Постанова № 30456876, 20.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року Справа №810/637/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду -Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання- Лаврик О.О.;

за участю:

представника позивача- Леочки Т.І. (довіреність №35/13 від 12.02.13 р.);

представника відповідача – не з?явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1"

до інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області

про скасування постанови від 25.02.2013 р. №02/16-1р.,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» звернулось до суду з позовною заявою до інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування постанови інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про накладення штрафних санкцій у розмірі 8500 грн. від 25.01.2013 р. №02/16-1р.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, постанова про накладення штрафних санкцій є необґрунтованою, винесена без врахування фактичних обставин справи, зокрема, що упаковка товару, реалізація якого здійснювалась позивачем та на який розповсюджується дія Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» містить всі необхідні реквізити, зокрема, і національний знак відповідності, нанесений згідно встановленим правилам. Наполягає на тому, що ТОВ «Технополіс-1» має декларації відповідності та сертифікат на розповсюдження радіатора електричного RR TM Rotex, мережевих фільтрів PWB 05К 3м, PWB05К 1,8 м, PWB 05К 5м, ТМ «Махtro» та іншої побутової техніки. Крім того, зазначає, що висновок контролюючого органу про розповсюдження позивачем без декларації про відповідність мережевих фільтрів є безпідставним, оскільки такий обов? язок відповідно до Закону України «Про внесення змін до деякиї законів України щодо відміни реєстрації декларації на відповідність» №5312-VI набрав чинності з 01.01.2013 р., а завезення на митну територію України мережевих фільтрів мало місце до вказаної дати та стверджує, що вказана продукція відповідно до рішення №DR0569-15 від 11.12.12 р. «ОС Укрсерткомп?ютер» не підлягала сертифікації та проходженню будь-яких процедур підтвердження відповідності.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що спеціалісти інспекції під час проведення перевірки діяли в межах повноважень, на підставі вимог діючого законодавства, тому акт перевірки характеристик продукції від 10.01.2013 №02/01, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постанова про накладання фінансових санкцій є цілком законними та такими, що підлягають виконанню.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позов задовольнитти з підстав, викладених в в описовій частині постанови.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за його участю або без його участі не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, суд розглянув справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , суд встановив.

ТОВ«Технополіс-1», включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 32498133), зареєстроване за юридичною адресою: Київська область, с.Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд.4.

В січні 2013 р., інспекціїю з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, на підставі наказу від 08.01.2013 р. №12 та направлення від 08.01.2013 р. №02/2 була проведена планова виїзна перевірка характеристик продукції, що знаходилась на реалізації у позивача. Під час перевірки встановлений факт порушення позивачем вимог пункту 7 «Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 року №1149, а саме:розповсюдження без національного знаку відповідності, нанесеного згідно із правилами, затвердженими постановою КМУ від 29.11.2001 р. №1599: сушарок для взуття електричних; електрочайників; електричної плити; мережевих фільтрів; зволожувача повітря; радіаторів електричних; кавоварок; мікрохвильвої пічі, про що зазначено в акті перевірки. На підставі складеного акту прийнята постанова №02/16-1р від 25.01.2013 р. про накладення на магазин ТОВ «Технополіс-1» штрафу у розмірі 8500 грн. та рішення №02/01 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів-обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку.

На підтвердження правомірності та законності своїх вимог позивачем надано: ксерокопію фотографії пакувальних засобів; декларацію про відповідність продукції вимогам технічних регламентів, виданої ТОВ «АКАТЕК», (м.Київ, вул. Червоноармійська,42-Г) на наступні види продукції- масляні обігрівачі та тепловентилятори торгової марки «Ротекс» моделей RR213-Z-09, 11,13; RR416-Z-09,11; RAP07-Z-0; RAP19-Z; RAS01-Z; RAS03-Z; RAS-09-Z, виробництва Китай; декларація про відповідність, виданої ТОВ «Голдер Електронікс Україна» (м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б) на наступні види продукції- машинки для підстригання волосся торгівельної марки «Максвелл» моделей MW-2101-2109, виробник Республіка Кіпр, Нікозія та Китай; рішення №DR0569-15 від 11.12.12 р. Інституту проблем математичних машин і систем НАН України, прийняте відносно продукції, завезеної в Україну ТОВ «Грін-Вей» (Київська область, Києво-Святошинський р-н, с.Вишневе, вул.Київська,6).

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами суд зважає на наступне:

правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 13 частини першої статті 5 Закону).

Згідно п 1.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206 відповідач є територіальним органом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно суб'єктів господарювання у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 1.3 Порядку передбачено право на проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.11.2006 року № 311. Перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Абзацом 5 п. 1.10 Порядку передбачений обов'язок органу з питань захисту прав споживачів ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ними особу з результатами перевірок у строки, передбачені законом. Відповідно до п.3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт. Тобто, здійснюючи перевірку позивача з питань характеристик продукції, відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Відповідно до підпункту а пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів, на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є наявність на продукції Національного знаку відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки позивача було виявлено порушення останнім п.7 «Технічного регламенту безпеки низьковольтного обладнання», затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 р. №1149-розповсюдження товарів за відсутності національного знаку відповідності та декларації про відповідність.

На спростування висновків відповідача позивачем до суду надані такі документи: ксерокопія фотографії пакувальних засобів; декларація про відповідність продукції вимогам технічних регламентів, видана ТОВ «АКАТЕК», (м.Київ, вул. Червоноармійська,42-Г)на наступні види продукції- масляні обігрівачі та тепловентилятори торгової марки «Ротекс» моделей RR213-Z-09, 11,13; RR416-Z-09,11; RAP07-Z-0; RAP19-Z; RAS01-Z; RAS03-Z; RAS-09-Z, виробництва Китай; декларація про відповідність, видана ТОВ «Голдер Електронікс Україна» (м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б) на наступні види продукції- машинки для підстригання волосся торгівельної марки «Максвелл» моделей MW-2101-2109, виробник Республіка Кіпр, Нікозія та Китай; рішення №DR0569-15 від 11.12.12 р. Інституту проблем математичних машин і систем НАН України прийняте відносно продукції, завезеної в Україну ТОВ «Грін-Вей» (Київська область, Києво-Святошинський р-н, с.Вишневе, вул.Київська,6).

Суд не приймає до уваги такий доказ, як ксерокопія фотографії пакувальних засобів (коробів) з нанесенням на них національного знаку відповідності з огляду на те, що неможливо встановити їх приналежність позивачу. Крім того, суд відкидає представлені позивачем у якості доказів декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів з огляду на перше: існуючі розбіжності продукції, зазначеної у деклараціях та продукції, яка вказана в акті перевірки; єдиною позицією де є часткове співпадіння це радіатор електричний RR213 «Ротекс», без вказівки виробника, проте, у декларації на відповідність зазначено тепловентилятор торгової марки «Ротекс» та інше модифікування -RR213-Z-09-11; також є часткове співпадіння даних декларації та акту перевірки відносно машинки для підстригання волосся, проте різняться виробники виготовлення цієї продукції; друге: декларації на відповідність, долучені позивачем, надані іншим продавцям (постачальникам).

Термін декларація відповідності введений в обіг у 2010 р., з метою регламентувати процедуру за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа, під свою повну відповідальність документально посвідчує, що продукція відповідає вимогам, які встановлені законодавством.

Декларування відповідності та сертифікація –це форми підтвердження відповідності продукції або послуг встановленим стандартам якості.

Єдиною різницею між цими документами є те, що сертифікат посилається на вітчизняні нормативні документи, а декларація відповідності,- на нормативні документи, які були розроблені (адаптовані) під європейські стандарти.

Процедура оцінки відповідності, яка здійснюється при декларуванні, використовується для визначення відповідності виробленого товару (продукції) встановленим вимогам у певних Технічних регламентах. Технічний регламент (ТР)- закон України або нормативно-правовий акт, в якому визначені характеристики продукції або пов?язані з нею процеси та засоби виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов?язковим. Він може містити вимоги до термінології, визначення на упаковці, маркіровці та етикірування, які застосовуються до відповідної продукції, процесу та методу виробництва (Закон України Про стандарти, технiчнi регламенти та процедури оцiнки відповідності»).Перелік обов?язкового декларування продукції регламентується Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 14.10.2010 р. №467 "Про затвердження Перелiку продукцiї, що пiдлягає оцiнцi вiдповiдностi вимогам технiчних регламентiв в Українi".

Декларація про відповідність діє поряд та замість обов?язкової сертифікації. Якщо продукція була виключена із переліку такої, що підлягає сертифікації та потребує декларації, виробник може сертифікувати продукцію на добровільних засадах.

Декларування відповідності – процедура, коли виробник або ним уповноважена особа під повну свою відповідальність документально засвідчує, відповідність продукції вимогам, що встановлені законодавством.

Підтвердження відповідності – це оформлення та реєстрація документу (сертифікату відповідності та/або декларації про відповідність) на основі рішення, що приймається після проведення відповідних процедур оцінки відповідності, які довели відповідність встановленим вимогам.

Декларація про відповідність – заява виробника, документально оформлена згідно встановленого порядку, де надається гарантія відповідності продукції, встановленим законодавством вимогам.

Декларація відповідності – документ, який згідно встановленого порядку, на бланку суворої звітності оформлює продавець або підприємство-виробник під свою власну відповідальність гарантуючи відповідність якості продукції відповідним вимогам, встановленим законом.

В декларації вказують основні параметри продукції: хто виробник, номер і обсяг партії, якщо це імпорт – документи, що надають право на ввезення продукції в Україну, інформація, що засвідчує відповідність ДСТУ, ТУ, інформація про санітарно-епідеміологічну експертизу МОЗ та випробування відповідності заявленій якості.

Отримання декларації відповідності та її реєстрування – необхідна частина механізму сертифікації продукції в Україні. Дана декларація - являється документом, яким виробник або постачальник підтверджує надану інформацію, що безпосередньо процес виробництва, а також склад продукції відповідають українським та міжнародним стандартам та нормам. Необхідність в отриманні декларації відповідності становить один з методів, при допомозі яких стає неможливим ввезення в країну продукції неналежної якості. Декларацію відповідності надають на основі технічної документації, яка являється підтвердженням відповідності продукції вимогам діючих нормативних документів, а також технічних регламентів. До таких документів належить загальний опис виробу, наявні протоколи випробувань продукції, оформлені на основі проведених у акредитованих випробувальних лабораторіях випробувань, нормативні документи з зазначеними в них вимогами до продукції конкретного виду, а також сертифікати відповідності та протоколи випробувань сировини, а також комплектуючих матеріалів.

Отримана декларація заноситься в обов’язковому порядку в реєстр декларацій, де орган із сертифікації зазначає слідуючи дані: обліковий номер кожної декларації і термін її дії, найменування того, хто виробив продукцію (організація уповноваженого представника, постачальник), назву і призначення продукції, технічні регламенти і нормативні документи, котрим відповідає дана продукція, дані про можливе нанесення знака відповідності, крім цього додаткові відомості (наявність сертифіката відповідності, його термін дії та номер). Декларації про відповідність повинні бути оприлюдненню на сайті відповідного органу із сертифікації, що видає даний документ.

Враховуючи те, що позивачем надані декларації на відповідність продукції іншим постачальникам (продавцям) на продукцію, яка реалізується ними безпосередньо, суд не приймає до уваги представлені позивачем декларації відповідності та зазначає, що належним доказом має бути декларація на відповідність продукції, яка видана ТОВ «Технополіс-1», зареєстрована в установленому порядку у реєстрі декларацій та оприлюднена на сайті відповідного органу.

Пунктом 7 «Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 р. №11549 передбачено, що перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Національний знак відповідності згідно з описом і правилами його застосування, затвердженими постановою КМУ від 29.11.2001 р. № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування Національного знаку відповідності» (далі по тексту- Правила), наноситься на електричний засіб, що пройшов оцінку відповідності згідно з цим Технічним регламентом.

Правилами передбачено, що Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах.

Згідно п. 2 Правил нанесення знака відповідності є обоє 'язковим.

Відповідно до п. 3 Правил у разі підтвердження відповідності продукції, призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаиійний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.

Частиною 3 статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукці» визначено, що у разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежно застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону у разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вживаючи заходи щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі:

- розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- розповсюдження продукції, щодо якої неналежне застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів), - у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки під час перевірки відповідачем встановлений факт порушення позивачем вимог п. 7«Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою від 29.10.2009 р. №1149, суд вважає, що штрафні санкції застосовані на підставі зазначеної норми правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, тому підстав для скасування такої постанови не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду належних доказів правомірності розповсюдження ним побутової техніки та електроприладів без декларації про відповідність та застосування національного знаку відповідності. Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що продукція, яка ним реалізовувалась, зокрема, (мережеві фільтри) не підлягала сертифікації, оскільки була ввезена на митну територію до набрання чинності змін до ст.13 Закону України «Про підтвердження відповідності», тому, що позивачем не доведено, коли були ввезені на митну територію України мережеві фільтри та зазначає, що рішення №DR0569 від 11.12.12 р. Інституту проблем математичних машин і систем НАУ України не є нормативно-правовим актом та стосується продукції, завезеної в Україну ТОВ «Грін-Вей» і не відноситься жодним чином до позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись 11,14, 70,71-72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 березня 2013 р.