Постанова № 30456974, 20.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року Справа№ 810/735/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Лаврик О.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Сальникова Д.П. (довіреність №6 від 15.02.13 р.);

відповідача - Гайдая В.Ф. (довіреність №5934/10/10-028 від 26.12.12 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Києві, адміністративну справу:

за позовом закритого акціонерного товариства "Васильківський завод газового обладнання"

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання», пред?явивши позовні вимоги до Васильківської об?єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000102203 та 0000112203 від 31.01.2013 р., аргументуючи свої вимоги тим, що відповідачем зроблені неправильні висновки в акті перевірки №5/22-03/13708576 від 04.01.13 р., на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Стверджує, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Фрейя Технолоджі», ПП «Автохімзв?язок», ТОВ «БК Хомакс» мали реальний характер та були спрямовані на досягнення певної економічної мети. Вказуючи на недопустимість відповідальності платника податків за дії його контраґентів, за відсутності вини платника податків, вважає, що визнання податковим органом правочинів, укладених з ТОВ «Фрейя Технолоджі», ПП «Автохімзв?язок» та ТОВ «БК»Хомакс» нікчемними є протиправним та допускається лише за наявності порушення чинного законодавства позивачем. Просить суд визнати оспорювані податкові повідомлення-рішення протиправними та наполягає на їх скасуванні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.13 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, з посиланням на докази, долучені до матеріалів адміністративної справи та представлені у судовому засіданні, просив рішення податкового органу скасувати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, як на підставу для прийняття податкових повідомлень-рішень №№0000102203 та 0000112203 від 31.01.2013 р. вказав на наявність недоліків у документах первинного бухгалтерського обліку та звітності контраґентів позивача, проте стверджував у судовому засіданні, що будь-яких претензій до бухгалтерських та податкових документів позивача податковий орган не має.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про необхідність відмови у його задоволенні, з огляду на наступне:

в січні 2013 р., Васильківською об?єднаною державною податковою інспекцією Київської області ДПС, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України та наказу начальника Васильківської ОДПІ Київської області від 25.12.2012 р. №347 була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Фрейя Технолоджі» за період січень, березень, квітень, травень 2011 р., ТОВ «БК «Хомакс» за період травень-червень, серпень 2011 р. та ПП «Автохімзв?язок» за період лютий-березень 2012 р.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт №5/22-03/13708574 від 04.01.2013 р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ч.1,5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України, п.198.1-198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 п.138.7 ст.138 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 400121 грн.; завищено від?ємне значення р.18.2 декларації за березень 2012 р. на 2809 грн.; занижено податок на прибуток у розмірі 65275 грн.

Висновки, викладені в акті перевірки, стали підставою для винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №№0000102203 та 0000112203 від 31.01.2013 р., якими ТОВ «Васильківський завод газового обладнання» було визначено грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 400121 грн. та з податку на прибуток- 65275 грн.; застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі -49930 грн. та 16319 грн. відповідно.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх у судовому порядку.

На підтвердження дійсності правочинів, укладених з ТОВ «Фрейя Технолоджі», ТОВ «БК «Хомакс» та ПП «Хімзв?язок» надав податкові накладні, видаткові накладні, рахунки- фактури, відомості по рахунку №631-відомості з постачальниками, накладні, договір з ТОВ «БК»Хомакс». Оригінали всіх докуметів були оглянуті судом у судовому засіданні, а копії приєднані до матеріалів адміністративної справи.

01.06.2011 р., між позивачем та ТОВ «БК «Хомакс» був укладений договір на поставку товарів. Відповідно до п.1.1, п.п.3.1 вказаного договору ТОВ «БК»Хомакс» зобов?язалося поставити позивачу партіями на умовах, визначених у додатках до договору трубну продукцію. Найменування товару, асортимент, ціна та його кількість повинні були зазначатися у спеціфікації, що є невід?ємною частиною договору. Крім того, ціна повинна була погоджуватись додатково, на підставі розрахунків.

У якості доказу проведених господарських операцій за цією угодою представлено суду: рахунок №177 від 31.08.11 р., рахунок №36 від 15.06.11 р.; накладні №№1;33;177 від 20.05.11 р. 15.06.11 р.; 31.08.11 р. відповідно; податкові накладні №88, 10, 27 від 20.05.11 р., 15.06.11 р., 31.08.11 р. відповідно. У всіх податкових накладних не зазначено посаду особи, яка здійснила їх оформлення. У представлених документах відсутні зазначення посади особи, яка прийняла товар та прізвіще ім?я по батькові. Підпис особи ОСОБА_3 візуально суттєво відрізняється у всіх документах.

Договори між позивачем із ТОВ « Фрея Технолоджі», а також з ПП «Автохімзв?язок» позивачем не надані.

В судовому засіданні були оглянуті оригінали та долучено до матеріалів адміністративної справи копії наступних документів: податкових накладних, оформлених ТОВ «Фрея Технолоджі» від 27.01.11 р., 04.03.11 р., 21.03.11 р., 29.04.11 р., 06.05.11 р.; накладні на відвантаження товару №1000320 від 27.01.11 р., №3 від 04.03.11 р.; №130 від 21.03.11 р.; №29.04.-1 від 29.04.11 р.; №605 від 06.05.11 р. та рахунки №1000320; №3 та №130 за тими ж датами. У всіх перелічених документах наявні недолікі: відсутні прізвище, ім?я по батькові та посади осіб, відповідальних за відвантаження та прийняття товару. Крім того, підпис наявний у цих документах напроти прізвища ОСОБА_4 візуально не відрізняється від підпису, який міститься напроти прізвища ОСОБА_3 в документах, оформлених ТОВ "БК «Хомакс».

У якості доказів проведення господарських операцій з ПП «Автохімзв?язок» позивачем надані: податкові накладні; видаткові накладні; рахунки-фактури. У наданих податкових накладних відсутній такий обов?язковий реквізит як посада особи, яка здійснила її оформлення. У видаткових накладних №32606 №32605, №32604, №32603 №32602 від 26.03.12 р.; №№21504, 21503, 21502 від 15.02.12 р. відсутні посада особи, що здійснила відвантаження товару та прізвище, ім?я по батькові особи, що прийняла товар.

Пояснити механізм виконання всіх договорів, зокрема, і механізм поставки товарів за договором №18/1-02 від 01.06.11 р. та обгрунтувати факт одержання (поставку) товарів (продукції) документально представник позивача у судовому засіданні не зміг.

Надані представником позивача рахунки (рахуник-фактури) суд не приймає до уваги, з огляду на те, що вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, рахунки носять лише інформаційний характер; форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Надаючи правової оцінки відносинам, які склалися між сторонами, суд виходить із наступного:

вирішуючи зазначений спір, суд зважає, що державна політика у сфері податкових відносин визначається загальними принципами, основні з яких це обов'язковість сплати встановлених законом податків та зборів; рівність усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної приналежності, форми власності юридичної особи; невідворотності настання визначеної законом відповідальності, у разі порушення податкового законодавства; єдиний підхід до встановлення податків і зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509-XII (далі по тексту Закон України №509-XII), на податкову службу покладається обов'язок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 3 Закону України №509-XII встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначеноҐ, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як визначено у Податковому кодексу України за результатами перевірки (крім камеральних) складається акт або довідка, які підписуються посадовими особами державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками. В акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти встановлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, дії податкового органу щодо проведення перевірки позивача та складання за її наслідками відповідного акту повністю узгоджуються із нормами чинного законодавства.

Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XII (далі по тексту Закон України №996-XII) врегульовано механізм організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно із частинами 1-4 статті 8 Закону України №996-XII бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або повноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції,- стаття 9 Закону України №996-XII.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують факт їх здійснення платником податку. Обов'язковість ведення і зберігання первинних документів передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та положеннями розділу II Податкового кодексу України.

Підпунктом "а"пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу,- пункту 198.6 статті 198 ПК України.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні, здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника. При розгляді цієї справи позивач не довів первинними документами факт здійснення господарських операцій із ТОВ «ФрейяТехнолоджі», ТОВ «БК «Хомакс», ПП «Автохімзв?язок». Представлені позивачем документи, з огляду на їх недостатність та якість оформлення, свідчить про нікчемний характер правочинів позивача з вищепереліченими підприємствами.

При ухваленні постанови по даній справі, суд зазначає, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

В контексті викладеного судом було проаналізовано механізм виконання договорів поставки (перевезення) та купівлі-продажу та з? ясовано порядок їх виконання. У зв?язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що порядок перевезення вантажів в Україні регламентується Законом України «Про автотранспорт» та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363 . Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (надання транспортних послуг). При укладанні договору слід обов?язково передбачити такі основні умови: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 липня 1997 року № 363 зі змінами і доповненнями, підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, - тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист. Важливими первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, є товарно-транспортні накладні (п. 1 Правил № 363, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р.)

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформлюється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох приміринках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій і четвертий передають водію-перевізнику, котрий діє таким чином: другий примірник є підставою для оприбуткування товарно-матеріаль-них цінностей, тому водій-перевізник віддає його вантажоодержувачу; третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками вантажоодержувача, водій повертає підприємству-перевізнику.

Після цього перевізник надсилає третій примірник товарно-транспортної накладної замовнику автотранспорту для оплати за перевезення вантажу.

Обов?язковим документом при здійсненні перевезення є подорожній лист. Ця вимога стосується усіх підприємств-перевізників -як тих, що експлуатують власні автомобілі, так і таких, що орендують транспортні засоби. Подорожній лист оформлюють тільки на один робочий день або зміну і видають за умови, що водій здав подорожній лист за попередній робочий день.

Залежно від маршруту - по Україні чи за її межі, -для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи вантажного автомобіля, а також для виконання розрахунків між перевізником і замовником автомобільного транспорту передбачено відповідні форми подорожнього листа: подорожній лист вантажного автомобіля -типова форма № 2 (у межах України).

Облік обсягів перевезень у тоннах і тонно-кілометрах ведуть у подорожніх листах на підставі товарно-транспортних накладних незалежно від форми оплати транспортних послуг. Талони є підставою для розрахунків між перевізником і замовником автотранспорту.

З аналізу норм чинного законодавства, судом встановлено, що при наданні послуг перевезення (поставки) або надання транспортних послуг обов'язковими є для підтвердження реального характеру здійсненої господарської операції два документи: належним чином оформлена товарно-транспортна накладна,- для визначення обсягів вантажних перевезень (у тоннах і тонно-кілометрах) і включення їх до подорожнього листа; та подорожній лист або талон замовника,- для розрахунків перевізника із замовником автомобільного транспорту за виконані транспортні послуги.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При ухваленні рішення суд зважає на те, що наявність або відсутність окремих документів, так само як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Проте, у судовому засіданні не було встановлено на підставі наявних даних факт здійснення позивачем будь-яких операцій з його контраґентами та рух активів позивача або зміни у його зобов'язаннях.

У зв'язку з цим суд зазначає, що для забезпечення приймання та видачі товаро-матеріальних цінностей, а також проведення їх інвентаризації встановлено певний порядок. Так, для здійснення операцій по прийняттю товару (продукції) передбачається наявність складських приміщень, в яких на кожному місці зберігання товару (продукції) прикріплюється ярлик з найменуванням матеріалу, його марки, сорту, типорозміру, номенклатурного номера, одиниці вимірювання, норми запасу, ціни. Кожному місцю постійного зберігання матеріалів (складу, коморі, сховищу) присвоюють шифр (номер, код), який потім вказують у всіх прибуткових і видаткових первинних та зведених документах про рух матеріальних цінностей. Надходження матеріалів на склад оформлюється розпискою матеріально відповідальної особи на документах постачальника (рахунку, акті, накладній, товарно-транспортній накладній) або ж прибутковим ордером, який виписує матеріально відповідальна особа і додає до супровідних документів постачальника. Таким же чином оформляються документи при перевезенні матеріалів залученим автотранспортом.

Позивачем надано на виконання умов вищевказаних договорів лише видаткові накладні. Факт одержання товару (продукції) за договором матеріально відповідальною особою із зазначенням місця зберігання товару (матеріалів), марки, сорту, номенклатурного номеру нічим не підтверджено і, за відсутності товаро-транспортних накладних, та належно оформлених подорожних листів, які повинні супроводжувати кожну партію товару, свідчить про неприйняття будь-якого товару на склад покупця (позивача). Позивачем не представлені картки складського обліку товару разом із журналом реєстрації таких карток та відповідним реєстром.

Всі представлені позивачем документи мають суттєві недоліки та не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність» та вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що унеможливлює встановити факт надання певних послуг (одержання товару).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами окрім Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» визначена п.1.2 ст.1 , п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого Мін?юстом України 05.06.1995 р. № 168/704. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення. Для надання первинним документам доказової сили вони повинні мати такі обов?язкові реквізити: назву документа; дату та місце його складання; зміст господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати мають бути фактичні, здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене та, ураховуючи дані акту перевірки про невстановлення місцезнаходження ТОВ «БК»Хомакс», ПП «Автохімзв?язок» та ТОВ «Фрейя Технолоджі» та його посадових осіб, а також наявну інформацію із ЄДРПОУ про ліквідацію ТОВ «Фрейя Технолоджі» та рішення про припинення ТОВ «БК»Хомакс», суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ЗАТ «Васильківського заводу газового обладнання» та правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень №№0000102203 та 0000112203 від 31.01.2013 р.

При ухваленні рішення, судом враховано роз'яснення, надане листом ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, в якому вказано, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При розгляді даної справи судом оцінено факт здійснення господарських відносини безпосередньо між учасниками господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку та звітності і, з огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 березня 2012 р.