Рішення № 30475019, 01.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВв, 3а. Тел. 55-17-32 __________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2013 року Справа № 1пн/5014/2672/2012

За позовом Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон", м. Луганськ

до Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро", м. Луганськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Конярство України", м. Київ

про визнання за позивачем права користування земельними ділянками та визнання відсутнім у відповідача права вимоги про повернення останніх

Суддя Зюбанова Н.М.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

від третьої особи - Яцько Р.М., за довіреністю від 14.01.13 № 7;

прокурор відділу прокуратури м. Луганська Паршутін А.Б.

в с т а н о в и в :

Суть пору: про визнання за позивачем права користування земельними ділянками, які знаходяться в межах територій Новострільцівської сільської ради Міловського району Луганської області, загальною площею 1646,33 га, у тому числі по контурах: № 1 площа 175 га, № 2 площа 148 га, № 3 площа 60 га, № 4 площа 140,33 га, № 5 площа 110 га, № 6 площа 163 га, № 7 площа 154 га, контур № 9 площа 74 га, № 11 площа 94 га, № 17 площа 43 га, № 14 площа 72 га, № 16 104 га, № 18 площа 113 га, № 19 площа 159 га, № 20 площа 37 га та визнання відсутнім у відповідача права вимоги про повернення вищезазначених земельних ділянок до втрати чинності договору позички від 01.09.10.

У ході вирішення спору провадження по справі зупинялось до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ПП "СВФ "Агро" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.12 у справі № 26/202н/2011 та ухвалою від 22.03.13 суд поновив розгляд справи.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 22.01.13 по справі № 26/202н/2011 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.12 у даній справі в частині задоволення позовних вимог прокурора Міловського району Луганської області про зобов'язання ПП сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" повернути земельну ділянку площею 1646 га, що знаходиться у нього в оренді, у користування державного підприємства "Стрілецький кінний завод № 60" в особі його правонаступника - ДП "Конярство України" - скасовано. Справу № 26/202н/2011 в скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суду.

З огляду на те, що справи № 1пн/5014/2672/2012 та № 26/202н/2011 є пов'язаними, оскільки предметом користування за договорами оренди земельної ділянки та позички відповідно виступає одна і таж сама земельна ділянка, про повернення якої у користування ДП "Конярство України" суд розглядає спір, до участі по справі № 1пн/5014/2672/2012 ухвалою від 22.03.13 суд залучив у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача вказане підприємство.

01.04.13 у справу вступив прокурор м. Луганська, про що ним подано письмову заяву у відповідності до ст. 29 ГПК України за листом від 01.04.13 № 156-1880вих-13, яку проголошено прокурором, який приймав участь у судовому засіданні.

Позивач та відповідач у судове засідання не прибули, за листами від 28.03.13 № 215 та № 325 відповідно подали клопотання про розгляд справи без участі представників.

У зв'язку з тим, що строк вирішення спору закінчується 06.04.13 (з урахуванням його продовження на 15 днів ухвалою суду від 24.12.12 за заявою відповідача), справа розглядається у даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника третьої особи та прокурора, суд дійшов до наступного.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник у зв'язку з наступними обставинами.

01.09.10 між Приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою "Агро" (позичкодавець - відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" (користувач - позивач) був підписаний договір позички, предметом якого згідно п.1 визначено передачу позичкодавцем та приймання користувачем у позичку земельних ділянок за визначеним переліком для безоплатного користування протягом встановленого строку з метою сільськогосподарського використання для виробництва сільськогосподарської продукції.

За умовами п. 2.4 договору позички земельні ділянки були передані позичкодавцю на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.08.07, зареєстр. 23.08.07 у Міловському відділі держреєстрації.

За умовами п. 2.5 договору позички сторони дійшли згоди, що загальна площа земельних ділянок, що передаються у позичку, складає 1646,33 га, у т.ч. по контурах: у тому числі по контурах: № 1 площа 175 га, № 2 площа 148 га, № 3 площа 60 га, № 4 площа 140,33 га, № 5 площа 110 га, № 6 площа 163 га, № 7 площа 154 га, контур № 9 площа 74 га, № 11 площа 94 га, № 17 площа 43 га, № 14 площа 72 га, № 16 104 га, № 18 площа 113 га, № 19 площа 159 га, № 20 площа 37 га.

Як свідчать матеріали справи, за листом від 06.10.12 № 288 відповідач звернувся до позивача з листом про дострокове розірвання договору позички за ініціативою позичкодавця та повернення земельних ділянок.

У зв'язку з тим, що строк позички визначений у 10 років (п. 10 договору) користувач земельних ділянок не погодився з вимогами позичкодавця та звернувся до суду з позовом у даній справі.

Прокурор, який приймав участь у судовому засіданні, усно зазначив про необгрунтованість позову через нікчемність договору та факт визнання судом недійсним договору оренди по справі № 26/202н/2011.

Представник третьої особи без самостійних вимог ДП "Конярство України" також усно проти позову заперечив з посиланням на те, що договір позички відповідної земельної ділянки порушує його права як правонаступника землекористувача відокремленого підрозділу "Стрілецький кінний завод № 60".

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, третьої особи та прокурора у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у позові, виходячи з нижчевикладеного.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст.126 ЗК України).

Щодо правового регулювання позички, то воно здійснюється главою 60 Цивільного кодексу України, зокрема, у відповідності до ст. 827 даного Кодексу за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

За ст. 828 ЦК України договір позички між юридичними особами укладається у письмовій формі.

Як було зазначено вище, земельні ділянки площею 1646,33 га, були передані позичкодавцю за договором позички на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.08.07 (п. 2.4 договору).

Так, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.12 по справі № 26/202н/2011, яку у цій частині залишено без змін касаційною інстанцією, визнано недійсними розпорядження голови Міловської РДА Луганської області від 03.07.07 № 255 "Про надання в строкове платне користування (оренду) земель державної власності приватному підприємству сільськогосподарській виробничій фірмі "Агро" та від 20.08.07 за № 318 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.07.07 № 255 "Про надання в строкове платне користування (оренду) земель державної власності ПП СВФ "Агро".

Також суд визнав недійсним договір оренди земельної ділянки від 23.08.07, укладений Міловською районною державною адміністрацією з Приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою "Агро", зареєстр. у Міловському відділі держреєстрації Луганської регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.08.07 за № 040741400010.

Спір по справі № 26/202н/2011 розглядався за позовом прокурора Міловського району Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до відповідачів Міловської РДА Луганської області, ПП СВФ "Агро" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ДП "Конярство України" про визнання недійсними та скасування розпоряджень Міловської районної державної адміністрації; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Таким чином, вочевидь, що передача земельної ділянки загальною площею 1646,33 га позичкодавцем - ПП СВФ "Агро" - на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.08.07, який визнаний недійсним у судовому порядку, також є незаконною через відсутність у вказаного підприємства повноважень належного користувача орендованої землі та прав позичкодавця у розумінні ст. 827 ЦК України.

Правове регулювання загальних вимог до правочинів здійснюється Цивільним кодексом України, зокрема, ст. 203 ЦК України (у редакції на час підписання договору позички) визначала, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним /оспорюваний правочин/.

Тому, розглядаючи спір та користуючись правами, наданими суду при прийнятті рішення згідно п. 1 ст. 83 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність визнання повністю недійсним договору позички від 01.09.10, пов'язаного з предметом спору про визнання за позивачем права користування земельними ділянками загальною площею 1646,33 га, та визнання відсутнім у відповідача права вимоги про повернення вищезазначених земельних ділянок до втрати чинності договору позички від 01.09.10.

На підставі викладеного, а також ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України господарський суд визнає недійсним з моменту укладання договір позички від 01.09.10, підписаний між Приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою "Агро" та Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон", у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

У відповідності до ст. 68 ГПК України скасовуються заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 23.10.12.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 29, 35, 42, 44, 49, 68, 82, 83 п.1, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Визнати недійсним з моменту укладання договір позички від 01.09.10, підписаний між Приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою "Агро", м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, б. 9, ідент. код 30877035 та Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон", м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, б. 9, ідент. код 30280120.

2. У задоволенні позову відмовити.

3. Судові витрати покласти на позивача.

4. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 23.10.12.

Повне рішення складено 08.04.13.

Суддя Н.М.Зюбанова