Рішення № 30466685, 02.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Бурлаченко О.О.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Бордюзі Л.О.

за участю:

представника позивача Келембет І.І.,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3, від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2012 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Кремінь» (далі - ПрАТ «СК «Кремінь») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події (далі - ДТП).

Зазначало, що 23 квітня 2009 року в м. Донецьку сталася ДТП за участю транспортного засобу Mazda реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, та транспортного засобу Mercedes-Bens реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень.

Посилаючись на те, що:

- 15 січня 2009 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «СК «Кремінь», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Кремінь», був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 1000008-04-01-09, згідно якого об'єктом страхування є автомобіль НОМЕР_1;

- 23 квітня 2009 року з застрахованим автомобілем НОМЕР_1 стався страховий випадок і відповідно до рахунку ТОВ «Грата 2006» від 29 квітня 2009 року № 0000000861 вартість відновлюваного ремонту складає 17 432 грн., про що було складено страховий акт № 1000008-04-01-09/1/01/09 від 14 травня 2009 року та платіжним дорученням від 20 травня 2009 року здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі 17 432 грн.;

- до страховика, який здійснив страхове відшкодування, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993, ст. 1191 ЦК України переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду;

- ДТП згідно довідки ДАЇ сталося з вини обох водіїв транспортних засобів;

- в добровільному порядку відповідач ОСОБА_3 заподіяну шкоду не відшкодувала

просило стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «Кремінь» суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 17 432 грн. (а.с. 2-3).

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «Кремінь» суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 17 432 грн. та на відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору 214,60 грн., всього 17 646,60 грн. (а.с. 74).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати.

Зазначає, що на момент ДТП вона мала діючий страховий поліс № ВС/00970430 від 10 липня 2008 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий АСТ «Вексель». Згідно цього полісу завдану ОСОБА_5 шкоду мало відшкодовувати саме АСТ «Вексель», до якої позивачу і треба було пред'являти свої позовні вимоги.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду м. Києва від 18 травня 2010 року АСТ «Вексель» визнано банкрутом і відповідно до п. «г» ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі недостатності коштів та майна страхувальника щодо розрахунку із застрахованими особами, такі виплати здійснює Моторне транспортне страхове бюро України. Проте ні позивачем, ні учасником ДТП ОСОБА_5 ніяких вимог щодо такої компенсації до неї не надходило.

Судом не взято до уваги, що усі докази, надані позивачем на обґрунтування розміру позовних вимог, складені без участі відповідача або його представника, без участі АСТ «Вексель», тобто визначений розмір збитків є необ'єктивним.

Суд не врахував, що винною в цьому ДТП визнана не лише відповідач, а й ОСОБА_5, про що свідчить постанова Київського районного суду м. Донецька від 24 червня 2009 року. Отже, посилання суду на вимоги ст. 1191 ЦК України є неправомірним, тому що шкода заподіяна транспортному засобу ОСОБА_5 була спричинена також і з її вини (а.с. 94-96).

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй повістки про явку дро суду (а.с. 161). В судове засідання з'явився її представник - ОСОБА_2, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 липня 2012 року (а.с. 83), доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивача ПрАТ «СК «Кремінь» Келембет І.І., яка діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 03 січня 2013 року (а.с. 111), проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, представника позивача Келембет І.І., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 23 квітня 2009 року о 13 годині 30 хвилин за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 сталася ДТП, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6

Згідно довідки відділу ДАЇ з обслуговування адміністративної території м. Донецька № 2687 від 14 травня 2009 року та постанови Київського районного суду м. Донецька від 24 червня 2009 року ДТП сталося внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3

15 січня 2009 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «СК «Кремінь», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Кремінь», був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 1000008-04-01-09, згідно якого об'єктом страхування є автомобіль НОМЕР_1 (а.с. 7-12).

Згідно рахунку ТОВ «Грата 2006» від 29 квітня 2009 року № 0000000861 вартість відновлюваного ремонту автомобіля НОМЕР_1 складає 17 432 грн. (а.с. 16).

На підставі заяви страхувальника (а.с. 15) та страхового акту № 1000008-04-01-09/1/01/09 від 14 травня 2009 року (а.с. 13) платіжним дорученням № 63967 від 20 травня 2009 року здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі 17 432 грн. шляхом перерахування ТОВ «Грата-2006» (а.с. 17).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховик виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування і до нього відповідно до ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки. Винною в ДТП є відповідач ОСОБА_3, а тому саме з неї підлягає відшкодуванню позивачу сплачена сума страхового відшкодування. АСТ «Вексель», з яким відповідач уклала договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів постановою господарського суду Донецької області від 18 травня 2010 року визнано банкрутом. Крім того, відповідач в порушення ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у встановлений законом триденний строк не повідомила Страховика про страховий випадок та не надала суду доказів про таке повідомлення, що позбавило її права на відшкодування шкоди за її винні дії Страховиком.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «СК «Кремінь» в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП, внаслідок якого був пошкоджений автомобіль ОСОБА_5, сталася з вини ОСОБА_3

Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи, що відповідно до п. 3 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду.

З матеріалів справи встановлено, що ДТП 23 квітня 2009 року сталося з вини обох учасників ДТП - водіїв транспортного засобу Mazda 3 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 та транспортного засобу Mercedes-Bens реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 24 червня 2009 року ОСОБА_3 визнано винною в порушенні п. 10.9 Правил дорожнього руху України та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 32).

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 24 червня 2009 року ОСОБА_5 визнано винною в порушенні п. 10.1 Правил дорожнього руху України та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 33).

Згідно зазначених постанов ДТП сталося за наступних обставин: 23 квітня 2009 року о 13 годині 30 хвилин у м. Донецьку по вул. Артема, 130, у Київському районі, водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом Mercedes-Bens реєстраційний номер НОМЕР_2, в порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху при виконанні маневру руху заднім ходом не переконалася в безпеці маневру та скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, яка в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху при зміні напрямку руху також не переконалася в безпеці маневру та скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів (а.с. 32-33).

Відповідно до частини 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Враховуючи зазначене, вина обох учасників ДТП, що сталася 23 квітня 2009 року, а саме, ОСОБА_3, та ОСОБА_5, доведена постановами Київського районного суду м. Донецька від 24 червня 2009 року, які мають преюдиційне значення.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8, виданого ВРЕР 3 м. Донецька УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області17 січня 2008 року, транспортний засіб Mazda 3 реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_6 (а.с. 5).

15 січня 2009 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «СК «Кремінь», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Кремінь», був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 1000008-04-01-09, згідно якого об'єктом страхування є автомобіль НОМЕР_1, строк дії договору з 16 січня 2009 року по 15 січня 2010 року.

Згідно п. 2.3. договору транспортний засіб застрахований, в тому числі за страховим рииком «збитки внаслідок ДТП» - знищення або пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, визначеної згідно з Правилами дорожнього руху (а.с. 7-12).

Розмір збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_1, позивачем доведено рахунком СТО «Грата-2006» від 29 квітня 2009 року № 0000000861 (а.с. 16), страховим актом № 1000008-04-01-09/1/01/09 від 14 травня 2009 року (а.с. 13) та платіжним дорученням № 63967 від 20 травня 2009 року (а.с. 17), згідно яких за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1000008-04-01-09 від 15 січня 2009 року ПрАТ «СК «Кремінь» перераховано ТОВ «Грата-2006» страхове відшкодування за фактом ДТП, яке сталося 23 квітня 2009 року, в розмірі 17 432 грн. для ремонту автомобіля НОМЕР_1.

Визначений страховиком розмір збитків на підставі рахунку СТО відповідає умовам договору добровільного страхування, укладеного між позивачем та страхувальником ОСОБА_5, пунктом 5.1.4 якого передбачено, що документами, що підтверджують розмір збитків є, в тому числі, висновок експерту, рахунки-наряди СТО, чеки страхувальника про сплату рахунків СТО та інші документи за вимогою страховика (а.с. 7-12).

Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена сума заподіяної шкоди є необ'єктивною, оскільки була визначена без участі відповідача або АСТ «Вексель», яким було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Проте відповідач та її представник доказів на підтвердження своїх заперечень, які б спростовували втанволений судом першої інстанції розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля НОМЕР_1, суду не надали, ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення по справі автотоварознавчої експертизи не заявляли. З якими видами робіт та запасних частин, що включені до рахунку СТО «Грата-2006» від 29 квітня 2009 року № 0000000861, не згоден відповідач, та з яких підстав, представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду не зазначив, тобто у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідач та його представник ухилилися від доведення обставин, на які посилалися, а тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів та виходить з рахунка СТО «Грата-2006» від 29 квітня 2009 року № 0000000861 (а.с. 16), який був прийнятий позивачем для визначення розміру страхового відшкодування.

Якщо у ДТП, крім відповідача, винна також і особа, яка отримала страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування, регресна сума має бути зменшена пропорційно ступеню її вини.

Що судом першої інстанції не враховано та призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи обставини ДТП, характер допущених кожним з учасників ДТП порушень Правил дорожнього руху України, які підтверджуються постановами Київського районного суду м. Донецька від 24 червня 2009 року (а.с. 32-33), протоколом огляду місця ДТП від 24 червня 2009 року та схемою до цього протоколу (а.с. 138-142), апеляційний суд дійшов висновку про те, що вина в ДТП складає:

- водія ОСОБА_3, яка здійснюючи з вул. Артема поворот на ліво на парковку торгівельного комплексу «Донецьк-Сіті» почала рухатися заднім ходом, не переконавшись в безпеці маневру, - 60%;

- водія ОСОБА_5, яка рухаючись позаду автомобіля НОМЕР_2 та також здійснюючи маневр повороту з вул. Артема на ліво на парковку торгівельного комплексу «Донецьк-Сіті», не переконавшись в безпеці маневру, під час якого і сталося зіткнення транспортних засобів - 40%.

Тобто з урахуванням ступіню вини відповідача ОСОБА_3(60%) матеріальні збитки, завдані внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_1, з її вини складають 10 459,20 грн. (17 432 грн. х 60%).

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що позивач мав заявити свої регресні вимоги до АСТ «Вексель», тобто страхової компанії, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, то такі є необгрунтованими.

З матеріалів справи встановлено, що дійсно цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу Mercedes-Bens реєстраційний номер НОМЕР_2, в період з 11 липня 2008 року по 10 липня 2009 року була застрахована страховиком - АСТ «Вексель», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0970430 (а.с. 143). Відповідно до вказаного полісу, страховик, яким є АСТ «Вексель», забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу, та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Проте, в суді першої інстанції відповідач клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача АСТ «Вексель» не заявляв.

По-друге, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідач не виконав свої обов'язки за договором і в порушення вимог ст. 33.1.2. Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вжив заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до «Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яке затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 09.07.2010 року № 566 (редакція до внесення змін і доповнень, внесених розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 27 листопада 2012 року № 2421) Страховики - члени МТСБУ в обов'язковому порядку здійснюють збір та постачання до бази даних МТСБУ такої інформації:

- відомості про укладені та достроково припинені внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та видані до них спец знаки (п. 2.1.2.);

- відомості про страхові випадки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, хід їх врегулювання та виплати страхового відшкодування (п. 2.1.3.).

Інформацію про настання події, яка має ознаки страхового випадку за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, надають страховики - члени МТСБУ протягом 2-х робочих днів з дати реєстрації заяви про настання страхового випадку у страховика - члена МТСБУ (п. 3.4.8.).

Той факт, що відповідач не повідомила АСТ «Вексель» про ДТП, яке сталося 23 квітня 2009 року, підтверджується листом МТСБУ від 01 квітня 2013 року за № 7/2-5/8069, згідно якого у Єдиній централізованій базі даних МТСБУ, яка формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків-членів МТСБУ, дані про страхові випадки станом на 23 квітня 2009 року щодо транспортного засобу Mercedes-Bens реєстраційний номер НОМЕР_2 відсутні (а.с. 159).

Доказів про те, що відповідач з поважних причин не мала змоги виконати зазначені дії, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» оскільки відповідно до статті 3 Закону N 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля НОМЕР_1, самим завдавачем шкоди - відповідачем ОСОБА_3, проте не врахував ступінь її вини в ДТП, яка сталася з вини обох учасників ДТП, внаслідок чого неправильно визначив розмір цієї шкоди, а тому рішення суду першої інстанціїх підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь позивача в порядку регресу підлягає стягненню на відшкодування завданої шкоди 10 459,20 грн.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем з позовної заяви був сплачений судовий збір в розмірі 214,60 грн. (а.с. 43).

Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2012 року, в якому був поданий позов, складала 1 073 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ПрАТ «СК «Кремінь» задоволені частково - в сумі 10 459,20 грн., але судовий збір позивачем сплачено в мінімальному розмірі, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір саме в мінімальному розмірі 214,60 грн.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3, від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2012 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь» (ідентифікаційний код 24559002, юридична адреса: 83048, місто Донецьк, Київський район, вулиця Університетська, будинок № 89, кімната № 217) в порядку регресу виплачене відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 459 (десять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 коп. та на відшкодування понесених судових витрат 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна