Постанова № 30472950, 29.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2013 р. м. Сімферополь Справа №801/1945/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенниковій Ю.В., за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кримської митниці про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Кримської митниці про стягнення коштів в рахунок сплати за вимушений прогул у сумі 28337,13 гривень без відрахування податкові та зборів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року по справі № 2а-4979/11/0170/2 був скасований наказ Державної митної служби України від 08.04.2011 року № 709 "Про припинення перебування на державній службі", яким ОСОБА_1 незаконно був звільнений з посади в Кримській митниці, позивач був поновлений на посаді та на його користь стягнути кошти за час вимушеного прогулу. В частині поновлення позивача на посаді, судом було допущено негайне виконання судового рішення.

Але Державною митною службою України та Кримською митницею постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року тривалий час не виконувалася та фактично лише 23.01.2013 року Державною митною службою України був виданий наказ про поновлення позивача на посаді.

Позивач звернувся до Кримської митниці з заявою про стягнення коштів у зв'язку з тривалим невиконанням судового рішення, але відповідач з посиланням на ст.. 236 КЗпП надав відповідь, що за таких умов кошти за затримку виконання судового рішення стягуються на підставі ухвали органу, що поновив особу на посаді.

У зв'язку з викладеним позивач звернувся з позовом до суду на підставі ст..ст. 47,116,236 КЗпП про стягнення з відповідача коштів в розмірі 28337,13 гривень.

Ухвалою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2013 року року відкрито провадження по справі.

Ухвалою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2013 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи позивач позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що після набрання чинності судовим рішенням про поновлення його на посаді, він чекав про його виконання відповідачем, а також звертався до суду з заявами про встановлення судового контролю, виправлення недоліків у виконавчому листі. Окремо до відповідача, позивач звернувся лишу в грудні 2012 року з заявою про виконання судового рішення.

В судовому засіданні позивач пояснив, що відповідач був зобов'язаний самостійно виконати рішення суду про поновлення його на посаді без будь-яких додаткових дій з його боку.

Представник відповідача позив не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що виконання судового рішення про поновлення на роботі можливо лише за наявності звернення робітника, в якому би він висловив своє бажання бути поновленим на посаді. Оскільки позивач звернувся з заявою про виконання судового рішення лише в грудні 2012 року, то і 23.01.2013 року був виданий наказ про його поновлення. У зв'язку з викладеним, у відповідача відсутній обов'язок виплатити позивачу кошти у зв'язку з затриманням виконання судового рішення, оскільки сам позивач не заявляв такого бажання.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року3723-XII державна служба -це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.

Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.

Таким чином суд зазначає, що у зв'язку з тим, що Державна митна служба України є державним органом виконавчої влади, Кримська митниця є територіальним органом Державної митної служби України, який утворюється ДМС України і йому підпорядковується, служба в органах митної служби відноситься до публічної служби.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про стягнення на його користь коштів з відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

Позивач був прийнятий на роботу інспектором Євпаторійської митниці 15.12.1997р. відповідно до Наказу № 199-Л від 12.12.1997 р.

Наказом №1-к від 25.04.2008 р. був прийнятий на роботу у Кримську митницю на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Євпаторія" у порядку переведення з Кримської регіональної митниці.

Відповідно до Наказу Державної митної служби України № 709-К від 08.04.2001 р. "Про припинення перебування на державній службі" позивачу за порушення присяги державного службовця з 11.04.2011 року припинено перебування на державній службі в митних органах України, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу".

Кримською митницею 11.04.2011 р. було прийнято наказ № 353-К "Про припинення перебування на державній службі", відповідно до п. 1 якого за порушення Присяги державних службовців з 11.04.2011 р. припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України, відповідно до п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу".

Не погодившись з зазначеними наказами позивач звернувся до суду із позовною заявою про скасування наказу Державної митної служби України № 709-К від 08.04.2011 р."Про припинення перебування на державній службі" в частині, що стосується ОСОБА_1, скасування наказу Кримської митниці від 11.04.2011 р. № 353-К "Про припинення перебування на державній службі" в частині, що стосується позивача; поновлення його на посаді головного інспектора митного поста "Євпаторія" Кримської митниці; стягнення з Кримської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.04.2011 року по день поновлення на роботі, допустивши негайне виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12 у справі № 2а-4979/11/0170/2 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12 у справі № 2а-4979/11/0170/2 скасована, прийнята нова постанова по справі, якою позовні вимоги задоволені:

- визнаний протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 709-К від 08.04.2011 "Про припинення перебування на державній службі" в частині що стосується ОСОБА_1.

- визнаний протиправним та скасувати наказ Кримської митниці Державної митної служби України № 353-К від 11.04.2011 "Про припинення перебування на державній службі" в частині що стосується ОСОБА_1.

- ОСОБА_1 поновлений на посаді головного інспектора митного поста "Євпаторія" Кримської митниці Державної митної служби України.

- з Кримської митниці Державної митної служби України стягнено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.04.2011 по 13.06.2012, в сумі 54081,32 грн. з урахуванням утримання податків та інших обов'язкових платежів.

- Кримська митниця Державної митної служби України зобов'язана у місячний строк надати до суду першої інстанції звіт про виконання рішення суду.

Суд при розгляді справи № 2а-4979/11/0170/2 встановив, що відповідачами не надано доказів на підтвердження порушення позивачем своїх посадових обов'язків чи вчинення ним дій, які є порушенням присяги державного службовця. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач міг чи повинен був визначити чи змінити форму та обсяг митного контролю. Посилання в наказі на допущення порушень носить загальний характер, з наказів про припинення державної служби позивача не видно, в чому саме полягає не вжиття позивачем достатніх заходів щодо виявлення та припинення спроби незаконного переміщення через митний кордон України дорогоцінних металів, не визначено, що був зобов'язаний вчинити по службі позивач в плані виконання посадової інструкції, технологічної схеми і чого конкретно він не вчинив, що призвело до певних негативних наслідків.

Судом встановлено, що 30.08.3012 року позивач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з заявою про виправлення описок в виконавчому листі по справі, що підтверджується копією заяви та поштовим повідомленням, долученим до матеріалів справи.

Судом встановлено, що 29.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Кримської митниці з заявою про виконання Постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року в частині поновлення його на посаді.

Згідно відповіді Кримської митниці віл 16.01.2013 року № 17-07/401 позивач повідомлений, що Кримська митниця не має можливості виконати в цій частині судове рішення, оскільки питання поновлення на роботі вирішуються виключно Державною митною службою України.

Судом встановлено, що 29.12.2012 року ОСОБА_1 також звернувся до Державної митної служби України з заявою про виконання Постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року в частині поновлення його на посаді.

Згідно відповіді Державної митної служби України віл 24.01.2013 року № 13/1-141 позивач повідомлений, що наказом Державної митної служби України № 243-к від 23.01.2013 року Постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року виконана.

Судом встановлено, що наказом Державної митної служби України № 243-к від 23.01.2013 року на виконання Постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року, скасований пункт 1 Наказу Державної митної служби України № 709-К від 08.04.2001 р. "Про припинення перебування на державній службі" в частині припинення 11.04.2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, ОСОБА_1 поновлений на посаді головного інспектора митного поста «Євпаторія» Кримської митниці з 12.04.2011 року.

Наказом Кримської митниці Державної митної служби України № 50-к від 23.01.2013 року на виконання Постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року, скасований пункт 1 Наказу Кримської митниці Державної митної служби України № 353-К від 11.04.2011 "Про припинення перебування на державній службі" в частині припинення 11.04.2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, ОСОБА_1 поновлений на посаді головного інспектора митного поста «Євпаторія» Кримської митниці з 12.04.2011 року.

Наказом Кримської митниці Державної митної служби України № 52-к від 24.01.2013 року ОСОБА_1 відповідно п. 1 ст. 36 КЗпП України звільнений з посади 24.01.2013 року за угодою сторін.

Згідно довідки Кримської митниці позивачу за період з червня до грудня 2012 року взагалі не нараховувалася заробітна плата, а за січень 2013 року нараховано 54,62 гривень.

Судом перевірений факт працевлаштування позивача в період судового розгляду справи про законність його звільнення з 11.04.2011 до 23.01.2013 та встановлено, що в зазначений період часу позивач не працював, на обліку в центрі зайнятості як безробітний не перебував, що підтверджується наступними доказами по справі:

- трудовою книжкою ОСОБА_1, в якій лише здійснений запис № 31 по його звільнення 11.04.2011 року та записи № 32, 33 про скасування запису про звільнення та поновлення його на посаді;

- довідкою ДПІ у м. Євпаторії АРК ДПС від 18.03.2013 року № 403/л/17.4, про отримання доходів позивачем виключно до 11.04.2011 року у якості заробітної плати та відсутність будь-яких інших доходів протягом 2011-2012 років,

- довідкою Євпаторійського міського центру зайнятості № 882 від 13.03.2013 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 11.04.2011 року до 24.01.2013 року не обліку в центрі зайнятості не перебував;

довідкою Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АРК від 25.03.2013 року № 1302/04-30, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з травня 2011 року до січня 2013 року дохід не нараховувався, лише в січні 2013 року нараховано 54,62 гривень.

Судом встановлено, що 07.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Кримської митниці з заявою про здійснення оплати за період з 13.06.2012 року до 24.01.2013 року у зв'язку з затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Згідно листа Кримської митниці від 13.02.2013 року № 05-19/1098 позивач повідомлений, що Кримська митниця не має підстав здійснити оплату за період з 13.06.2012 року до 24.01.2013 року, оскільки згідно статті 236 КЗпП, у разу затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Позивач, не погодившись з відмовою Кримської митниці виплатити середній заробіток за час затримки виконання судового рішення звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність дій відповідача, що пов'язані з відмовою виплатити позивачу кошти у зв'язку з затримкою виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Згідно ч.2, 3 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд зазначає, що постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 2а-4979/11/0170/2, якою ОСОБА_1 поновлений на посаді головного інспектора митного поста "Євпаторія" Кримської митниці Державної митної служби України, набула чинності з моменту проголошення та підлягає негайному та обов'язковому виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Суд, приймаючи рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, автоматично зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень до виконання проголошеного ним рішення та таким чином поновлює порушені права позивача, за захистом яких він звернувся із позовом.

При цьому суд обмежує дії відповідача щодо поновлення позивача на роботі - публічній службі, строком проголошення судового рішення. Таким чином, строком поновлення на роботі має бути дата, наступна після оголошення судового рішення, а ніяк не дата з якої відповідач фактично виконав це рішення, тобто дата прийняття відповідачем наказу про поновлення на публічній службі.

Згідно з п.34 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів" стосовно до правил ст.24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно частини перша статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проаналізувавши всі вказані нормативні акти, суд зазначає, що жодною нормою не визначений обов'язок незаконно звільненого працівника надіслати відповідачу заяву про виконання судового рішення та поновлення його на роботі. Жодним нормативним актом обов'язок роботодавця, який зобов'язаний на підставі судового рішення поновити на посаді незаконно звільненого працівника, не пов'язаний з обов'язком працівника вчинити будь-які зустрічні дії, надіслати роботодавцю якісь заяви, клопотання, прохання про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що на цьому етапі виникають правовідносини ні між роботодавцем та працівником стосовно його працевлаштування, а між роботодавцем та судом стосовно виконання судового рішення в межах розгляду трудового спору. І в цих правовідносинах «суд - роботодавець» на робітника будь-які права та обов'язки не покладаються.

З зазначених підстав, суд не погоджується з позицією відповідача, що обов'язок виконати судове рішення про поновлення працівника на роботі нерозривно пов'язаний з обов'язком самого працівника ініціювати вказане питання.

Посилання відповідача на ст. 43 Конституції України щодо заборони примусової праці, як на підставу тривалого невиконання судового рішення, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Доводи відповідача про відсутність виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, яке набуло чинності, суд вважає неспроможними, оскільки це не перешкоджає виконати судове рішення добровільно та не позбавляє обов'язку відповідача вчинити визначені рішенням заходи з часу його оголошення в судовому засіданні.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року по справі № 2а-4784/12/0170/5, від 28.08.2012 року по справі № 2а-3003/12/0170/17.

Судом достовірно встановлено, що постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 2а-4979/11/0170/2 реально виконана відповідачем лише 23.01.2013 року.

Позивач був фактично допущений до виконання обов'язків, з дати ознайомлення з наказом Кримської митниці № 50-к від 23.01.2013 року.

Більш того, відповідачем в судовому засіданні не надано жодного доказу поважності причин невиконання судового рішення. Його позиція, що судове рішення не виконувалося у зв'язку з тим, що сам позивач не звертався до нього з такою заявою, суд вважає необґрунтованими. В такому випадку відповідач був зобов'язаний наступного дня після проголошення судового рішення прийняти наказ про поновлення позивача на роботі, повідомити про це позивача та залежно від його явки вирішити питання про його фактичний допуск до роботи або про звільнення.

Отже, суд вважає, що відповідач без поважних причин здійснив затримку виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 за період з 14.06.2012 року до 22.01.2013 року включно.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Стаття 47 Кодексу Законів про працю України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України визначені строки розрахунку при звільненні, зокрема встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, у разі якщо в цей день працівник працював. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно частини 2 сатті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки чинне трудове законодавство передбачає покладання на роботодавця відповідальність за затримку виконання судового рішення у вигляді стягнення середнього заробітку, суд вважає, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення таких сум без обмеження будь-яким строком, як це передбачено ст.. 233 КЗпП України.

Суд зазначає, що основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку середньої заробітної плати є постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати"(далі - ПКМУ № 100).

Відповідно до п.2 ПКМУ №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 ПКМУ №100, а саме, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995, № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяця роботи. Враховуючі, що відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1998 року № 100, згідно якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середнього заробітку на число робочих днів, які мають бути сплачені за середнім заробітком.

Відповідно до абз. 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, у випадку вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Розраховуючи середню заробітну плату, яку належить стягнути на користь позивача за приписами ст.236 КЗпП України з Кримської митниці, як безпосереднього роботодавця, суд керується довідкою Кримської митниці про середню заробітну плату та Постановою Кабінету Міністрів України №100.

Як убачається із постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 2а-4979/11/0170/2, судом здійснений розрахунок розміру заробітної плати позивача за період з 12.04.2011 по 13.06.2012, в сумі 54081,32 грн. з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 185,21 гривень, з урахуванням утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно з наданою Кримською митницею довідкою про розмір середньоденної заробітної плати позивача за період роботі у Кримській митниці за 2 останніх місяця роботи її розмір складає 185,21 грн.

Кількість днів затримки виконання рішення суду за період з 14.06.2012 року до 22.01.2013 року складає 153 днів, у тому числі:

червень 2012 року - 10 р.д. (з 14.06.2012 по 30.06.2012);

липень 2012 року - 22 р.д.;

серпень 2012 року - 22 р.д.;

вересень 2012 року - 20 р.д.,

жовтень 2012 року - 23 р.д.;

листопад 2012 року - 22 р.д.;

грудень 2012 року - 21 р.д.,

січень 2013 року - 13 р.д. (з 01.01.2013 до 22.01.2013)

Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення складає 28337,13 гривень (185,21 х 153).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Кримської митниці на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 28337,13 гривень (з подальшим відрахуванням при виплаті обов'язкових податків та зборів, які підлягають стягненню).

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про стягнення коштів у рахунок сплати за вимушений прогул у сумі 28337,13 гривень без відрахування податків та зборів, а не про середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, як це визначено ст.. 236 КЗпП України, якою позивач і обґрунтовує свої позовні вимоги, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення на його користь судових витрат.

У зв'язку зі складністю справи судом 29 березня 2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 3 квітня 2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162,164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Кримської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 2а-4979/11/0170/2 про поновлення на роботі в розмірі 28337,13 гривень (з подальшим відрахуванням при виплаті обов'язкових податків та зборів, які підлягають стягненню).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.