Рішення № 30455028, 03.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р.Справа № 922/354/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Сонар", м. Миколаїв до Державного підприємства завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Сакін В.К. (довіреність № 02 від 01 лютого 2013р.).

Представник відповідача - Ковальов А.В. (довіреність № 248-419 від 28 грудня 2012р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" звернувся до господарського суду із позовною заявою до Державного підприємства завод "Електроважмаш", в якій просить суд стягнути з відповідача 22 487,56 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 5 138,80 грн. за прострочку оплати товару за договором №238/07-110-Т, посилаючись на те, що позивач як постачальник добросовісно та своєчасно в узгоджені терміни на підставі виставлених рахунків - фактур, поставляв відповідачеві продукцію по видаткових накладних, про те відповідач постійно порушував терміни розрахунку за отриманий товар за договором поставки продукції №238/07-110-Т від 15.04.2010 року, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2013 року порушено провадження у справі №922/354/13, розгляд справи призначено на 13.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2013 року, з метою виконання сторонами вимог ухвали суду від 29.01.2013 року, розгляд справи відкладено до 25.03.2013 року та задоволено клопотання відповідача про зобов'язання позивача направити на його адресу додатки до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2013 року задоволено клопотання сторін та продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 12.04.2013 р. Розгляд справи відкладено до 03.04.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду за вх. № 9037 від 11.03.2013р. надав пояснення щодо відзиву відповідача, в якому посилається на те, що під час передачі кожної партії товару уповноваженій особі відповідача позивачем відповідно до договору №238/07-110 -Т від 15.04.2010 року складалися первинні документи - видаткові накладні, що підтверджували господарську операцію, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, зазначав, що договором №238/07-110-Т від 15.04.2010 року не передбачено іншого порядку складання та оформлення первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні на виконання вимоги ухвали господарського суду Харківської області надав докази надіслання на адресу відповідача додатків до позовної заяви, про неотримання яких було заявлено відповідачем в процесі розгляду справи (вх. 11659 від 28.03.13 р.).

Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2013 року заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 9037 від 11.03.2013р., посилаючись на те, що видані позивачем видаткові накладні не є належними доказами, що підтверджують дату поставки та виступають лише підставою для відпуску матеріалів, в зв'язку з чим, вказує на те, що проводити відлік строку виконання зобов'язань від дати видаткової накладної у позивача не має підстав. Вважає, що первинним документом, що може підтверджувати дату поставки товару постачальником на адресу замовника є саме товарно-транспортна накладна, які у позивача відсутні. Враховуючи зазначене, вважає, що проводити відлік строку виконання зобов*язань за договором №238/07-110 -Т від 15.04.2010 року від дати видаткової накладної чи рахунку фактури у позивача не має правових підстав, в зв*язку з чим, зауважив на безпідставності заявлених позовних вимог.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

15.04.2010 року між ТОВ "Сонар" (постачальник) та ДП завод "Електроважмаш" (замовник) за результатами конкурсних торгів укладено договір поставки продукції №238/07-110-Т.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити замовнику ізоляційні матеріали окремими партіями у строк згідно п.1.3. цього договору, а замовник прийняти і сплатити за неї в порядку і на умовах передбачених цим договором .

Згідно п.1.3. договору сторонами передбачено, що постачальник зобов*язується поставити кожну окрему партію продукції в термін до 30 календарних днів з моменту отримання замовлення від замовника.

Розділом третім договору сторонами передбачено порядку розрахунків між сторонами , а саме п.3.1, п.3.2. договору сторонами передбачено, що розрахунки за продукцію (окрему партію продукції) проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Замовник здійснює оплату за фактично поставлену продукцію (окремо узгоджену партію продукції) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки та прийняти її за якістю та кількістю.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору своєчасно та в узгоджені терміни поставляв відповідачеві продукцію, проте відповідач систематично порушував терміни розрахунку за отриману продукцію, що підтвержується наявними в матеріалах справи наступними видатковим накладними, рахунками - фактурами та платіжними дорученнями:

- видаткова накладна №РН-0004166 від 15.06.2010 на суму 17884.80 грн.. рахунок - фактура № СФ-0004886. сплачено 25.10.2010 платіжним дорученням № 24297 - прострочення становить 102 дні: з 16.07 по 25.10.2010:

- видаткова накладна № РН-0004464 від 24.06.2010 на суму 8799.00 грн. рахунок - фактура № СФ-0005335, сплачено 25.10.2010 платіжним дорученням № 24297, прострочення становить 92 дні: з 26.07 по 25.10.2010:

- видаткова накладна № РН-0004646 від 02.07.2010 па суму 90246.96 грн. рахунок - фактура № СФ-0005546. сплачено 25.10.2010 платіжним дорученням № 24297, прострочення становить 85 днів: з 02.08 по 25.10.2010:

- видаткова накладна № РН-0005153 від 20.07.2010 на суму 61488.18 грн., рахунок - фактура № СФ-0006139, сплачено 25.10.2010 платіжним дорученням 24297, прострочення становить 68 днів: з 19.08 по 25.10.2010:

- видаткова накладна № РН-0005686 від 06.08.2010 на суму 92534,94 грн, рахунок - фактура № СФ-0006714. сплачено 25.10.2010 платіжним дорученням № 24297, прострочення становить 50 днів: з 06.09 по 25.10.2010:

- видаткова накладна № РН-0006077 від 19.08.2010 на суму 46354.68 грн. рахунок - фактура № СФ-0007169. сплачено: 25.10.2010 платіжним дорученням № 24297 прострочення становить 36 днів: з 20.09 по 25.10.2010:

- видаткова накладна № Р11-0006083 від 19.08.2010 на суму 88982.40 грн. рахунок - фактура № СФ-0007174. сплачено: 25.10.2010 платіжним дорученням № 24297 на суму 58963,02 грн. прострочення становить 36 днів: з 20.09 по 25.10.2010 та 27.12.2010 року на суму 30019,38 грн. платіжним дорученням № 25138 від 27.12.2010. прострочення становить 64 дні: з 25.10.2010 по 27.12.2010;

- видаткова накладна РН-0006449 від 02.09.2010 на суму 144276.12 грн. рахунок - фактура № СФ-0007583. сплачено 27.12.2010 платіжним дорученням № 25138 прострочення становить 85 днів: з 04.10 по 27.12.2010:

- видаткова накладна № РН-0008225 від 29.10.2010 на суму 14352,00 грн. рахунок - фактура № СФ-0009714. сплачено 27.12.2010 платіжним дорученням № 25138 прострочення становить 29 днів: з 29.11 по 27.12.2010:

- видаткова накладна № РН-0008414 від 04.11.2010 на суму 181417.44 грн. рахунок - фактура № СФ-0009935. сплачено 27.12.2010 платіжним дорученням № 25138., прострочення становить 22 дні: з 06.12 по 27.12.2010:

- видаткова накладна № РН-0008896 від 18.11.2010 на суму 109558.26 грн.. рахунок - фактура № СФ-0010469. сплачено: 25.03.2011 па суму 106271.58 грн. платіжним дорученням № 568., прострочення становить 96 днів - з 20.12.2010 по 25.03.2011 та 31.03.2011 на суму 3286.67 грн. платіжним дорученням № 1295. прострочення становить 6 днів - з 25 по 31.03.2011:

- видаткова накладна № РН-0009196 від 29.11.2010 на суму 102261.42 грн., рахунок - фактура № СФ-0010845. сплачено: 31.03.2011 платіжним дорученням № 1295, прострочення становить 92 дні: з 29.12.2010 по 31.03.2011.

14.11.2012 позивачем за вих. № 213 на адресу Відповідача направлено претензію щодо сплати 3% річних та інфляційних за порушення строків розрахунку за отриманий товар та оскільки зазначена претензія відповідачем залишилася не задоволеною, в зв*язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що одним з головних обов'язків Покупця є оплата товару за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем термінів розрахунку за отриманий товар за договором № 238/07-110-Т від 15.04.2010 року, відповідач інше не спростував, обґрунтованих заперечень проти позову не надав, а також, перевіривши надані позивачем відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 22 487,56 грн. та 3%річних в сумі 5 138,80 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що видані позивачем видаткові накладні не є належними доказами, що підтверджують дату поставки та виступають лише підставою для відпуску матеріалів, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно п. 2.4. Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Тобто для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ у суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Зміст наданих позивачем видаткових накладних свідчить про те, що вони були складені на виконання договору поставки продукції № 238/07-110-Т від 15.04.2010 року, оскільки в них містяться всі необхідні реквізити визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи викладене, оскільки умовами договору №28/07-110-Т від 15.04.2010 року не передбачено іншого порядку оформлення первинних документів, в зв*язку з чим, видаткові накладні, які долучені позивачем до матеріалів справи являються документами, що підтверджують дату поставки товару. В свою чергу, товарно - транспортна накладна - це документ, що супроводжує вантажі під час руху, а не документ, на підставі якого підприємства мають здійснювати свій облік в частині постачання або приймання товарно - матеріальних цінностей.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1720,50 грн. покладаються на відповідача

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, буд. 299, код 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар"(56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вулиця Кірова, буд.11, код 24790030) - 22 487,56 грн. інфляційних витрат, 3%річних в сумі 5 138,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя Попович І.М.