Ухвала суду № 30457318, 02.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р.Справа № 2а-5192/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року по справі за позовом комунального підприємства «Міський водоканал» до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

КП «Міський водоканал» (надалі - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до ДПІ у м.Нова Каховка Херсонської області ДПС (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000051502/0 від 29.01.2008 року про застосування штрафу в розмірі 39286,50 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що сплачену позивачем узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2007 року, податковий орган зарахував у рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди та нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість за квітень 2007 року у сумі 39286,50 грн..

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000051502/0 від 29.01.2008 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході невиїзної документальної перевірки відповідачем було встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість за квітень 2007 року, а саме затримку на 202 дні, про що було складено акт перевірки від 18.01.2008 року №50/152/32218122.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051502/0 від 29.01.2008 року про застосування штрафу у розмірі 39286,50 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з податкової декларації №11395 від 21.05.2007 року, позивач задекларував податок на додану вартість за квітень 2007 року у сумі 78573,00 грн., який був сплачений позивачем протягом травня 2007 року на загальну суму 76000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.180-191) в призначені яких було зазначено: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за квітень 2007 року.

Але зазначені платежі були зараховані податковим органом на підставі ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди, а податковий борг по ПДВ за квітень 2007 року у сумі 78573,00 було погашено за рахунок оплати позивачем цього платку за наступні періоди, а саме листопада та грудня 2007 року, в наслідок чого виникла несвоєчасність сплати податку за квітень 2007.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Зі змісту пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, перерахувавши суми податку на прибуток за визначений ним період (призначення), виконав свої податкові зобов'язання зі сплати податку за такий період.

Підпунктом 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків правила погашення податкового боргу, передбаченого пп.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

В силу вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

На підставі викладеного, колегія суддів знаходить правильною позицію суду першої інстанції стосовно того, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька