Ухвала суду № 30469468, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/35870/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011р.

у справі №2а-14906/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Фортуна» (надалі -ПП «Фортуна»)

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі -Ізюмська ОДПІ у Харківській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Ізюмської ОДПІ у Харківській області: №0000232320/0 від 10.06.2010р. №0000232320/1 від 12.07.2010р., №0000232320/2 від 03.09.2010р., №0000232320/3 від 22.11.2010р., №0000242320/0 від 10.06.2010р., №0000242320/1 від 12.07.2010р., №0000242320/2 від 03.09.2010р., №0000242320/3 від 22.11.2010р. №0000392320/0 від 12.08.2010р., №0000392320/1 від 07.09.2010р., №0000392320/2 від 29.09.2010р., №0000392320/3 від 22.11.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011р., позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ПП «Фортуна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., про що складено акт №724/2320/31476700 від 26.05.2010р.

Висновками перевірки вказано на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з включенням до складу валових витрат вартості товарів, фактичне отримання яких не підтверджено товарно-транспортними накладними, що призвело до завищення валових витрат пов'язаних із придбанням товарів на загальну суму 211077,00грн., а також завищення податкового кредиту на суму придбаних товарно-матеріальних цінностей, фактичне отримання яких не підтверджено товарно-транспортними накладними в розмірі 41899,00грн. Крім того, перевіркою вказано на завищення підприємством валових витрат на суму витрат на утримання приміщення «Центральний гастроном»(вартість електроенергії) від ПСП «Рубін», використання якої у власній діяльності ПП «Фортуна»не підтверджено, на загальну суму 143482,00грн., та завищенням податкового кредиту на суму спожитої електроенергії, використання у господарській діяльності якої не підтверджено документально в розмірі 28697,00грн.

На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010р.:

- №0000242320/0, яки позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 132960,00грн., в т.ч. основний платіж 88640,00грн., штрафні санкції 44320,00грн.;

- №0000232320/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101315,00грн., в т.ч. основний платіж 67543,00грн., штрафні санкції 33772,00грн.

Крім того, у зв'язку із виявленою арифметичною помилкою на адресу підприємства направлено податкове повідомлення рішення №0000392320/0 від 12.08.2010р.

В порядку апеляційного узгодження вказаних зобов'язань прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000232320/1 від 12.07.2010р., № 0000232320/2 від 03.09.2010р., №0000232320/3 від 22.11.2010р., №0000242320/1 від 12.07.2010р., №0000242320/2 від 03.09.2010р., №0000242320/3 від 22.11.2010р., №0000392320/1 від 07.09.2010р., №0000392320/2 від 29.09.2010р., №0000392320/3 від 22.11.2010р., в яких суми зобов'язань залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для висновків щодо порушення позивачем вказаних вище норм Закону України «Про податок на додану вартість», є твердження відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кредо», ПП «Зевс», ТОВ ТБ «Мегаполіс», ПП «Ультіма-Трейд1», ТОВ ТБ «Компанія НС ЛТД», ПП «Полагропром», Харківська філія СП «Вітсмарк-Україна», ПП «Стар Трейд 1», яке ґрунтується на відсутності підтвердження фактичного отримання товарів товарно-транспортними накладними. А також не підтвердженні зв'язку витрат на утримання приміщення «Центральний гастроном»(вартість електроенергії) від ПСП «Рубін», із власною діяльністю ПП «Фортуна».

Суди не погодились із такою позицією відповідача з огляду на таке.

Щодо взаємовідносин по отриманню товарно-матеріальних цінностей, в ході судового розгляду справи встановлено, що отримання товарно-матеріальних цінностей від зазначених контрагентів позивача, вартість яких включено підприємством до складу валових витрат, підтверджується видатковими накладними, які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів поставки між позивачем та вказаними вище контрагентами, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо взаємовідносин позивача з ПСП «Рубін» слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що витрати підприємства, понесені у зв'язку з придбанням електричної енергії, згідно з п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є витратами, пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а відтак платник податків має право на відображення таких витрат у складі валових витрат виробництва.

Обставини використання позивачем електроенергії у власній господарській діяльності підтверджено актом перевірки та матеріалами справи, оскільки позивачем здійснюється роздрібна торгівля у придбаному у ПСП «Рубін»магазині «Центральний гастроном»(вбудована частина будинку в м. Ізюм по вул. Соборній, 35), що зумовлювало необхідність використання відповідного обсягу електроенергії.

Так, згідно укладеного договору №012 від 07.04.2011р.у позивач зобов'язувався компенсувати ПСП «Рубін»витрати за використану в ході експлуатації магазину електроенергію. Фактичне виконання такого договору підтверджується виписаними ПСП «Рубін»на підставі здійсненої калькаляції РЕЗ електроенергії рахунками, актами прийому передачі послуг по компенсації вартості затрат на утримання магазину «Центральний гастроном», податковими накладними.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль