Ухвала суду № 30469421, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/26985/11

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чернозаводському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2010р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011р.

у справі №2а-7207/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Росток+»(надалі -ПП «Росток+»)

до Державної податкової інспекції у Чернозаводському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Чернозаводському районі м.Харкова)

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Чернозаводському районі м.Харкова: від 20.05.2010р. №0000342330/1 №0000352330/1, та від 21.03.2010р. №0000641702/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2010р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011р., позов було задоволено повністю. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Чернозаводському районі м.Харкова: від 20.05.2010р. №0000342330/1 №0000352330/1, та від 21.03.2010р. №0000641702/1.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Росток+»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., про що складений акт №1164/233/32238112 від 03.03.2010р.

Висновками перевірки вказано на порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.5, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, перевіркою встановлено порушення п.п.4.2.1, п.п.4.2.9 ст. 4, п.п.8.1.1 ст.8, п.п.19.2 а) ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.03.2010р.:

- №0000342330/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції;

- №0000352330/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції;

- №0000641702/0, яким визначено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

В порядку апеляційного узгодження вказаних зобов'язань скарга платника податку залишена без задоволення та суми податкових зобов'язань були залишені без змін, про що позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 20.05.2010р. №0000342330/1, №0000352330/1 та від 21.05.2010р. №0000641702/1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з огляду на те, що на підставі направлених письмових запитів на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної перевірки контрагентів: ТОВ «Віст-Оптім», ТОВ «Тетра Град»з питань взаємовідносин з ПП «Росток +»було отримано відповідь, що ТОВ «Віст-Оптім», ТОВ «Тетра Град», не звітують до ДПІ Печерському районі м. Києва з серпня 2009р., а ТОВ «Консалтингова група «Діа Траст»визнано банкрутом згідно запису рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрутства від 27.10.2009р. Крім того, ТОВ «Консалтингова група «Діа Траст»не звітує до ДПІ у Печерському районі м. Києва з жовтня 2009р.

Стосовно віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат за послуги перевезень надані ТОВ «Віст-Оптім»та ТОВ «БК «Тетра Град»суди встановили наступне.

Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії постанови міської прокуратури м.Харкова про виїмку від 21.09.2009р. документів у позивача по взаємовідносинам між ПП «Росток+»та ТОВ «БК «Тетра Град», ПП «Росток+»та ТОВ «Віст-Оптім»та перелік документів, які підлягли виїмці, а також копії вилучених документів, на відсутність яких посилається відповідач в акті перевірки. При цьому, вказані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку свідчать про здійснення господарських операцій, врахованих позивачем у податковій звітності.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 зазначеної норми права.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо твердження податкового органу, про включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без наявності податкових накладних від ТОВ «Тетра Град»та ТОВ «Віст-Оптім», судами встановлено, що зазначені податкові накладні вилучено на підставі постанови міської прокуратури м.Харкова про виїмку від 21.09.2009р. Як встановлено з наданих до матеріалів справи податкових накладних, виданих від ТОВ «Тетра Град»та ТОВ «Віст-Оптім», вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені чинним законодавством. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстрованими суб'єктами підприємницької діяльності, платниками податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для не включення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача за відповідні періоди. Отримані податкові накладні були відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та суми ПДВ по таких накладних у відповідності до вимог п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем були включені до складу податкового кредиту за відповідні періоди..

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту, який підтверджено податковими накладними, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Росток +»у 2009р. придбало у ТОВ «Консалтингова група «Діа Траст»послуги, пов'язані з інформаційно - технічним забезпеченням проведення підготовчих робіт до участі замовника у відкритих тендерних торгах; послуги по освоєнню будівельного ринку регіонів та укладенню угод на поставку цементу та інших будівельних матеріалів замовника; послуги по забезпеченню виконання умов договорів на постачання будівельних матеріалів в частині розрахунків, про що укладено договір від 01.04.2009р. №318.

Здійснення витрат позивача у зв'язку з придбанням інформаційно-технічних послуг у ТОВ «Консалтингова група «Діа Траст», передбачених договором №318, необхідних позивачеві для забезпечення власної господарської діяльності оптової торгівлі будівельними матеріалами, підтверджується актами виконаних робіт та звітів про виконані роботи, які підписані сторонами на виконання умов вказаного договору. У звітах зазначені дати відкритих тендерних торгів, у яких приймав участь позивач, цінова пропозиція, номер об'яви, предмет закупки (цемент), акцепт.

Як вбачається зі звітів про виконані роботи згідно п.1.2 договору №318 від 01.04.2009р., позивач приймав участь у відкритих тендерних торгах: звіт №1 - на суму 4870063,20грн., звіт №7 - на суму 9849600,00грн., звіт №8 - на суму 2555207,80 грн. Крім того, судом першої інстанції були оглянуті листи від замовників торгів про акцепт тендерних пропозицій та зобов'язання укладення з позивачем договорів, відповідно до умов тендерних документацій.

Таким чином, позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт виконання договорів про надання послуг, укладених з ТОВ «Консалтингова група «Діа Траст».

Щодо вказаного в акті перевірки порушення ПП «Росток+»п.п.4.2.1, п.п.4.2.9 ст. 4, п.п.8.1.1 ст. 8, п.п. 19.2а) ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів громадян у сумі 672,75грн. за 2009 рік, а також твердження відповідача про те, що при перевірці авансових звітів та виписок банку встановлені виплати фізичним особам-підприємцям за такі види підприємницької діяльності, які не були внесені до наданих на перевірку свідоцтв про сплату єдиного податку, та відповідно дохід від яких обкладається єдиним податком, такі твердження відповідача також є безпідставними.

Так, приписами п.п.4.2.1, 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обумовлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

У відповідності з вимогами п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 зазначеного Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Матеріали справи свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особі-підприємця ОСОБА_1, яка перебувала на спрощеній системі оподаткування і була платником єдиного податку у 2009р. Також, наявна копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особі-підприємця ОСОБА_2, що у 2009р. був платником єдиного податку.

Пункт 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»передбачає, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником у т.ч. податку на доходи фізичних осіб.

За таких обставин, отримані фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_1 (згідно квитанції від 12.05.2009р. на суму 300,00грн. та від 13.07.2009р. на суму 1735,00грн.) та ОСОБА_2 (згідно платіжного доручення від 20.07.2009р. на суму 2450,00грн.) не розповсюджуються вимоги п.п.4.2.1, 4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чернозаводському районі м.Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль