Рішення № 30452983, 21.03.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1815/4795/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Глущенко Євгенія ДанилівнаНомер провадження 22-ц/788/517/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 42

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Собина О. І.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2013 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення права користування жилим приміщенням шляхом виселення, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Зазначене рішення позивач оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд при ухваленні рішення невірно застосував норми матеріального права, а саме: не врахував, що ОСОБА_4 не є членом сім'ї ОСОБА_3, як власника частини житлового будинку, де мешкає відповідач, оскільки вони разом ніколи не проживали і не вели спільне господарство, тому відсутні правові підстави у відповідача користуватись тією частиною жилого будинку.

Однак, користуючись частиною її нерухомого майна безпідставно, відповідач, тим самим, порушує її право власності на те майно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про задоволення апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_4 про залишення рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником 67/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 1994 року та договору дарування від 14 листопада 2008 року (а.с.6)., а також земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за зазначеною адресою, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 24 квітня 2009 року (а.с.7).

Власником 33/100 частин цього ж нерухомого майна за зазначеною адресою є ОСОБА_6, що підтверджується копією договору дарування від 14 листопада 2008 року.

Позивач ОСОБА_3 і ОСОБА_6 є братом і сестрою, мати яких ОСОБА_7, будучи власником всього житлового будинку, померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач ОСОБА_4, як колишня дружина ОСОБА_6, шлюб між якими був розірваний 19 січня 2001 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом, у будинку АДРЕСА_1 проживає з 1984 року на правах члена сім'ї померлого власника будинку ОСОБА_7, а разом з нею там мешкає і її син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом другої групи з дитинства (а.с.10-11, 28-31).

Відповідно до довідки Роменського МВ УДМС України в Сумській області від 29 листопада 2012 року за № 1120 зареєстрованою в даному жилому будинку значиться відповідач ОСОБА_4 з 14 грудня 1985 року (а.с.17).

Згідно з рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2005 року відповідач сплачує позивачу щомісячну квартирну плату за користуванням нерухомим майном (а.с.32-33).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навела достатніх правових підстав для виселення відповідача, а ті, на які вона посилалася, такими не являються. Крім того, відповідач є опікуном недієздатного ОСОБА_8, питання про виселення якого позивач не ставила.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Вимогами ст.41 Конституції України, ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Ураховуючи, що колишній власник спірного житлового будинку померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тому відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України її право власності на вказане майно припинилось.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності, в тому числі і право користування спірним будинком, є похідним від прав самого власника цього будинку, тому внаслідок припинення права власності ОСОБА_7 на спірне нерухоме майно припинилось і право користування ним у відповідача.

Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири).

Частина ж 4 ст.156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Зазначені висновки не суперечать нормам ст.47 Конституції України, ст.9 ЖК України, ст.311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Виходячи з матеріалів справи, що власник спірного житлового будинку змінився, після смерті ОСОБА_7, як колишнього члена сім'ї відповідача, ним стала позивач, яка не є її членом сім'ї, а також враховуючи і обставини того, що хоча з 14 листопада 2008 року співвласником цього будинку став колишній чоловік відповідача, шлюб з яким був розірваний 19 січня 2001 року, але на момент розірвання шлюбу він ще не був співвласником того майна, а також те, що відповідач разом з сином фактично мешкає в тій частині житлового будинку, яка належить на праві власності саме позивачу, так як частини того будинку відособлені, мають окремі входи і виходи, чого відповідач не заперечувала в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, тому, на думку колегії суддів, відповідач не набула самостійного права на це житло.

Отже, з припиненням права власності ОСОБА_7 на жиле приміщення член її сім'ї ОСОБА_4 також утратила право користування цим житлом, незважаючи на те, що вона є опікуном свого сина, який разом з нею мешкає там же, тому вона підлягає виселенню за позовом нового власника.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, тому рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити, відповідно, задовольнивши апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2013 року в даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 права користування належною ОСОБА_3 на праві власності 67/100 частиною житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, шляхом її виселення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -