Ухвала суду № 30458424, 28.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Справа № 177513/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Мікули О.І., Качмара В.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року у справі за позовом Фінансово-лізингової компанії «Електрон-лізинг» - дочірнього підприємства ПАТ «Концерн-Електрон» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фінансово-лізингова компанія «Електрон-лізинг» - дочірнє підприємство ПАТ «Концерн-Електрон» (далі - Позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0001751502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції Позивача з Приватним підприємством «Ново-Ком» є реальними, товарними, а висновки Відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. На підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Ново-Ком» Позивач надав усі первинні документи. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Відповідачем не доведено висновків про неправомірність формування Позивачем податкового кредиту за наслідками відображення Позивачем податкових операцій з придбання товарів у ПП «Ново-Ком». Натомість Позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання ним норм ПК України.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу на те, що під час проведення перевірки ДПІ використано Акт від 14.11.2011 року № 1811/231-36917481 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з01.02.201 року по 30.09.2011 року». з даного Акту перевірки вбачається, що у ПП «Ново-Ком» встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів. Отже господарські операції між Позивачем та ПП «Ново-Ком» є нереальними, спрямованими на незаконне формування податкового кредиту.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради.

29.02.2012 року ДПІ було проведено зустрічну перевірку Підприємства з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Ново-Ком», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2011 року по 28.02.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 29.02.2012 року № 968/15-2/2342772.

В ході проведення перевірки встановлено наступні порушення:

- не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ПП «Ново-Ком», їх виду, обсягу, якість та розрахунки за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, чим порушено пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та статтю 200 ПК України, статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»;

- завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1108,70 грн., у тому числі в декларації з ПДВ за лютий 2011 року (рядок 17), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 1108,70 грн., у тому числі: лютий 2011 року у сумі 1108,70 грн., за підсумками лютого 2011 року (рядок 27) Декларації з ПДВ за лютий 2011 року, чим порушено пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та статтю 200 ПК України, статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

За результатами перевірки Підприємства 23.03.2012 року ДПІ видано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0001751502, згідно з яким встановлено порушення 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 розділу 5 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежами ПДВ на загальну суму 1108,70 грн.

Судом першої інстанції обставини справи встановлені повно та правильно. Також окружним судом відповідно до встановлених обставин справи правильно застосовані норми матеріального права.

Так, Платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами ( п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Згідно пункту 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Для формування податкових зобов'язань Позивач використав видану ПП «Ново-Ком» податкову накладну.

Підтвердженням фактичності та реальності здійснення господарської операції між Підприємством та ПП «Ново-Ком» є перерахування коштів за поставку товару, використання придбаних товарів в господарській діяльності Позивача (підтверджується витягами з оборотно-сальдових відомостей, угодою, рахунком-фактурою, видатковою накладною, журналом реєстрації довіреностей, актом на списання товарно-матеріальних цінностей).

Сама податкова накладна оформлена з дотримання чинного законодавства, відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що під час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не доведено, що цивільна правоздатність та дієздатність Позивача та його контрагента на час здійснення господарських операцій була обмежена рішенням будь-якого суду, чи Позивач або його контрагент не були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, не надано судових рішень про визнання недійсними установчих документів на час указаного правочину.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору, укладеного Позивачем з ПП «Ново-Ком».

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з матеріалами справи Позивач дійсно документально підтвердив реальність вчинення господарської операції з ПП «Ново-Ком».

Отже є вірним висновок суду першої інстанції про те, що Відповідачем не враховано при перевірці даних податкового обліку Позивача та наявних первинних документів.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявної у Позивача податкової накладної. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій Позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Доводи Відповідача на обґрунтування висновків про заниження податку на додану вартість в контексті правовідносин Позивача з ПП «Ново-Ком» зводяться до суб'єктивного твердження про фіктивність даної господарської операції. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податкового кредиту за охоплений перевіркою період по відносинах з ПП «Ново-Ком», Відповідач не надав і не назвав. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та надуманість висновків органу державної податкової служби, а також про те, що докази, подані Позивачем, переконують у підставності позовних вимог.

У зв'язку з тим, що доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскарженого податкового повідомлення-рішення суду не надано, воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час Позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Отже, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, окружний суд прийшов до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року у справі № 2а-3808/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.Я. Качмар

О.І. Мікула