Ухвала суду № 30462035, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2013 р. м. Київ К/800/1531/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Малюги Ю.В.

представників:

позивача: Самойленко Л.Л.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року

у справі № 2а-4190/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарма-Україна»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402200 від 16.08.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарма-Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інтерфарма-Україна») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402200 від 16.08.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Інтерфарма-Україна», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Інтерфарма-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з нерезидентом - фірмою "CENTRA LLC" (США) згідно з листом Київської обласної митниці від 12.04.2012 № 06-16/2669 за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 03.07.2012 № 206/22-3/36449692.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 153.2.2, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 3640686,65 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 року № 0000402200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 3640689,65 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Інтерфарма - Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 02.06.2009 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності ТОВ "Інтерфарма - Україна" є: оптова торгівля фармацевтичними товарами; роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2011 року позивач здійснив митне оформлення товару (лікарські препарати), придбаного у фірми "CENTRA LLC" (США) на підставі контракту від 05.04.2010 року № 840/09378/002/10-1.

Митна вартість товару була заявлена ТОВ «Інтерфарма-Україна» за цінами, вказаними в інвойсах, виставлених продавцем - фірмою "CENTRA LLC" (США), в доларах США в перерахунку в національну валюту України за офіційним курсом Національного банку України на дату розмитнення, без податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказана сума була фактично перерахована позивачем на рахунки нерезидента - фірми "CENTRA LLC" (США).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнав заявлену позивачем митну вартість вказаного товару, та здійснив його розмитнення та пропустив товар на митну територію України. При цьому, виходячи із заявленої ТОВ «Інтерфарма-Україна» та визнаної митним органом митної вартості сплачено ввізне мито.

Кошти, фактично сплачені нерезиденту в оплату за придбаний товар, позивач включив до складу валових витрат та врахував при визначенні об'єкта оподаткування за податком на прибуток та задекларував, подавши до ДПІ декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року із відповідними додатками.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 153.2.2 п. 152.2 ст. 152 ПК України передбачено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПК України положення пп. 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку.

Звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 39.1 ст. 39 ПК України передбачено, що звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, зокрема: операцій з пов'язаними особами; операцій з особами, які не є платником цього податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, також визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що визначене відповідачем податкове зобов'язання з податку на прибуток ТОВ "Інтерфарма - Україна" у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених нерезиденту - фірмі "CENTRA LLC" (США) за придбання товару (лікарських препаратів) за цінами, які є вищими, ніж ціна виробника; між позивачем і продавцем товару існують відносини контролю (пов'язаності); продавець товару - фірма "CENTRA LLC" (США) не є платником податку на прибуток - тому оподаткування операції здійснено із застосуванням правил про звичайну ціну.

Факт придбання ТОВ "Інтерфарма - Україна" товару та оплати його вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Господарська операція пов'язана з основною діяльністю позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов