунок-фактуру №СФ-0012470 від 07.11.2012 р. на суму 13 268,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №194 від 19.11.2012 р. та №206 від 27.11.2012 р.

Як зазначає позивач, в подальшому сторони дійшли згоди врегулювати відносини, що між ними склалися шляхом підписання договору, і як наслідок, між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір поставки №2711/02 від 27.11.2012 р.

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених у даному договорі товар сортамент, кількість, умови поставки та ціна якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

При зверненні позивача з позовом до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на укладений між сторонами у справі договір №2711/02 від 27.11.2012.

Проте, під час розгляду справи у судовому засіданні позивачем було подано суду письмові пояснення, за змістом яких позивач зазначив, що оскільки оплата товару на суму 13 268,02 грн. була здійснена до укладення договору від 27.11.2012, договірні відносини між сторонами відсутні, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 13 268,02 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що датою складання та виставлення рахунку-фактури №СФ-0012470 на суму 13 268,02 грн. є 07.11.2012 р., оплата товару була здійснена позивачем платіжними дорученнями 19.11.2012 та 27.11.2012 - тобто до моменту підписання договору №2711/02 від 27.11.2012.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що між сторонами у справі було укладено договір у спрощений спосіб відповідно до вимог ч.1 ст.181 ГК України, а правовідносини сторін не регулюються умовами договору від 27.11.2012.

Спір у справі виник з приводу того, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 13 268,02 грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-0012470 відповідача, проте відповідач свої обов'язки щодо поставки товару не виконав, у зв'язку з чим безпідставно утримує у себе суму попередньої оплати.

Відповідно до ст..1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Судом встановлено, що позивачем на виконання усної домовленості та на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0012470 від 07.11.2012 р. було сплачено грошові кошти на загальну суму 13 268,02 грн. згідно платіжного доручення №194 від 19.11.2012 та платіжного доручення №206 від 27.11.2012. Факт отримання вказаної суми грошових коштів не заперечується відповідачем.

При цьому посилання відповідача на належне виконання свого обов'язку щодо передачі позивачу товару на загальну суму 13 268,02 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000146 від 27.11.2012 та довіреністю №087 від 27.11.2012, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

З наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної вбачається, що її було підписано Силяк Є.Л. на підставі довіреності №087 від 27.11.2012, а з наявної в матеріалах справи копії довіреності №087 від 27.11.2012 вбачається, що підпис Силяк Є.Л. було засвідчено підписами директора та головного бухгалтера позивача.

У судовому засіданні до матеріалів справи судом залучено письмові пояснення директора ПП «Сервісний центр «Темос» Оверчук О.В. та головного бухгалтера ПП «Сервісний центр «Темос» Боєцької З.І., за змістом яких вказані особи повідомляють про те, що товар, зазначений у видатковій накладній №РН-0000146 від 27.11.2012 (копія якої наявна в матеріалах справи), відповідачем позивачу не передавався, у бухгалтерському обліку вказана операція щодо поставки товару не відображена, а наявні на видатковій накладній від 27.11.2012 та довіреності №087 від 27.11.2012 підписи головного бухгалтера та директора є несправжніми, оскільки будь-які документи, що підтверджують передачу товару, в тому числі видаткову накладну та довіреність ні директором ні головним бухгалтером не підписувалось.

До матеріалів справи також залучено письмові пояснення інженера з підготовки виробництва ПП Сервісний центр «Темос» Силяка Є.Л., за змістом яких останній стверджує про те, що документи, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме видаткову накладну №РН-0000146 від 27.11.2012 та довіреністю №087 від 27.11.2012, він не підписував, а підписи, які містяться на вказаних документах є несправжніми.

В матеріалах справи також наявні пояснення начальника відділу з комерційного обслуговування ПП «Сервісний центр «Темос» Попової О.В., відповідно до яких Поповою О.В. як працівником підприємства позивача, відповідальним за підготовку документів, було дійсно виготовлено довіреністю №087 від 27.11.2012 на ім'я Силяка Є.Л. на бланку та з печаткою позивача. Однак виготовлений бланк довіреності (без жодних підписів) зник.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 №18 якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2013 та від 22.03.2013 судом було зобов'язано відповідача надати суду оригінали накладної №РН-0000146 від 27.11.2012 р. та довіреності №087 від 27.11.2012 р., виданої на ім'я Силяка Євгена Леонтійовича, для огляду у судовому засіданні.

Проте відповідач вимоги суду щодо надання витребуваних документів не виконав, на виклик суду у судові засідання не з'явився, письмові пояснення з приводу заперечень позивача не надав.

За таких обставин відповідач не довів належними засобами доказування факту поставки позивачу товару згідно здійсненої позивачем попередньої оплати на суму 13 268,02 грн., а надані відповідачем копії накладної №РН-0000146 від 27.11.2012 р. та довіреності №087 від 27.11.2012 р. суд не може прийняти як належні докази у справі за наявності письмових заперечень позивача щодо їх справжності та за відсутності в матеріалах справи їх оригіналів, у зв'язку з чим у суду відсутня можливість для встановлення їх достовірності.

В матеріалах справи також наявний лист відповідача від 27.11.2012, згідно якого Відділ технічного контролю та логістики відповідача гарантує зберігання металопрокату по рахунку №СФ-0012470 від 07.11.2012 р. на протязі 30 робочих днів з моменту оплати. Таким чином даним листом підтверджується перебування оплаченого позивачем товару на зберіганні у відповідача станом на 27.11.2012.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

06.12.2012 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №001/612 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 13 268,02 грн., за змістом якої позивач зазначав про здійснення попередньої оплати товару згідно рахунку-фактури №СФ-0012470 від 07.11.2012 на суму 13 268,02 грн. двома платежами: на суму 9 068,17 грн. та на суму 4 199,85 грн. За змістом вказаною претензії позивач також просив відповідача повернути кошти у сумі 13 268,02 грн. у строк до 17.12.2012.

Проте відповідач вказану претензію залишив без відповіді та без задоволення.

Таким чином грошові кошти у сумі 13 268,02 грн. перебувають у відповідача без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу відповідно до ст..1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 13 268,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 53,13 грн., 3% річних у розмірі 73,06 грн. та пені у розмірі 364,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Під час розгляду справи у судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та суми інфляційних втрат в порядку ст.22 ГПК України та ч.1 ст.78 ГПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд враховує, що відповідно до ч.6 ст.22 ГПК України вказана відмова від позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 53,13 грн., 3% річних у розмірі 73,06 грн. та пені у розмірі 364,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

За таких обставин суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 53,13 грн., 3% річних у розмірі 73,06 грн. та пені у розмірі 364,33 грн., а провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Електросталь» (03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 33/162; ідентифікаційний код 38314552) на користь Приватного підприємства «Сервісний центр «Темос» (03142, м. Київ, пр.-т. Палладіна, 32, офіс 437; ідентифікаційний код 34585730) суму заборгованості у розмірі 13 268 (тринадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн.. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 659 (одну тисячу шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 16 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 53,13 грн., 3% річних у розмірі 73,06 грн. та пені у розмірі 364,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 05.04.2013 р.