Ухвала суду № 30469602, 12.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2013 р. м. Київ К/9991/65668/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Бухтіярової І.О.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року

по справі №2а-2036/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Computer Logic Group» (надалі -ТОВ ter Logic Group»)

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ Logic Group»звернулось до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова №0000462305 від 23.02.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ Logic Group»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт від 11.02.2011р. №331/2305/32237056, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту на суму 184605грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000462305 від 23.02.2011р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 230756,25грн., з яких 46151,25грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за лютий, березень, липень-грудень 2009р., а також січень, березень-серпень 2010р. на загальну суму 184605грн., стали твердження відповідача про неподання контрагентами позивача -ТОВ «Гольдтехлайт»та ТОВ «Компанія «Юнікор»податкових декларацій по ПДВ за березень та лютий 2009р. відповідно, а також про нікчемність угод, укладених контрагентами позивача -ТОВ «Едан Плюс»та ТОВ «Електрощит Сервіс», в тому числі й з позивачем, як таких, що укладені без мети реального настання правових наслідків. Висновок про нікчемність даних угод зроблений відповідачем виходячи з того, що у вказаних контрагентів позивача, згідно баз даних ДПС та актів документальних невиїзних перевірок, відсутні необхідні умови (трудові ресурси, основані фонди, складські приміщення, транспортні засоби) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу; податкова декларація ТОВ «Електрощит Сервіс»не визнана як податкова звітність, за період з 01.05.2010р. по 30.11.2010р. декларації з ПДВ до ДПІ за місцем реєстрації ТОВ «Електрощит сервіс»не подавались.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ Logic Group»здійснює діяльність з розроблення програмного забезпечення, постачання програмного забезпечення та надання послуг з інформатизації.

ТОВ Logic Group»(Замовник) було укладено договори про надання послуг з тестування програмного продукту №210П від 02.03.2009р. із ТОВ «Гольдехлайт», №08-0902П від 01.09.2008р. із ТОВ «Компанія «Юнікор», №103П від 02.03.2010р. із ТОВ «Електрощит-Сервіс», №09-0702П від 02.07.2009р. із ТОВ «Едан Плюс».

За умовами вищевказаних договорів Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи з тестування програмних продуктів «Будівельні технології -СМЕТА», «Будівельні технології -СМЕТА»ПИР, відповідно до плану тестування, на предмет відповідності діючим нормам і правилам розрахунку кошторисної документації, згідно ДБН Д.1.1-1-2000, ВБН Д.1.1-3.1-2001, ВБН Д. 1.1-2002-1-2004, ВБН Д.1.1-10.1-2005, ВБН В 3.2-218-180-2003, ВБН Д.1.1-218-1-2001, ВБН Д.2.2-218-045-2001, ВБН Д.2.2-218-045.1-2006, ДБН Д.1.1-7-2000 зі змінами та доповненнями, виявлення помилок, пов'язаних з введенням, обробкою та висновком інформації, виявлення помилок, пов'язаних із взаємодією програмних продуктів з операційними системами MS Windovs 98/Me/XP/2000 Vista.

Протягом терміну виконання вищевказаних договорів ТОВ «Гольдехлайт», ТОВ «Компанія «Юнікор», ТОВ «Електрощит-Сервіс»та ТОВ «Едан Плюс»оформлено протоколи угоди договірної ціни, складено акти приймання наданих послуг та отримано податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Також ТОВ Logic Group»(Замовник) було укладено договори на інформаційно-технічний супровід баз даних №08-0901НБ від 01.09.2008р. із ТОВ «Компанія «Юнікор», №0910НБ від 01.09.2008р. із ТОВ «Едан Плюс».

Згідно умов зазначених договорів Замовник доручає, а Виконавець -приймає на себе зобов'язання виконати роботи з інформаційно-технічного супроводу бази даних програмного комплексу «Будівельні технології -СМЕТА»та ІДС «Будстандарт», а саме: виконувати роботи по актуалізації Бази даних відповідно до інформації, що надає замовник; виконувати роботи з тестування Бази даних; поставляти оновлені версії Бази даних Замовнику; здійснювати консультаційну підтримку представників Замовника з питань експлуатації Бази даних.

В рамках виконання умов зазначених договорів позивачем та вказаними контрагентами оформлено протоколи угоди договірної ціни, складено акти приймання наданих послуг та отримано податкові накладні, які знаходяться в матеріалах справах.

Окрім цього, 14.01.2009р. ТОВ Logic Group»(Замовник) із ТОВ «Гольдтехлайт»(Виконавець) було укладено договір №0914-01 про надання маркетингових послуг, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати та здати Замовнику, а останній -прийняти та оплатити проведення маркетингового дослідження «Дослідження ринку програмних продуктів розрахунку кошторисної документації на будівельно-монтажні роботи»згідно Технічного завдання Замовника.

За результатами здійснення господарських операцій з надання вказаних маркетингових послуг Замовником та Виконавцем оформлено акт №1 приймання наданих послуг від 31.03.2009р., ТОВ «Гольдтехлайт»виписано позивачу податкову накладну №32 від 31.03.2009р.

Розрахунок між позивачем та вказаними контрагентами проведено в повному обсязі в безготівковій формі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії актів звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Електрощит-Сервіс»ТОВ «Гольдтехлайт»ТОВ «Компанія «Юнікор»а також банківських виписок по рахунку позивача.

Під визначенням податковий кредити, яке наведено у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», слід розуміти суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанції враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому відшкодування ПДВ.

Так, фактичне виконання операцій з надання ТОВ «Гольдтехлайт», ТОВ «Електрощит-Сервіс»та ТОВ «Едан Плюс» позивачеві послуг по проведенню маркетингового дослідження, послуг з тестування програмних продуктів та Інформаційно-технічного супроводу підтверджується також наданими до матеріалів справи копіями звіту «Дослідження ринку програмних продуктів розрахунку кошторисної документації на будівельно-монтажні роботи»з додатками, планів тестування, результатів тестування нових версій, звітів про тестування програмних продуктів згідно договорів №103П від 02.03.2010р., №09-0702П від 02.07.2009р.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи надано перелік користувачів програмного забезпечення ТОВ uter Logic Group», а також копії договорів №К-4455 від 14.12.2010р. про надання послуг із постачання та супроводження ліцензій на використання бази даних ІДС «Будстандарт»та супроводження програмного комплексу «Будівельні технології -СМЕТА», №2541 від 31.05.2011р. про надання послуг з інфомаційно-консультаційного супроводу програмного забезпечення «Будівельні технології -СМЕТА», укладених ТОВ Logic Group»(Виконавець) із Національним банком України та ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг»відповідно.

Також встановлено, що усі вищевказані акти прийому-передачі виконаних послуг оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та скріплені печатками ТОВ «Гольдтехлайт», ТОВ «Компанія «Юнікор», ТОВ «Електрощит-Сервіс»та ТОВ «Едан Плюс».

З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що господарські операції між ТОВ Logic Group», ТОВ «Гольдтехлайт», ТОВ «Компанія «Юнікор», ТОВ «Електрощит-Сервіс»та ТОВ «Едан Плюс»мають реальний характер, що, зокрема, підтверджується первинними документами, оформленими належним чином (актами приймання наданих послуг), актами звірки взаємних розрахунків, банківськими виписками, податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності.

Судами також відзначено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Гольдтехлайт», ТОВ «Компанія «Юнікор», відбулися у березні 2009р. та в лютому 2009р., тобто в період, що передував рішенням про анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість вказаних контрагентів (30.09.2009р. та 19.11.2009р.).

Неподання контрагентами позивача -ТОВ «Гольдтехлайт»та ТОВ «Компанія «Юнікор»податкових декларацій з ПДВ за березень та лютий 2009р. відповідно, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Стосовно твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Едан плюс»та ТОВ «Елекфощит - сервіс», слід зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Дана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2012р. (К/9991/6340/12).

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ І.О. Бухтіярова