Ухвала суду № 30461113, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К/9991/53353/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників: позивача Клімушев Є.В., Негода О.Г.відповідача Шляхова О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012

у справі № 2а-16327/11/2670

за позовом Представництва «Халлібартон Юрейшіа Лімітед»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві

по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Представництво «Халлібартон Юрейшіа Лімітед» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2011 № 0000754220, № 0000764220, № 0000774220 та № 0000784220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012, позов задоволено.

Окружна державна податкова служба-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник відповідача) подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів відповідача заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- у період з 30.06.2011 по 05.10.2011 СДПІ у м. Києві по роботі ВПП згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено Акт № 896/42-20/26600298 від 12.10.2011;

- за висновками податкового органу, викладеними в цьому акті перевірки, позивачем порушено:

а) пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3 950 889,00 грн. (в тому числі, по періодах: за півріччя 2010 року - на суму 562,00 грн., 3 квартал 2010 року - на суму 3 950 286,00 грн., за 2010 рік - на суму 3 950 889,00 грн.);

б) п.4.1 ст.4, п.7.1, пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результати чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 25 744,00 грн. (в тому числі, по періодах: за квітень 2009 року - на суму 21 823,00 грн., за травень 2009 року - на суму 2 295,00 грн., за травень 2010 року - на суму 300,00 грн., за червень 2010 року на суму 150,00 грн., за липень 2010 року на суму 159,00 грн., за серпень 2010 року на суму 158,00 грн., за вересень 2010 року на суму 159,00 грн.), а також зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 482,00 грн. за березень 2011 року, що є наслідком: зменшення рядка 26 декларації за лютий 2011 року - на суму 482,00 грн., зменшення рядка 26 декларації за січень 2011 року - на суму 482,00 грн., зменшення рядка 26 декларації за грудень 2010 року - на суму 321,00 грн., зменшення рядка 26 декларації за листопад 2010 року - на суму 160,00 грн., зменшення рядка 18.2 декларації за жовтень 2010 року на суму 160,00 грн.

- за наслідками вказаної перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000754220 від 25.10.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 158,00 грн. (з яких: 926,00 грн. - основний платіж та 232,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) № 0000764220 від 25.10.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 31 023,00 грн. (з яких: 24 818,00 грн. - основний платіж та 6 205,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

3) № 0000774220 від 25.10.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 949 129,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 987 282,00 грн.;

4) № 0000784220 від 25.10.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 760,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 440,00 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що:

- позивачем завищено валові витрати внаслідок віднесення до їх складу сум оплат послуг за угодами про відрядження від 29.12.2008, укладеними з «Халлібартон Компанія Німеччина ГмбХ» та «Халлібартон Компанія Австрія ГмбХ», зареєстрованими у Німеччині та Австрії, які на момент перевірки були оплачені не у повному обсязі;

- позивачем за період, що перевірявся, занижено податкові зобов'язання з ПДВ по наданим послугам суборенди.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківський рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 названого Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є консультування з питань комерційної діяльності та управління; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; оренда інших машин та устаткування; оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості та будівництва.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем (як клієнтом) 29.12.2008 підписано угоду № 10/2008 з «Халлібартон Компанія Німеччина ГмбХ» (як підрядником), та угоду № 11/2008 з «Халлібартон Компанія Австрія ГмбХ» (як підрядником), що є юридичними особами-нерезидентами, відповідно до яких підрядник повинен надати своїх працівників в розпорядження клієнта для консультацій, пов'язаних зі сферою ділової активності клієнта - послуги з цементування свердловин, що оформлено відповідними первинними документами, які містять усі необхідні реквізити відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність обставин, які б відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» унеможливлювали формування позивачем валових витрат за даними господарськими операціями за датою фактичного отримання послуг від нерезидентів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000774220 та № 0000784220 від 25.10.2011 про заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.04.2009 по 31.03.2011 на загальну суму 3 950 889,00 грн. підлягають скасуванню.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 названого Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Стаття 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає визначення таким поняттям як справедлива ринкова ціна, ринок товарів (робіт, послуг), ідентичні товари (роботи, послуги), однорідні товари (роботи, послуги).

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що є необґрунтованим твердження відповідача про завищення позивачем валового доходу на суму 7 040,00 грн. у зв'язку із придбанням у пов'язаної особи (ТОВ «Халлібартон Україна») послуг з суборенди приміщення за цінами, які є нижчими за звичайні, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів невідповідності розміру орендної плати розміру звичайної ціни у розумінні статті 1 названого Закону.

Крім того, суди попередніх інстанцій також дійшли вірного висновку про безпідставність твердження відповідача про завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1 408,00 грн. за придбаними у ТОВ «Халлібартон Україна» послугами із суборенди приміщення, оскільки судами встановлено, що вартість орендної плати, вказаної в договорі суборенди № б/н від 01.03.2010, формувалась позивачем на законних підставах з урахуванням звичайної ціни та всіх властивостей приміщення, які були враховані при формуванні вартості орендної плати згідно зазначеного договору суборенди.

Відповідно до статей 6 та 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що орендна плата є продукцією, по якій здійснюється державне регулювання цін та тарифів, а також належні докази того, що ціна, зазначена у договорі суборенди № б/н від 01.03.2010, не відповідає рівню звичайної ціни відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Податковий орган не довів суду те, що усі досліджені судами первинні документи (зокрема, податкові накладні), складені за наслідками здійснення позивачем спірних господарських операцій, не відповідають нормам Закону України «Про податок на додану вартість».

Тому правильним та обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а відтак - підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний