Рішення № 30455046, 01.04.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2013 р.Справа № 924/253/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Розізнана І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Хмельницький

про стягнення 11777,84 грн. з яких 7000,00 грн. - основна заборгованість, 864,50 грн. -

інфляційні, 567,37 грн. - 3% річних, 2995,97 грн. - пеня, 350,00 грн. - проведення

розрахунку заборгованості

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_2 приватний підприємець

ОСОБА_4 (представник за довіреністю №360 від 13.02.2013р.)

відповідач: не з'явився

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 м. Хмельницький звернулася до суду з позовом про стягнення 11777,84 грн. з яких 7000,00 грн. -основна заборгованість, 864,50 грн. - інфляційні, 567,37 грн. - 3% річних, 2995,97 грн. - пеня, 350,00 грн. - витрати, понесені на проведення розрахунку заборгованості з відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м. Хмельницький.

В обґрунтування позову зазначає, що 30 березня 2011року з відповідачем був укладений договір № ВХ 1013 про підготовку та публікацію рекламної інформації.

Згідно із умовами вказаного вище договору ФОП ОСОБА_2, як виконавець, зобов'язувалася підготувати і опублікувати рекламну інформацію замовника в телефонному довіднику "Весь Хмельницький та область", а ФОП ОСОБА_3, як замовник, - оплатити вартість послуг виконавця. Послуги позивачем надані належним чином, що підтверджується оригінал - макетом від 24.01.2011 р. за підписом відповідача та фактичним розміщенням реклами в довіднику.

Відповідно до п. 3.1. договору ФОП ОСОБА_3 зобов'язаний оплатити надані послуги протягом 5 банківських днів з дня укладення договору.

26.07.2010 року відповідачем була проведена часткова оплата в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином загальний розмір боргу відповідача станом на 26.11.2012 року складає 7000,00 грн.

ФОП ОСОБА_2 03.11.2012 року звернулась до фахівця за розрахунком заборгованості ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим понесла матеріальні витрати в сумі 350,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт Б-02/2012 від 03.11.12р.

У судове засідання позивач та представник з'явилися, надали усні пояснення по справі, наполягають на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився про причини неявки не повідомив, вимог суду щодо надання копії витягу з Єдиного державного реєстру, письмовий відзив на позов не виконав.

Копія ухвали про порушення провадження по справі від 27.02.2013 року, яка була направлена на адресу, зазначену відповідачем у договорі №10/13 від 30.03.2010 року та позивачем у позовній заяві (АДРЕСА_2), повернулася на адресу суду з поштовою відміткою "неповна адреса". Копія ухвали про відкладення розгляду справи від 14.03.2013 року, направлена за адресою, що вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15696288 від 25.01.2013 р. (АДРЕСА_3), повернулася на адресу суду з поштовою відміткою "за зазначеною адресою не проживає". Вказані обставини свідчать про належність повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, про що йдеться у п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, де вказано, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, або вказаною в ЄДРПОУ) і не повернутою підприємством зв'язку, або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи.

Крім того, стаття 22 ГПК України, зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи та неподання ним письмового відзиву на позов суд, відповідно до ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

30.03.2010 року між виконавцем - ФОП ОСОБА_2 та замовником - ФОП ОСОБА_3 був укладений договір № ВХ 1013/2011, згідно якого замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується підготувати та опублікувати рекламну інформацію замовника в регіональному телефонному довіднику "Весь Хмельницький та область", згідно додатків 1 та 2.

Згідно з п. 1.2 договору загальна вартість договору складає 10000 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору замовник оплачує послуги виконавця відповідно до п. 3.1 договору.

Пунктом 2.1.4 передбачено, що замовник зобов'язується сплатити загальну вартість послуг виконавця у термін, встановлений п. 3.1 даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору замовник протягом 5-ти банківських днів з дня укладення цього договору проводить оплату послуг виконавця в сумі 10000 грн.

Згідно з п. 3.2 договору у випадку невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язання згідно договору винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних з простроченої суми за порушення грошового зобов'язання.

До договору додаються додатки: №1 - опис замовлення; №2 - оригінал-макет, які є невід'ємними частинами договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5 договору довідник виходить з друку до 31.01.2011 р.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

ФОП ОСОБА_3 сплатив 3000,00 грн. 26.07.2010 р., що підтверджується прибутковим касовим ордером №1065.

Згідно договору №Б-02/2012 від 03.11.2012 року, акту №Б-02/2012 від 03.11.2012 року та квитанції №Б-02/2012 від 05.11.2012 року ФОП ОСОБА_6 виконала на замовлення ФОП ОСОБА_2 консультаційні послуги з проведення бухгалтерського розрахунку на суму 350,00 грн., а саме провела розрахунок заборгованості по несвоєчасному виконанню зобов'язань за договором №10/3/11 від 30.03.2010 року станом на 01.11.2012 року, в тому числі пені, 3% річних, інфляційних втрат.

12.11.2012 року позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу про сплату заборгованості, у якій вимагав сплатити 7000 грн. основного боргу, 350 грн. витрат понесених на проведення розрахунку заборгованості, 864,50 грн. інфляційних втрат, 567,37 грн. - 3% річних, 2995,97 грн. - пені, яка залишилась без задоволення.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.п. 1, 2, 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, якщо він не приступив до виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, згідно з п. 3.1 договору № ВХ 1013/2011 від 30.03.2010 р. замовник протягом 5-ти банківських днів з дня укладення цього договору проводить оплату послуг виконавця в сумі 10000 грн. Судом встановлено, що відповідач свого зобов'язання по оплаті вчасно не виконав, розрахувавшись частково 26.07.2010 року в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №1065.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення повністю не погашений, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 7000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Так, пунктом 12.4 договору, укладеного між сторонами, передбачено, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язання згідно договору винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних з простроченої суми за порушення грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № ВХ 1013/2011 від 30.03.2010 року, позивачем нарахована пеня в розмірі 2995,97 грн. за весь час прострочення заборгованості.

Договір підписаний 30.03.2010 р., відповідач мав розрахуватись з позивачем до 04.04.2010 р. включно, враховуючи, що останній день сплати заборгованості припадає на неробочий день, кінцевий строк сплати заборгованості по договору переноситься на перший робочий день, а саме - 05.04.2010 р., таким чином період нарахування пені починається з наступного дня за розрахунковим - 06.04.2010 р., при цьому у розрахунку, доданому до позовної заяви, нарахування здійснюються з 01.05.2010 р.

Враховуючи приписи ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку, що сума пені нарахована позивачем неналежним чином, а тому, здійснивши власний розрахунок, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 671,92 грн. пені (457,12 грн. за період з 01.05.2010 р. по 26.07.2010 р. на суму 10000,00 грн. та 214,80 грн. за період з 27.07.2010 р. по 06.10.2010 р. на суму 7000,00 грн.).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається із даної норми 3% річних нараховується на суму боргу за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини і є фактично платою за користування чужими коштами.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України" № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" № 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Суд, перевіривши правильність нарахованих 3% річних та втрат від інфляції, прийшов до висновку, що вони здійснені неналежним чином, здійснивши власний розрахунок, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 593,74 грн. інфляційних нарахувань та 547,99 грн. 3% річних (71,51 грн. за період з 01.05.2010 р. по 26.07.2010 р. на суму 10000,00 грн. та 476,48 грн. за період з 27.07.2010 р. по 01.11.2012 р. на суму 7000,00 грн.).

При вирішенні вимог позивача в частині стягнення витрат за надані послуги з бухгалтерського розрахунку, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Умовами цивільно-правової відповідальності (склад цивільного правопорушення) є протиправне порушення особою покладених на неї обов'язків та суб'єктивних прав інших осіб; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника та шкідливими наслідками; вина правопорушника. Лише наявність сукупності всіх зазначених вище умов за загальним правилом дає змогу притягнути особу до цивільно - правової відповідальності.

Однак в силу ст.ст. 33, 34 ГПК України позивач не довів суду наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, що виразилась у несвоєчасно проведеному розрахунку по договору та понесеними витратами на виконання проведеного розрахунку заборгованості. А тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог про стягнення 350,00 грн. за надані послуги щодо проведення розрахунку заборгованості.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 7000,00 грн. основної заборгованості, 671,92 грн. пені, 593,74 грн. інфляційних нарахувань та 547,99 грн. 3% річних.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне, відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 44, 49, 82-85, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Хмельницький про стягнення 11777,84 грн. з яких 7000,00 грн. - основна заборгованість, 864,50 грн. - інфляційні, 567,37 грн. - 3% річних, 2995,97 грн. - пеня, 350,00 грн. - проведення розрахунку заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, реєстраційний номер НОМЕР_1) 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.) основної заборгованості, 671,92 грн. (шістсот сімдесят одна гривня 92 коп.) пені, 593,74 грн. (п'ятсот дев'яносто три гривні 74 коп.) - втрат від інфляції, 547,99 грн. (п'ятсот сорок сім гривень 99 коп.) - 3% річних, 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2013 р.

Суддя І.В. Розізнана

Віддрук.3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу ( АДРЕСА_1),

3 - відповідачу (Хмельницька обл. Віньковецький р-н., с. Гоголі, вул. Інтернаціональна, 14) (рек.).