Постанова № 30472953, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. 16:01 Справа №801/2094/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенниковій Ю.В., за участю

представника відповідача - Яценко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК про спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК про зобов'язання видати копію наказу Начальника ГУ МВС України в АРК №178 л/с від 28.07.2005 року про звільнення старшого оперуповноваженого групи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків 2-го (Лівадійського) відділу Ялтінського міського управління капітана міліції .

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013 року закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У позовній заяві пояснив, що у період з 21.04.03р. по 29.07.05р. позивач проходив публічну службу в Ялтинському МУ ГУ МВС України в АРК. Наказом начальника ГУ МВС України в АР Крим №178 л/с від 28.07.05р. позивач був звільнений за власним бажанням.

Позивач пояснив, що неодноразово звертався до Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК та ГУ МВС України в АРК з заявою про видачу трудової книжки та копії наказу про звільнення .

Позивач зазначив, що до теперішнього часу копії наказу про звільнення № 178 л/с від 28.07.05р. не отримав, що, на думку позивача, є неправомірним.

У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з мотивів викладених у письмових запереченнях. Мотивував тим, що на сьогоднішній день спору о невидачі наказу не існує, оскільки 10.10.2012 року позивач отримав трудову книжку а наказ про звільнення був надісланий йому поштою.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши інші матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 року №383/2011 Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство внутрішніх справ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління і відділи МВС на транспорті, районні, районні у містах, міські управління і відділи, а також внутрішні війська, підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління.

Таким чином, органи МВС України, у тому числі і ГУ МВС України в АРК, їх посадові та службові особи реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає у якості суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України "Про державну службу"від 16 грудня 1993 року 3723-XII державна служба -це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.

Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.

Таким чином суд зазначає, що у зв'язку з тим, що органи Міністерства внутрішніх справ України є державними органами виконавчої влади, служба в Головном управлінні Міністерства внутрішніх справ України в АРК, Ялтинському МУ ГУ Міністерства внутрішніх справ України в АРК відноситься до публічної служби.

Судом встановлено, що у період з 21.04.2003 року по 29.07.2005 року позивач проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України на посаді капітана міліції (Е-171957), старшого оперуповноваженого групи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків 2-го (Лівадійського) відділу Ялтинського міського управління.

Судом встановлено, що відповідно до наказу т.в.о начальника ГУ МВС України в АР Крим №178 о/с від 28.07.2005 року ОСОБА_2 звільнено у запас за п. 64 підпунктом «ж» (за власним бажанням) з посади старшого оперуповноваженого групи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків 2-го (Лівадійського) відділу Ялтинського міського управління з 29 липня 2005 року.

Судом встановлено , що 10.10.2012 року ОСОБА_2 отримав особисто на руки лише трудову книжку НОМЕР_1, про що свідчить запис №182 у журналі обліку руху трудових книжок, яка була досліджена у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 грудня 2012 року позивач звернувся до Начальника ГУ МВД України в АРК з заявою про надання йому копії наказу про звільнення офіційно.

Заява позивача від 27.12.2012 року була отримана відділом документального забезпечення ГУ МВС України в АРК 03.01.2013 року з відміткою, що лист надійшов поштою та зареєстрований за № Б-9, про що свідчить штамп на заяві, та передано до Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в АРК 04.01.2013 року та зареєстрований за вх. № Б-2 про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

21 січня 2013 року листом № Б-9/Дз ГУ МВС України в АРК повідомило ОСОБА_2 про те, що надання копії наказу №178 о/с від 28.07.2005 року не представляється можливим, оскільки вищевказаний наказ містить персональні дані працівників ОВС України, у зв'язку з чим ОСОБА_2 повідомлено про надіслання належним чином засвідченого витягу з наказу Головного управління у частині щодо звільнення ОСОБА_2 зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України, про що свідчить копія картки обліку листа вх.№Б-9 від 03.01.2013р. де зроблена позначка про рух листа та результати виконання.

Позивач у позовної заяві зазначив, що 29.12.2012 року черговий раз звернувся до відповідача з заявою від 28.12.2012 року про надання копії наказу №178 о/с від 28.07.2005 року про його звільнення та надав до суду копію заяви та копію поштової квитанції про надіслання вищевказаної заяви на адресу відповідача за № 9860700509364, однак до теперішнього часу ні відповіді, ні копії наказу не отримав.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що звернення на яке посилається позивач від 29.12.2012 р. в якому він просить надати копію наказу про звільнення з органів внутрішніх справ до Головного управління не надходило. Рекомендований лист (копія квитанції №9860700509364, що додана до позову) від позивача отриманий Управлінням кадрового забезпечення ГУ МВС України в АРК 16.01.2013 р. за вх. № 1зе, про що свідчить штамп на заяві, та згідно до її змісту позивач вимагав від Головного управління надати йому копію рапорту про його звільнення з органів внутрішніх справ та надав до суду копію звернення та копію конверту №9860700509364 які були досліджені під час розгляду справи.

Судом встановлено, що 18.01.2013р. відповідь надана позивачу листом № 2зі/Дз та направлено копію рапорту на звільнення з органів внутрішніх справ від 25.07.2005 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, щодо видачі позивачу копії наказу Начальника ГУ МВС України в АРК №178 л/с від 28.07.2005 року про звільнення, суд зазначає наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що всі правовідносини, що виникають між ОСОБА_2 та ГУ МВС України в АР Крим, з приводу проходження служби, звільнення, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту працівників органів внутрішніх справ, також відносяться до публічної служби.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року 565-XII особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом ОВС, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Суд враховує, що в тій частині, що неурегульована зазначеними спеціальними законодавчими актами, трудові правовідносини між сторонами визначаються Кодексом законів про працю України.

Зазначене правило також встановлено статтею 3 КЗпП України, відповідно до якої законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (з подальшими змінами), звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 64 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Також суд зазначає, що згідно зі ст.47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Як вже було встановлено судом, що копія наказу була надіслана на адресу позивача, але ніяких доказів про отримання зазначеного наказу №178 о/с від 28.07.2005 року про звільнення позивача з військової служби, відповідачем до суду не надано, та у журналі обліку руху трудових книжок є запис про отримання лише трудової книжки.

Суд звертає увагу відповідача, що предметом позову є зобов'язання видати копію наказу відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, а тому відповідач, як роботодавець, зобов'язаний виконати вимоги закону та видати ОСОБА_2, як звільненому працівнику, наказ про звільнення. При цьому в цій частині на відповідача розповсюджується вимоги, встановлені ст. 47 КЗпП України, оскільки таки правовідносини не врегульовані спеціальним законодавством про проходження служби в органах внутрішніх справ.

Таким чином, виходячи з наведеного позовні вимоги позивача про видачу копії наказу Начальника ГУ МВС України в АРК №178 л/с від 28.07.2005 року про звільнення з органів внутрішніх справ України в запас ЗСУ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що фактично позивач звернувся з заявою про видачу йому копії наказу, яка датована 27.12.2012 року, а ні з заявою від 28.12.2012 року, що долучена була позивачем до позову.

Суд вважає доведеним факт звернення позивача до відповідача, як роботодавця, з заявою про видачу копії наказу про звільнення в грудні 2012 року, яка фактично отримана відповідачем 03.01.2013 року, а також доведений в судовому засіданні факт відсутності доказів вручення відповідачем наказу про звільнення позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку зі складністю справи судом 28 березня 2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 03 квітня 2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ в АР Крим видати ОСОБА_2 витяг з наказу Начальника ГУ МВС України в АРК № 178 л/с від 28.07.2005 року про звільнення старшого оперуповноваженого групи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків 2-го (Лівадійського) відділу Ялтинського міського управління капітана міліції ОСОБА_2.

4. Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34,45 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.