Ухвала суду № 30467736, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К-17870/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника Генеральної

прокуратури України Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дитяче та спеціальне харчування»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010

у справі № 2а-45780/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дитяче та спеціальне харчування»

до 1. Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції,

2. Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Хорольської МДПІ від 21.05.2009 № 0001232301/0, від 22.06.2009 № 000123301/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування в сумі 44786,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

ТОВ «Торговий Дім «Дитяче та спеціальне харчування» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 44786,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 12.05.2009 № 256/23/34865327, про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що позивач неправомірно заявив до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у січні 2009 року, від'ємне значення за яким виникло у травні 2008 року. Податковий орган виходить з того, що позивач мав право отримати бюджетне відшкодування у червні 2008 року в сумі, фактично сплаченій у попередніх податкових періодах постачальникам товарів. Оскільки позивач таким правом не скористався, вважається, що він добровільно відмовився від бюджетного відшкодування і така сума підлягає лише зарахуванню в податкових деклараціях у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду першої інстанції про протиправність зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за січень 2009 року в сумі 44786,00 грн. з визначених податковим органом підстав.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначався п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, яка діяла на час виникнення у платника податку від'ємного значення та права на отримання бюджетного відшкодування.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов'язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. «б» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону) .

З аналізу норм Закону випливає, що правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит. При цьому законом не передбачено, що у разі, коли платник податку не заявив у звітному податковому періоді, в якому виникло право отримати бюджетне відшкодування, податок на додану вартість до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку, таке право втрачається чи обмежується певним способом (зарахуванням у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах).

Суд апеляційної інстанції порушив п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до помилкового скасування законної та обґрунтованої постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дитяче та спеціальне харчування» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2009.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло