Ухвала суду № 30452986, 19.03.2013, Апеляційний суд Сумської області

КОПІЯ

Справа №1806/12882/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв В.Б.Номер провадження 22-ц/788/697/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 грудня 2012 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 грудня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_3.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_3 6000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь держави судовий збір у сумі 107,30 грн.

Зазначене рішення відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В доводах апеляційної скарги зазначається, що позивачем не надано належних доказів на спричинення йому товариством моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, а також не врахована вина позивача у цьому, так як він неефективно використовував засоби індивідуального захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 12 листопада 2001 року по 01 березня 2012 року працював електрозварником ручної зварки у ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», після чого був звільнений у зв'язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, тобто за п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.13-14).

Як зазначено у довідці до акту огляду Сумської МСЕК від 04 квітня 2012 року, позивачу була встановлена третя група інвалідності первинно і ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 60 відсотків у зв'язку з профзахворюванням (а.с.12).

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 2 від 30 січня 2012 року вбачається, що комісією у складі представників відповідача, лікаря відділення гігієни праці Сумської міської СЕС та начальника відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань управління ФССНВ і ПЗ України в Сумській області проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивача і встановлено, що професійне захворювання виникло у зв'язку з неефективністю використання засобів індивідуального захисту, несучасністю технологій, тривалій роботі у шкідливих умовах праці. Причиною професійного захворювання стало проведення робіт в умовах підвищеного рівня шуму, загазованості, а також присутній сам характер важкості праці (а.с.10). Зазначений акт був підписаний всім складом комісії, в тому числі і представником відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з тим, що відповідач на неналежному рівні виконував обов'язки з питань охорони праці стосовно позивача, порушив права позивача на безпечні умови праці, тому погіршився стан його здоров'я через професійне захворювання, відбулась втрата нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від позивача додаткових зусиль для організації його життя, у зв'язку з чим ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума у розмірі 6000 грн., яка стягнута з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Місцевим судом вірно встановлено і відповідачем не заперечується, що ОСОБА_3 працював у відповідача в умовах підвищених рівнів шуму, пилу, а також був присутній сам факт важкості такої праці.

Робота у шкідливих для здоров'я умовах стала наслідком його професійного захворювання через порушення відповідачем вимог трудового законодавства на створення безпечних умов праці, (не дотримання законодавства про охорону праці, щодо гігієнічних регламентів та нормативів), тому актом огляду МСЕК від 04 квітня 2012 року позивачу було встановлено втрату 60% професійної працездатності, встановлена 3 група інвалідності первинно.

Отже, є такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки місцевим судом встановлено, що позивач внаслідок ушкодження здоров'я в результаті професійного захворювання зазнав фізичного болю та страждань, про що йдеться у п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, а також він змушений вживати додаткові зусилля для організації свого життя, що спричиняє йому моральні страждання, на що впливає наявність у нього 3-ї групи інвалідності, на відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості, визначено суму у розмірі 6000 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом без врахування вини позивача, то вони не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Установивши, що професійне захворювання позивач отримав унаслідок незабезпечення ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» безпечних і нешкідливих умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню саме роботодавцем.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Щодо наявності вини позивача у заподіянні йому моральної шкоди, що б могло вплинути на визначення розміру такого відшкодування, то вона матеріалами справи не доведена, оскільки позивач використовував ті засоби індивідуального захисту, якими його забезпечив відповідач, тому його вини у неефективності таких засобів захисту, про що йдеться у акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, немає.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і про відсутність висновку експертизи про заподіяння позивачу моральної шкоди, висновків місцевого суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду, враховуючи наявність доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 грудня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -