Постанова № 30466736, 03.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 5009/3338/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.суддівГольцової Л.А. (доповідач) Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хортицька Спецекскавація"на рішення та на постановуГосподарського суду Запорізької області від 05.11.2012 Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013у справі№ 5009/3338/12господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Хортицька Спецекскавація"доСелянського (фермерського) господарства "Лещенко В.М."простягнення 125 734,00 грн. безпідставно набутого майназа участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.11.2012 у справі №5009/3338/12 (суддя Корсун В.Л.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Скакун О.А., судді - Колядко Т.М., Принцевська Н.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2012 у справі №5009/3338/12 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Хортицька Спецекскавація" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що предметом позовних вимог, як визначено позивачем, є стягнення, у відповідності до ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів за використання відповідачем будівельної техніки.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що вимога позивача мотивована досягненням між ним та відповідачем попередньої домовленості на оренду будівельної техніки з екіпажем, на виконання якої позивач, як він стверджує, передав відповідачу в оренду наступне майно: скрепер - 3 шт., бульдозер ДЗ-546 - 1 шт., бульдозер Т-130 - 1 шт., екскаватор драглайн - 1 шт., трал (для перевезення будівельної техніки) - 2 шт. В подальшому, позивачем на адресу відповідача направлений проект договору оренди від 20.04.2012 № 032012, який останній не підписав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що будівельною технікою відповідач користувався за відсутності правової підстави, в зв'язку з чим позивачем нараховано борг на суму 125 734,00 грн., і ці кошти підлягають поверненню як набуті поза правовою підставою.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив з положень ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України та зазначив, що позивачем не доведено набуття відповідачем переліченої в позовних вимогах будівельної техніки, та що спірна сума може бути боргом відповідача перед позивачем за умови наявності та доведеності певних обставин, однак не в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Здійснюючи розгляд справи, суди, у відповідності до ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, дослідили та з'ясували, що матеріалами справи не підтверджено передачу позивачем та прийняття відповідачем певної, визначеної в позовних вимогах будівельної техніки, що має підтверджуватись відповідними документами.

Господарські суди мотивовано звернули увагу, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, неналежне виконання відповідачем умов договору може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

При цьому, здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, невірно зазначив, що у спірних правовідносинах правовою підставою є укладений у спрощеній формі договір підряду, оскільки предметом позовних вимог є стягнення безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів за використання, тобто, оренду у позивача, за його переконанням, відповідачем будівельної техніки, а не здійснення підрядних робіт.

Поряд з цим, фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом апеляційної інстанції з достатньою повнотою, а тому незважаючи на допущену помилку при визначенні правової підстави правовідносин сторін у межах даного спору, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм законодавства при прийнятті судових рішень у даній справі не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хортицька Спецекскавація" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013 у справі №5009/3338/12 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА