Ухвала суду № 30474983, 05.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-12/9501-2012 05.04.13

Суддя Куркотова Є.Б., розглянувши скаргу Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі №5011-12/9501-2012

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." доДержавної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд"простягнення 23 323 761,50 грн. та За зустрічним позовом Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф."провизнання недійсними актів передавання - приймання цукру.

Представники сторін:

Від ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» - Рева І.І.

Від ДСБУ «Аграрний фонд» - Хижняк І.О.

Від ВДВС - Рубель І.В.

Встановив:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2012 р. у справі №5011-12/9501-2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." задоволено частково, присуджено до стягнення з Держаної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." заборгованість у розмірі 22 754 500,00 грн., 3% річних у розмірі 344 122,00 грн. та судовий збір у розмірі 63 338,94 грн.

24.10.2012 р. на виконання рішення суду видано наказ.

Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 03.12.2012 р. рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2012 р. у справі №5011-12/9501-2012 залишено без змін, скаргу Держаної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2013 р. касаційну скаргу Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2012 р. повернуто скаржнику на підставі п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, а матеріали справи надіслано до Господарського суду м. Києва.

15.01.2013 р. через канцелярію суду від Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій скаржник просить скасувати акт опису та арешту майна від 24.12.2012, а також постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні від 28.12.2012.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем при примусовому виконанні наказу №5011-12/9501-2012 від 24.10.2012 було проведено опис та арешт майна скаржника, про що складено Акт опису та арешту майна від 24.12.2012, на підставі якого було арештовано цукор у кількості 5 000 тонн, балансова вартість якого становить 42 500 000,00 грн., що майже у 2 рази перевищує суму, що має бути стягнута зі скаржника на підставі виконавчого документа в рамках виконавчого провадження, а отже вказаний акт не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст.57 Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник також зазначає про те, що при винесенні Акту опису та арешту майна від 24.12.2012, державним виконавцем не було дотримано вимог ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" щодо першочергового звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті.

За змістом скарги скаржник також посилався на невідповідність дійсності відомостей, що містяться у постанові про призначення експерта - суб'єкта оціночної діяльності від 28.12.2012, у зв'язку з чим дана постанова підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм закону "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2013 скаргу Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» призначено до розгляду на 06.03.2013.

У судовому засіданні 06.03.2013 оголошено перерву до 22.03.2013.

22.03.2013 через канцелярію суду від Виконавчої державної служби України надійшли додаткові документи у справі, а саме було надано суду копію постанови про виправлення помилки від 11.03.2013 ВП№35059001 у постанові про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 28.12.2012.

У судовому засіданні 22.03.2013 оголошено перерву до 05.04.2013.

05.04.2013 від представника позивача надійшло клопотання, за змістом якого позивач просив суд зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України направити належним чином оформлені платіжні вимоги до Державної казначейської служби України з зазначенням кодів КЕКВ ДСБУ «Аграрний фонд», а також зобов'язати Державну виконавчу службу накласти арешт на кошти боржника.

Розглянувши дане клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки дане клопотання за своїм змістом фактично є скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, яка не є предметом розгляду у даній справі, та може бути подана позивачем у загальному порядку відповідно до ст.121-2 ГПК України.

Представник стягувача та Відділу державної виконавчої служби України в судове засідання з'явились, у задоволенні скарги просили відмовити повністю.

Представник боржника у судове засідання з'явився, подану скаргу у справі підтримав та просив суд її задовольнити.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та представника Державної виконавчої служби України, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України "Про виконавче провадження" .

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з положеннями ч. ч. 2 та 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 05.11.2012, винесеною державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко О.М., відкрито виконавче провадження ВП№35059001 з примусово виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 за №5011-12/9501-2012.

Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було запропоновано виконати рішення суду самостійно, у семиденний строк. Проте, у встановлений державним виконавцем строк рішення суду боржником не виконано.

У відповідності до ч.1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

24.12.2012 державними виконавцями ВДВС Миронівського РУЮ, на підставі постанови про утворення виконавчої групи від 17.12.2012, проведено опис та арешт майна боржника, а саме цукор-пісок у кількості 5000 тонн, про що складено відповідний акт опису та арешту майна від 24.12.2012.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (ч.5 ст.52 Закону).

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ» (далі - Порядок).

Даний Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

Пунктом 26 розділу «Безспірне списання коштів з рахунків боржника» Порядку передбачено, що примусове виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника здійснюється після закінчення строку, передбаченого для самостійного виконання таких рішень, у разі не подання боржником повідомлення, зазначеного у пункті 25 цього Порядку, або подання повідомлення, що містить недостовірну інформацію, або недостатнього обсягу коштів на рахунках боржника.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в ході виконання судового рішення, державним виконавцем направлялись платіжні вимоги до ГУ ДКСУ у м. Києві, Державної казначейської служби України та АТ «Укрексімбанк» на рахунки боржника.

Листом від 11.12.2012 №05-10/2182-16301 платіжні вимоги від 26.11.2012 з ГУ ДКСУ у м. Києві повернулись без виконання, оскільки Державна спеціалізована бюджетна установа "Аграрний фонд" (код ЄДРПОУ 33642855) в Головному управлінні Казначейства не обслуговується.

Платіжні вимоги з АТ «Укрексімбанк» повернулись без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника (про що зазначено на звороті платіжних вимог).

Листом від 30.11.2012 №14-26/1345-17931 Державна казначейська служба України повернула без виконання платіжні вимоги від 26.11.2012 на підставі пункту 25 Порядку, в зв'язку з відсутністю інформації про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів.

При цьому у вказаному листі Державна казначейська служба України зазначила про те, що у випадку надання державним виконавцем необхідної інформації, Державна казначейська служба забезпечить виконання платіжних вимог у встановленому законом порядку.

22.11.2012 державним виконавцем, керуючись статтями 5, 11, 12, 90 Закону України "Про виконавче провадження", на адресу боржника направлено вимогу №12-0-34-5049/5-1 від 22.11.2012, якою зобов'язано боржника повідомити відділ державної виконавчої служби рахунки, з яких підлягає списанню сума боргу за рішенням суду, а також інформацію про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, за якими слід здійснювати безспірне списання коштів за виконавчим документом

Листом від 19.12.2012 №41-07/3524 Державна спеціалізована бюджетна установа "Аграрний фонд" повідомила відділ державної виконавчої служби про відсутність підстав у Аграрного фонду надавати інформацію, яка витребовується згідно вищевказаної вимоги.

Відповідно до ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний надавати у строк, встановлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.

Таким чином державний виконавець вказує на те, що боржником в порушення вимог ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 25, 26 розділу «Безспірне списання коштів з рахунків боржника» Порядку, інформацію на зазначену вимогу у встановлені державним виконавцем строки надано не було.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право одержувати безпосередньо від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі і конфіденційну.

Проте держаним виконавцем не було надано суду доказів звернення із запитами до Державної казначейської служби та до органів Державної податкової служби, які б свідчили про те, що державний виконавець намагався дізнатися інформацію про відкриті на боржника рахунки та відповідні коди КЕКВ, а також доказів письмової відмови вказаних органів від надання такої інформації.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до п.27 Порядку державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються у процесі виконавчих дій.

Таким чином державним виконавцем в порушення вимог ч.2 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" та п.27 Порядку не було накладено арешту на рахунки боржника, хоча у вимозі від 22.11.2012 №441/5-1, яка наявна в матеріалах виконавчого провадження, державним виконавцем було зазначено про необхідність вирішення питання щодо накладення арешту на всі рахунки боржника у разі невиконання наказу Господарського суду м. Києва від 24.10.2012 протягом п'яти днів з моменту отримання боржником даної вимоги.

Судом встановлено, що відповідно до клопотання стягувача № 22-11/2012 від 22.11.2012, державними виконавцями ВДВС Миронівського РУЮ, керуючись постановою про утворення виконавчої групи від 17.12.2012, проведено опис та арешт майна боржника, а саме цукор-пісок у кількості 5000 тонн, про що складено відповідний акт опису та арешту майна від 24.12.2012.

28.12.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до вказаної постанови (з урахуванням постанови про виправлення описки від 11.03.2013), для проведення оцінки майна, вказаного в акті опису та арешту майна від 24.12.2012, було призначено оцінювача ТОВ «Українська експертна група» в особі Антонова В.О.

Відповідно до висновку з незалежної оцінки майна ринкова вартість майна, що оцінюється (згідно акту опису та арешту майна від 24.12.2012), а саме - цукор-пісок у кількості 5 000 тонн, станом на 08.01.2013 становить 20 415 000,00 грн.

З метою реалізації арештованого майна на прилюдних торгах 26.02.2013 між Державною виконавчою службою України та ТОВ «Укрспецторг Групп» було укладено договір №11-0631/13 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна, на підставі якого на прилюдні торги було передано майно згідно акту опису та арешту майна від 24.12.2012, а саме: цукор-пісок у кількості 5 000 тонн, що знаходиться у складських приміщеннях ТОВ «ВІК Р.С.Ф.» (Київська область, м. Миронівка, вул.. Леніна, 130) за початкової ціною 20 415 000,00 грн..

Поряд з цим, матеріали виконавчого провадження містять Постанову про приєднання до кримінальної справи речових доказів від 18.06.2012, винесену старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, відповідно до якої встановлено, що Генеральною прокуратурою України розслідується кримінальна справа №49-3389 щодо зловживання службовим становищем службовими особами Аграрного фонду при закупівлі цукру до інтервенційного фонду та про інші злочини.

Відповідно до вказаної постанови також встановлено, що цукор в кількості 5 000 тонн, який належить Аграрному фонду, та розташований на складі ТОВ «ВІК Р.С.Ф.» (Київська область, м. Миронівка, вул.. Леніна, 130) має значення речового доказу в даній кримінальній справі та підлягає приєднанню до кримінальної справи №49-3389 в якості речового доказу.

Крім того, до матеріалів справи відповідачем було також надано лист №17/1/2-19931-12 від 06.02.2013 старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Павлій Д.В., за змістом якого слідчим було повідомлено Начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В.А. про необхідність утримання від дій, спрямованих на відчуження цукру-піску у кількості 5 000 тон, що зберігається на складі ТОВ «ВІК Р.С.Ф.» (Київська область, м. Миронівка, вул.. Леніна, 130) при виконанні наказу №5011-12/9501-2012 від 24.10.2012 господарського суду м. Києва, оскільки вказаний цукор є речовим доказом у кримінальній справі.

Відповідно до ч.9 ст.100 Кримінального процесуального кодексу України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.8 ст.100 Кримінального процесуального кодексу України реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.28 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у визначених Порядком випадках передаються за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

За таких обставин, речовий доказ має зберігатися протягом усього часу кримінального провадження, а питання про долю речових доказів, у тому числі про можливість реалізації таких доказів торгівельними підприємствами, вирішується виключно слідчим суддею, судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

При цьому заперечення державного виконавця з приводу того, що при проведенні опису та арешту майна боржника, а також експертній оцінці майна інформація до відділу про те, що майно є речовим доказом по кримінальній справі не надходила, спростовується наявною в матеріалах виконавчого провадження копією постанови про приєднання до кримінальної справи речових доказів від 18.06.2012.

За таких обставин, враховуючи наявність на час складання спірного акту опису та арешту майна від 24.12.2012 та спірної постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 28.12.2012 в матеріалах виконавчого провадження постанови від 18.06.2012 про приєднання вказаного цукру у якості речового доказу до кримінальної справи, дії державного виконавця по виконанню наказу господарського суду м. Києва від 24.10.2012 № 5011-12/9501-2012, спрямовані на звернення стягнення на майно боржника, яке є речовим доказом у кримінальній справі, з метою його подальшої реалізації, є такими, що суперечать вимогам ст.100 КПК України та ст.6 Закону України «Про виконавчу службу».

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. №9 визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, доводи скаржника визнаються судом обґрунтованими, а дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо складання акту опису та арешту майна від 24.12.2012 та постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 28.12.2012 незаконними, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу Господарського суду м. Києва №5011-12/9501-2012 від 24.10.2012, щодо складання акту опису та арешту майна від 24.12.2012 та постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 28.12.2012.

3. Визнати недійсними акт опису та арешту майна від 24.12.2012, а саме: цукру-піску в кількості 5 000 тонн, який належить Аграрному фонду, та розташований на складі ТОВ «ВІК Р.С.Ф.» (Київська область, м. Миронівка, вул.. Леніна, 130) та постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 28.12.2012.

Суддя Є.Б. Куркотова