Постанова № 30466784, 03.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 5019/318/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київна постанову та ухвалувід 15.01.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 р. господарського суду Рівненської областіу справі№ 5019/318/11 господарського суду Рівненської області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс", м. Луцьк Волинської областідо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Тапад", м. Дубно Рівненської областіпровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Пурій Р.П.голова комітету кредиторів ТОВ "ТРАНС-ТРЕЙД ОЙЛ", м. Луцьк Волинської області

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Комерційний банк "Надра"Савчук О.Г., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.02.2011 року порушено провадження у справі 5019/318/11 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Тапад" (далі - Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс" (далі - Кредитор) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Рівненської області від 19.10.2011 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Череватого Л.Б., якому встановлено оплату послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно, та якого зобов'язано здійснити процедуру ліквідації Боржника відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.09.2012 року припинено повноваження арбітражного керуючого Череватого Л.Б. як ліквідатора у даній справі, а ліквідатором Боржника призначено - арбітражного керуючого Пурія Р.П.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.11.2012 року (суддя - Н.Ф. Церковна) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "КБ "Надра" (далі-Банк) звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду Рівненської області від 28.11.2012 року скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року (головуючий суддя - Огороднік К.М., судді: Тимошенко О.М., Коломис В.В.), апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 28.11.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "КБ "Надра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Рівненської області від 28.11.2012 року, так і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 31, 26, 30 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника та припиняючи провадження у справі, місцевий суд встановив, що виявлене майно Боржника було реалізовано на торгах, а кошти від його продажу направлені на часткове задоволення вимог кредиторів та покриття витрат ліквідатора та оплати встановленої за рішенням комітету кредиторів винагороди. Також суд встановив, що іншого майна у Товариства не залишилось, тому юридичну особу Боржника слід ліквідувати. Всі ж рішення були схвалені та затверджені комітетом кредиторів. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав, що доводи щодо невиявлення майна спростовуються доказами, доданими до звіту ліквідатора, а рішення щодо оплати послуг ліквідатора та його винагороди ґрунтується на нормах Закону про банкрутство та рішеннях комітету кредиторів, що були затверджені судом.

Заперечуючи висновки судів, скаржник зазначив, що ліквідатором не були вчинені всі дії щодо пошуку майна Боржника, Банк заперечував рішення комітету кредиторів, ліквідатор незаконно витратив кошти від реалізації заставного майна на оплату послуг ліквідатора, сума винагороди є завищеною, а сума витрат у ліквідаційній процедурі необґрунтована. Також Банк вказує, що ліквідатор не надавав кожний місяць звіти, про продаж іпотекодержатель повідомлений не був, а ліцензія арбітражного керуючого Череватого Л.Б. анульована з травня 2012 року.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони суперечать встановленим судами обставинам справи та не відповідають нормам законодавства.

Виходячи з приписів норм частин 12-16 ст. 31 та частин 8, 9 ст. 16 Закону про банкрутство саме за рішенням комітету кредиторів визначається розмір оплати послуг, відшкодування витрат та винагорода арбітражному керуючому.

Як встановили суди, вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, обраним комітетом кредиторів Боржника відповідні рішення (у тому числі щодо відшкодування витрат, оплати послуг та виплати винагороди ліквідатору - т. 3 а.с. 53-61) були прийняті у порядку, передбаченому нормами ч. 9 ст. 16 Закону про банкрутство. Та обставина, що Банк, як кредитор заперечував проти відповідних рішень, а ці рішення були прийняті за рахунок більшості голосів іншого визнаного кредитора у справі, який є головою комітету кредиторів, не може бути підставою для визнання неправомірними таких рішень та зроблених на підставі цих рішень висновків судів щодо оплати послуг, витрат та винагороди ліквідатору Товариства, оскільки встановлення кількості голосів кожного із визнаних кредиторів у справі як на зборах кредиторів, так і на зборах комітету кредиторів відбувається за правилами ч. 4 ст. 16 Закону про банкрутство і не вирішується судом, кредиторами, арбітражним керуючим або іншими учасниками провадження у справі. При цьому слід звернути увагу на те, що оплата послуг ліквідатору Товариства була встановлена постановою про визнання Боржника банкрутом у мінімальному, встановленому Законом про банкрутство розмірі - дві мінімальні заробітні плати щомісячно (т. 2 а.с. 58-59), що відповідає нормам ч. 14 ст. 31 Закону про банкрутство. Також слід врахувати, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі в жовтні 2011 року Банком не заперечувались та не оскаржувались дії жодного із призначених ліквідаторів Боржника, у тому числі з приводу питань порушених в апеляційній та касаційній скаргах - щодо оцінки майна Боржника, порядку та умов продажу цього майна, оплати послуг ліквідатора та його винагороди тощо (ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство).

Стосовно посилання в скарзі на анулювання арбітражному керуючому Череватому Л.Б. ліцензії арбітражного керуючого, касаційний суд виходить з приписів частин 4, 5 ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (набрання чинності рішення про анулювання ліцензії у разі його оскарження), а також наявного у справі листа Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва про подання скарги на рішення про анулювання вказаному арбітражному керуючому ліцензії (т. 2 а.с. 149).

Що ж до наданих ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу, а також доданих до них документів, у тому числі з приводу оцінки, реалізації майна Боржника та погашення за рахунок отриманих коштів частини визнаних вимог кредиторів (Банку) судами не було встановлено фактів та обставин порушень у діях ліквідатора Товариства при виконанні ним своїх обов'язків та під час проведення ліквідаційної процедури. Суд же касаційної інстанції, виходячи з приписів ст. 1117 ГПК України, позбавлений права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду.

У зв'язку із цим та виходячи з приписів ст. 32 Закону про банкрутство касаційний суд не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм законодавства при вирішенні питань про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника, а тому слід погодитись із відповідними висновками судів.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 16, 22-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 р. та ухвалу господарського суду Рівненської області від 28.11.2012 р. у справі № 5019/318/11 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 04.04.2013 року.