Постанова № 30455406, 26.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 березня 2013 р. № 820/1378/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю представника позивача - Ткаченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Борівського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Позивач, Борівське комунальне підприємство теплових мереж, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про зобов'язання сплатити штраф з податку на додану вартість: №0000061502 від 29.01.2013 року на суму 2201,10 грн., № 0000051502 від 29.01.2013 року на суму 395 923,60 грн., та зобов'язати Ізюмську об'єднаної державну податкову інспекцію у Харківській області Державної податкової служби зменшити пеню в обліковій картці платника податку на додану вартість в сумі 294 830,67 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби № 3/1502/32468926 від 24.01.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000061502 та № 0000051502 від 29.01.2013 року. Крім того, податковим органом в обліковій картці платника, що ведеться відповідачем в автоматичному режимі, по факту погашення боргу нараховано пеню в сумі 294 830,67 грн. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки Борівського комунального підприємства теплових мереж, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства, та зобов'язати відповідача зменшити пеню в обліковій картці на суму 294 830,67 грн. На думку позивача, відповідачем в ході перевірки неправомірно не були взяті до уваги обставини несвоєчасної сплати позивачем податкової заборгованості, а саме: факт погашення Борівським комунальним підприємством теплових мереж податкових зобов'язань в порядку, визначеному постановою КМУ від 11.06.2012р. № 517 - за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що передбачено статтею 23 Закону України „Про державний бюджет України на 2012 рік", шляхом проведення взаємозаліку згідно умов укладеного договору № 56/21 від 05.12.2012р. про організацію взаєморозрахунку відповідно вказаної постанови КМУ.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість та законність висновків акту Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби № 3/1502/32468926 від 24.01.2013 року та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 26.03.2013 року, не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, Борівське комунальне підприємство теплових мереж, є юридичною особо - код 32468926, місцезнаходження: 63801, Харківська обл., Борівський район, смт. Борова, вул. Поштова, буд. 3, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 6) та перебуває на обліку як платник податків в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області Державної податкової служби (далі - Ізюмська ОДПІ у Харківській області ДПС).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Ізюмською ОДПІ у Харківській області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Борівського комунального підприємства теплових мереж з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 3/1502/32468926 від 24.01.2013 року (а.с. 16-22).

Відповідно до висновків акту перевірки Борівським комунальним підприємством теплових мереж несвоєчасно було перераховано узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість, чим порушено п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Відповідальність за порушення правил сплати податку на додану вартість передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000051502 від 29.01.2013 року про застосування штрафних санкцій на суму 395 923,60 грн. (20% від суми сплаченого податкового боргу) на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 997 календарних днів (а.с. 8);

- № 0000061502 від 29.01.2013 року про застосування штрафних санкцій на суму 2201,10 грн. (10% від суми сплаченого податкового боргу) на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 21 календарний день (а.с. 9).

Крім того, судом встановлено, що податковим органом в обліковій картці позивача за період з 31.03.2010 р. по 20.12.2012 р. по факту погашення боргу нараховано пеню в сумі 294 830,67 грн. (а.с. 60-118).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

У відповідності до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності до вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За приписами п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд встановив, що між сторонами відсутній спір з приводу: 1) обставин подання платником податків декларацій з ПДВ за перевіряємий період, 2) показників сум податку на додану вартість згідно вказаних декларацій, 3) узгодженості самостійно визначених платником податків податкових зобов'язань з ПДВ, 4) відсутності факту оплати цих зобов'язань у відповідності до строків, визначених Податковим кодексом України.

Натомість, представником позивача визнано, що податковий обов'язок зі сплати ПДВ у розмірі 2 001 629,00 грн. за перевіряємий період був виконаний платником податків з порушенням граничних строків на визначений в акті перевірки термін затримки.

Крім цього, позивачем не оспорюється також і розмір пені та сума штрафних санкцій, які нараховані відповідачем відповідно до податкових повідомлень-рішень: № 0000051502 від 29.01.2013 року та № 0000061502 від 29.01.2013 року за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідно до поданих позивачем декларацій за перевіряємий період.

Спірним питанням в даній справі є різне тлумачення сторонами положень податкового законодавства в частині застосовування відповідальності до позивача у вигляді штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання, а саме положень п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з положеннями Порядку перерахування у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 року.

Стаття 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012рік" передбачає, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 11.06.2012 року № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (із змінами та доповненнями) затверджено механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення вказаної заборгованості.

У відповідності до вказаної вище постанови № 517 перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася на 1 грудня 2012 р. і не погашена на дату складання довідки про суму заборгованості.

Судом встановлено, що Ізюмською ОДПІ була надана довідка № 6 від 01.10.2012 р. про податкову заборгованість відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» (а.с. 30).

Відповідно до приписів вказаного Порядку підставою для проведення взаєморозрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Судом встановлено, що між Борівським комунальним підприємством теплових мереж та територіальним органом казначейства в Харківській області, Головним фінансовим управлінням Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації був укладений договір про організацію взаєморозрахунку № 56/21 від 05.12.2012 року відповідно до ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та постанови КМУ № 517 11.06.2012 року (а.с. 23-25).

Згідно вказаного договору позивачем були перераховані до державного бюджету грошові кошти у розмірі 2 045 231,36 грн. для погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджується копією платіжного доручення № 6 від 21.12.2012 р. (а.с. 31) та не заперечувалось представниками сторін.

Суд зазначає, що згідно вимог до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З приписів наведеної норми кодексу випливає, що склад податкового правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.126 Податкового кодексу України, утворюється виключно за фактом погашення суми податкового боргу.

Крім того, системний аналіз положень договору про організацію взаєморозрахунку № 56/21 від 05.12.2012 року дає підстави вважати, що вказаний договір є багатостороннім правочином у сфері бюджетних правовідносин, який передбачає спосіб погашення існуючої заборгованості, проте не звільняє позивача від відповідальності, яка передбачена положеннями підпункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Крім цього, положення Порядку № 517 також не містять приписів щодо можливості звільнення позивача від відповідальності (застосування штрафних санкцій) за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у зв'язку з впровадження механізму погашення заборгованості, яка виникла з огляду на невідповідність фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Водночас, відповідальність за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачена положеннями ст.126 Податкового кодексу України.

Фактичні дані, які б засвідчували порушення відповідачем вимог ст.126 Податкового кодексу України, в матеріалах справи відсутні. Міра юридичної відповідальності була обрана суб'єктом владних повноважень правильно, застосована в межах 1095 днів від дати скоєння платником податків податкового правопорушення, визначений законом розмір такої міри контролюючим органом дотриманий.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивачем не подано допустимих та належних доказів в розумінні ст.70 КАС України протиправності спірних рішень, не спростовано достовірності відомостей, котрі викладені в акті перевірки, не доведено факту належного та своєчасного виконання податкового обов'язку. Доказів своєчасного виконання платником такого обов'язку судом в ході розгляду справи не встановлено.

Крім того, застосування юридичної відповідальності відповідно до положення статті 126 Податкового кодексу України не ставиться в залежність від вини платника податків у його вчиненні.

При цьому, вказана норма закону також не містить жодних виключень щодо застосування до платників податків штрафних (фінансових) санкцій, які є учасниками розрахунків у розумінні положень Порядку № 517, та сплати ними штрафних санкцій та пені за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

За таких обставин, посилання позивача на наявність підстав щодо незастосування до нього штрафних санкцій за порушення положень п. 57.1. ст. 57 ПК України є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, суд зазначає, що відповідно п.14.1.162 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Правила нарахування пені встановлені п.129.1 ст.129 ПК України, згідно якого пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно п.129.3 ст.129 ПК України нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та /або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення НБУ);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визнається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Згідно п.129.4. ст. 129 ПК України пеня, визначена пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової картки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно п.131.1 ст.131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Таким чином, оскільки погашення заборгованості позивачем відбулось 21.12.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 21.12.2012 року та представником позивача не заперечувалось, то на суму податкового боргу за правилами п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідачем була нарахована пеня за період з 31.03.2010 р. по 20.12.2012 р. на загальну суму 294 830,67 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на ту обставину, що позивач не оскаржував розмір застосованих штрафних санкцій та розмір нарахованої пені, суд приходить до висновку, що встановлені під час перевірки обставини щодо порушення позивачем положень податкового законодавства підтверджені достатніми та допустимими доказами, а відтак, відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні санкції та нарахована пеня за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, які передбачені положеннями податкового законодавства.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не подано до суду доказів неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень, доводів безпідставності застосування штрафу та нарахування пені, а, отже, позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Борівського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко