Ухвала суду № 30466795, 18.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"18" березня 2013 р. Справа № 5017/461/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Першикова Є.В.,суддів:Бакуліної С.В., Могил С.К., Подоляк О.А., Селіваненка В.П.,розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой" про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 26.12.2012у справі№ 5017/461/2012за позовомСухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой" проприпинення права постійного землекористування,

ВСТАНОВИВ:

Сухолиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой" про припинення права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой" земельною ділянкою площею 13,0 га. в селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, яка була надана на підставі державного акту на право користування землею (серія Б № 031751).

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.05.2012 у справі № 5017/461/2012 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 рішення господарського суду Одеської області від 30.05.2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012 у справі постанову суд апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2012 у справі № 5017/461/2012 в порядку, визначеному розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій заявник просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2011 у справі № 5020-1/144, від 03.03.2011 у справі № 18/027-09, постанову Верховного Суду України від 22.10.2012 у справі № 18/186-09/8 та постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.03.2009 у справі

№ 20/256-07/19/13, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статей 141, 143 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не знайшла підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зі змісту постанови від 26.12.2012 у справі № 5017/461/2012, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову та наявності підстав для визнання припиненим у відповідача права постійного користування спірною земельною ділянкою виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно порушення відповідачем вимог земельного законодавства, а саме використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Водночас у постанові від 23.05.2011 у справі № 5020-1/144, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову заступника прокурора міста Севастополя, поданого в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради, та позову Севастопольської міської ради про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації на яке здійснюється посилання у спірному державному акті як на підставу набуття права власності відповідача на земельну ділянку, не приймалось та не існує, а отже, наявні підстави для визнання недійсним спірного акта.

У постанові від 03.03.2011 у справі № 18/027-09 суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою задоволено позов про визнання недійсним державного акта та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії (вчинити дії по скасуванню акта та внесення відповідних змін до земельного кадастру), виходячи з того, що оспорюваний державний акт порушує права та обов'язки позивача як власника нерухомого майна та особи, яка, у встановленому законом порядку, набула право на оренду спірної земельної ділянки і фактично перешкоджає позивачу у реалізації цього права.

З огляду на викладене заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судові рішення у цих справах прийнято і застосовано норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та у згаданих постановах відсутні неоднакові правові висновки, що унеможливлює посилання на постанови у справах № 5020-1/144 та № 18/027-09 як на докази неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Крім того, до судових рішень, на які може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно судові рішення судів касаційної інстанції, тому посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 22.10.2012 у справі № 18/186-09/8, прийняту в порядку розділу ХІІ2 ГПК України, яким встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку, та постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.03.2009 у справі № 20/256-07/19/13 не приймаються до уваги.

В зв'язку з викладеним відсутні підстави для допуску справи № 5017/461/2012 господарського суду Вінницької області до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газпром добича Уренгой" у допуску справи № 5017/461/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЄ.Першиков Судді С.Бакуліна С.Могил О.Подоляк В.Селіваненко