Рішення № 30463912, 29.03.2013, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 1512/2-464/11

Провадження № 2/520/324/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого судді Луняченка В.О.

при секретарі Лазнікові І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про зобовязання звільнити самочинно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку та позову третій сторони, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання право спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 15.04.2009 року звернулась Одеська міська рада з позовною заявою про зобовязання ОСОБА_1 знести самочинно збудовану будівлю, розмірами 8,0 х 4,0 метру з каміння ракушняку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. 6-а лінія, 15-а. Згідно уточненої 07.06.2012 року позову Одеська міська ради просила суд зобовязати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самочинно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку, зазначеному у технічному паспорті від 26.03.2008 року під літерою «Л» за адресою: м. Одеса, вул. 6-а лінія, 15-а, а також стягнути з відповідача судові витрати. 04.12.2012 року за захистом державних прав у справу в інтересах Одеської міської ради вступив прокурор Київського району м. Одеси, в особі представника ОСОБА_4

З боку відповідача ОСОБА_1 08.10.2009 року була подана зустрічна позовна заява ОСОБА_1 згідно якої вона просить суд припинити право спільної часткової власності на житловий будинок за адресою м. Одеса, вул. 6-а лінія, 15 «а» у звязку з відсутністю інших співвласників та визнати за неї право власності на нерухоме майно за адресою: м. Одеса. Вул. 6-а лінія, 15 «а», що у цілому складає житловий будинок літ. «А». житловий будинок літ. «Л». сараї, вбиральню та навіс. У судовому засіданні 29.03.2013 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 була залишена без розгляду, відповідно до п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК Україні, у звязку із заявою самої ОСОБА_1 як позивача.

У звязку із прийняттям судом зустрічної позовної заяви до справи надійшла, та була обєднана в одна провадження із вищенаведеними позовами, позовна заява третій особи ОСОБА_2, і згідно уточненої позовної заяви від 28.08.2012 року , ОСОБА_2, та третя особа на його боці ОСОБА_3, просили суд визнати квартиру №1 у будинку №15 «а», по вул. 6-а лінія в м. Одесі, загальною площею 33,9 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_2 9/20 частинами житлового будинку, якій розташовано за адресою: м. Одеса, 6-а лінія 15»а», та визнати на 9/20 частин вказаного житлового будинку право спільної часткової власності.

Справа неодноразово призупинялась у звязку із чисельними зверненнями учасників процесу з іншими позовними вимогами, які стосуються безпосередньо вирішенню даного спору, та які розглядалися іншими складами суду Київського районного суду м. Одеси.

У судове засідання не зявився представник Одеської міської ради, надавши заяву про розгляд справи за відсутністю позивача, якій підтримує в повному обсязі заявлені вимоги.

Представник прокурора Київського району м. Одеси, у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, та наполягала на тому, що згідно з ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, проте, відповідного рішення Одеської міської ради по вищевказаної земельної ділянки, на якої самочинно збудована житлова будівля не приймалось, що свідчить про користування земельною ділянкою, без отримання правовстановлюючого документа і відповідно без державної реєстрації. У звязку з тим, що згідно приписів ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають, за рішенням суду, поверненню власникам землі, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, представник прокурора, просить суд зобовязати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самочинно зайняту земельну ділянку. Крім того, у звязку з тим, що на самочинно зайнятої ділянки, яка не була відведена для будівництва, ОСОБА_1 збудувала житловий будинок не маючи відповідного дозволу на його будівництво чи належно затвердженого проекту, що відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України є підстави для того щоб вважати збудований будинок самочинним будівництвом, представник прокурора, просила суд звільнити самочинно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, та наполягали на тому, що спірна земельна ділянка була згідно рішення виконкому Кагановичської районної ради депутатів працівників від 03.05.1957 року №299 передана у безстрокове користування під індивідуальне будівництво житлових будинків ОСОБА_7 На вказаної земельної ділянці розміром 527 кв.м., був збудований житловий будинок, 11/20 частин якого, житловою площею 50.8 кв. м.,, в свою чергу відповідно до договору дарування від 21.05.2005 року, правонаступник ОСОБА_7 ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_1. Відповідно до відповіді КП « ОМБТІ та РОН» № 6457-10/279-Б від 27.06.2008 року 11/20 частин домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. 6-а лінія, 15 «а» зареєстровано за ОСОБА_1, і інших співвласників житлового будинку за вищезазначеною адресою не існує. Для поліпшення житлових умов сімї ОСОБА_1 на вказаної ж земельної ділянці, яка вже була у 1957 році відведена для будівництва житлових будинків, збудувала відокремлений житловий будинок , якій відображено у технічному паспорті КП « ОМБТІ та РОН» від 26.03.2008 року під літерою « Л», і загальна площа якого складає 45,9 кв.м., а житлова 31,5 кв.м. До будівництва ОСОБА_1 отримала згоду всіх сумежних землекористувачів , а після забудови технічний висновок ліцензованої проектної організації ЧП « Люкс» про те, що експлуатація збудованого будинку можлива, так як архітектурно-планувальні рішення, інженерні та інші показники відповідають вимогам діючих нормативних документів та державно - будівельним нормам. У звязку з тим, що земельна ділянка всупереч заяві позивача не була самочинно зайнятою, а будинок не порушує права інших осіб та збудовано без порушення будівельних норм і правил, на думку представників відповідачки, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОМР.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги. ОСОБА_2, у судовому засіданні підтримав позов Одеської міської ради та наполягав на задоволенні його позову, згідно якого на теперішній час склалася ситуація, коли житловий будинок, що знаходиться за адресою м. Одеса, 6-а станція Люстдорфської дороги, вул. 6-а Лінія, будинок № 15, корпус «А», перебуває у двох правових статусах нерухомого майна: частина будинку загальною площею 33,9 кв. м. у статусі квартири, яка належить ОСОБА_2, а частина будинку загальною площею 57,1 кв. м. у статусі 11/20 частин житлового будинку, яка належить ОСОБА_1, що порушує права ОСОБА_2 так як 9/20 частин цього житлового будинку корисною площею 33,9 кв. м., в т. ч. житловою 18,5 кв. м., з надвірними спорудами: сараї «В», «Г», вбиральня «Б» фактично являється 9/20 частинами цього житлового будинку, яка належала ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (на підставі свідоцтва про право власності на житло) на праві спільної часткової власності, а з 10.08.2009 року є власністю ОСОБА_10

Суд проаналізував пояснення сторін та надані учасниками процесу докази, вважає що позовні вимоги Одеської міської ради та позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Як встановлено у судовому засіданні 03.05.1957року ОСОБА_11, який знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, було виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку рішенням Кагановичеської райради народних депутатів м. Одеси. На даній земельній ділянці був побудований будинок. В 1978році до будинку зі згоди ОСОБА_12 вселилися та були прописані - ОСОБА_3 як невістка та ОСОБА_10 як онук. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 1987року позов Київського РВК про вилучення будинку як самочинно збудованого був задоволений і рішенням Київського РВК м. Одеси № 661 від 21 серпня 1987року житловий будинок № 15-а по вул. 6-Лінія в м. Одесі був прийнятий на баланс ЖЕО і видані ордера на квартиру № 1 - ОСОБА_3 на квартиру № 2 - ОСОБА_12 Постановою президії Одеського обласного суду від 12.04.1989р. рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.07.1987р було скасовано і при новому розгляді 29.12.1989р. позов було залишено без розгляду . Рішенням Київського РВК № 291 від 08.06.1991р. рішення Київського РВК № 661 від 21 серпня 1987р. в частині укладення договору найму жилих приміщень в будинку № 15 по вул. 6-Лінія з ОСОБА_12 скасовано і вилучена у ОСОБА_12 частина домоволодіння була передана їй як власнику з визнанням за нею 07.09.1994р. права власності на 11\20 житлового будинку № 15-а по вулиці 6-Лінія в м. Одесі. Рішення Київського РВК № 661 від 21 серпня 1987р. в частині укладення договору найму на квартиру № 1 будинку № 15-а по вул. 6-Лінія в м. Одесі з ОСОБА_3 до теперішнього часу не скасовано. І на підставі цього рішення Київського РВК ОСОБА_3 та ОСОБА_10 стали власниками по 1\2 частини квартири № 1 в м. Одеса 6 ст. Люстдорфська дорога, 6-Лінія буд.№15 корп. «А» . Згідно договору дарування від 21.05.2005р. ОСОБА_12 подарувала . а відповідачка ОСОБА_1 прийняла в дар 11\20 частин житлового будинку , що знаходиться в м. Одесі вул. 6-а Лінія буд. № 15-а. Згідно договору дарування від 10.08.2009р. ОСОБА_3 подарувала , а ОСОБА_2 прийняв у дар 1\2 частину квартири під № 1 у будинку № 15 корпус"а" по вул. 6- Лінія в м. Одесі.

ОСОБА_2 при наявності договору дарування від 10.08.2009р. та свідоцтва про право власності від 02.03.2006р. не може бути власником 9\20 житлового будинку № 15"а" по вул. 6-Лінія в м. Одесі. Посилання на те, що на теперішній час склалася ситуація, що домоволодіння № 15"а" по вул. 6-Лінія в м. Одесі існує у двох статусах: 9\20 частин - як квартира, а 11\20 частин як частина домоволодіння, власниками яких є різні особи, не приймається до уваги, оскільки даний статус цих частин в такому варіанті закріплений правовстановлюючими документами, які не оскаржені.

Вищенаведені обставини встановлені рішенням Київського районного суду міста ОСОБА_10 від 01 червня 2011 року по цивільної справі №2-2120/2011 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1. Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності, та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року по провадженню №22ц-6195/11 якої рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2011 року залишено без змін ( а.с.120-125).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приймає до уваги, що земельна ділянка на якої ОСОБА_1 збудувала житловий будинок, зазначений у технічному паспорті від 26.03.2008 року під літерою «Л» за адресою: м. Одеса, вул. 6-а лінія, 15-а , знаходиться у її користуванні на законних підставах, та була виділена саме під будівництво суд вважає недоведеними у судовому засіданні ствердження Одеської міської ради та представника прокурора Київського району м. Одеси про самочинність зайняття земельної ділянки. З боку Одеської міської ради не було надано жодного доказу спростовуючого заперечення відповідача на надані докази відповідача про законність виділення вказаної земельної ділянки саме для будування житлових будинків, а також те, що будинок під літерою «Л» збудовано в межах виділеної ділянки .

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобовязання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

При розгляді справи, суд, приймає до уваги, правові позиції вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справам повязаним із самочинним будівництвом, які викладені у постанові пленуму від 30 березня 2012 року №6 « Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України». Так у пункті 23 постанови пленуму зазначено, що при вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку зясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. У необхідних випадках для зясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК. Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка предявила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК). Пункт 25 зазначеної постанови пленуму проголошує, що відхилення від проекту забудови обєкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього обєкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення обєкта нерухомості.

У даному випадку позивачем та прокурором у судовому засіданні не було спростовано наданий відповідачем технічний висновок, які було зроблено ліцензованою проектною організацією ЧП « Люкс проект» щодо можливості подальшої експлуатації житлового будинку. Так як архітектурно-планувальні рішення,інженерні та інші показники відповідають вимогам діючих нормативних документів, будинок зведено у відповідності до вимог ДБН. Існуючи у будинку системи водопостачання і каналізації виконані у відповідності до діючих норм, як і протипожежні заході, електрозабезпечення, тепло і газопостачання. Крім того відповідачем надані докази того, що власники суміжних ділянок не заперечували проти будівництва вказаного житлового будинку, їх права не були порушені зведенням вказаного будинку.

З боку позивача, прокурора та третій особи у судовому засіданні не доведено того, чиї ж права і яким чином були порушені здійсненням вказаного самочинного будівництва, які саме істотні порушення будівельних норм і правил встановлені, чи існує можливість перебудови обєкту до існуючих норм і правил. У судовому засіданні позивач та прокурор не заявляли клопотання про проведення експертиз для зясування вищенаведених обставин.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає позов Одеської міської ради щодо знесення самочинно збудованого будинку, зазначеному у технічному паспорті від 26.03.2008 року під літерою «Л» за адресою: вул. 6-а лінія, 15 «а» у місті ОСОБА_10 не доведеним і не підлягаючим задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради про зобовязання ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самочинно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку, зазначеного у технічному паспорті від 26.03.2008 року під лит. «Л» за адресою: 6-а Лінія, 15-а у м. Одесі, та стягнення судових витрат.

Відмовити у задоволенні позову третій особі, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири №1 у будинку №15, корпус « А», по вул. 6-а Лінія у м. Одесі, загальною площею 33,9 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_2, 9/20 частинами житлового будинку, якій розташований за адресою: м. Одеса, вул. 6-а Лінія. Будинок №15, корпус « А», та визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 9/20 частин житлового будинку, якій розташований за адресою: м. Одеса, вул. 6-а Лінія, будинок №15, корпус «А».

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя