Ухвала суду № 30469774, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

21 березня 2013 року м. Київ В/800/1190/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

судді-доповідача Маринчак Н.Є.,

суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М., Островича С.Е., Федорова М.О.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року

у справі № 2-а-6505/09/2670

за позовом Приватного підприємства "Проспер"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 2-а-6505/09/2670 за позовом Приватного підприємства "Проспер" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.239-1 КАС України передбачено, що до заяви мають бути додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування вимог заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, в оскаржуваній ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із плати за землю став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 01.12.2008 №730-23-4-21572404, про порушення позивачем статті 14 Закону України "Про плату на землю" (Закон № 2535-ХII) у зв'язку із несплатою до місцевого бюджету орендної плати за землю у п'ятикратному розмірі нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 66 днів прострочення укладання договору оренди землі у період з 09.07.2007 по 13.09.2007. Крім цього, у судовому процесі встановлено, що договір №78-6-00457 від 13.09.2007 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради -13.09.2007, що підтверджується записом за №78-6-00457 у книзі записів державної реєстрації договорів. Судом обґрунтовано взято до уваги доводи позивача, що рішення Київської міської ради № 91/752 від 08.02.2007 ним було отримано 13.04.2007, а договір оренди підписано 27.06.2007, тобто в межах строку, встановленого пунктом 4.3 договору. Ці обставини ДПІ в судовому процесі не спростовані. А отже, податкове повідомлення-рішення від 12.12.2008 №0000992304/0, у сумі 13754,00 грн., з приводу якого виник спір, з посиланням на прострочення позивачем на 66 днів укладання договору оренди землі в період з 09.07.2007 по 13.09.2007 є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та правильному застосуванню наведених норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

На підтвердження мотивів перегляду вказаної ухвали суду касаційної інстанції Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2011 року (К-12402/09), в якій, на її думку, інакше застосовані спірні норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте, з ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2011 року вбачається, що задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розміщені придбані ним приміщення, то, у розумінні статті 125 Земельного кодексу України (далі -ЗК), воно не є ні власником, ні орендарем цієї земельної ділянки, а тому відповідач безпідставно виніс спірні податкові повідомлення-рішення. Також зазначено, що нинішня редакція норм (які були застосовані в даній справі) чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Задовольняючи позов, суди виходили із того, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також державної реєстрації договору оренди. Цей висновок є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням Закону України "Про плату за землю" та Земельному Кодексу (статті 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, -стаття 120 ЗК та стаття 377 Цивільного кодексу України

Отже, в згаданих вище рішеннях Вищого адміністративного суду України, яке оскаржується та на яке посилається скаржник в заяві, різні обставини справи.

Таким чином, підстави для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року відсутні.

Керуючись статтями 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України -

У Х В А Л И В :

Відмовити державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 2-а-6505/09/2670.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: ____Н.Є. Маринчак

____О.В. Вербицька

____А.М. Лосєв

____С.Е. Острович

____М.О. Федоров