Ухвала суду № 30451435, 04.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р.Справа № 820/191/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 820/191/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.10.2012 року № 0008682305, яким ТОВ "Наша Олія" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, код 11020100 на загальну суму 448771,00 грн., з яких 359017,00 грн. за основним платежем та 89754,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.01.2013 року № 0000182201, яким ТОВ "Наша Олія" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, код 14010100 на загальну суму 1075446,00 грн., з яких 986374,00 грн. за основним платежем та 89072,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.10.2012 року № 0002302203, яким ТОВ "Наша Олія" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 "Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" у розмірі 12023,20 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.10.2012 року № 0008682305, яким ТОВ "Наша Олія" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, код 11020100 на загальну суму 448771,00 грн., з яких 359017,00 грн. за основним платежем та 89754,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.01.2013 року № 0000182201, яким ТОВ "Наша Олія" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, код 14010100 на загальну суму 1075446,00 грн., з яких 986374,00 грн. за основним платежем та 89072,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.10.2012 року № 0002302203, яким ТОВ "Наша Олія" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 "Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" у розмірі 12023,20 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" пройшов передбачену чинним законодавством України процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом - 32868834, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

В період з 27 серпня 2012 року по 14 вересня 2012 року посадовими особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" (код ЄДРПОУ 32868834) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р.

Результати перевірки було оформлено актом від 21.09.2012р. № 3779/2201/32868834 (т.1, а.с. 20-76), за висновками якого було встановлено порушення ТОВ "Наша Олія":

1) п.п. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, ст. 135, ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4, 138.8, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 357017,00 грн. (2 кв. 2012р.);

2) ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188. 1 ст. 188, ст. 189, п. 198.6 ст. 198, ст. 201, п. 197.1.21 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 986374,00 грн., у т.ч.: квітень 2011р. заниження на 630092,00 грн., січень 2012р. заниження на 111549,00 грн., лютий 2012р. заниження на 82377,00 грн., квітень 2012р. заниження на 47996,00 грн., червень 2012р. заниження на 114360,00 грн.;

3) п. 2.8, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 6011,60 грн., а саме встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства 28.03.2012р. у сумі 4151,32 грн., 10.05.2012р. у сумі 1549,22 грн., 06.06.2012р. у сумі 311,06 грн.

18 жовтня 2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС на підставі зазначених вище висновків акту перевірки були складені податкові повідомлення-рішення від № 0008682305 від 18.10.2012 року (т.1, а.с. 132), № 0008692305 від 18.10.2012 року (т.1, а.с. 136), та № 0002302203 від 18.10.2012 року (т.1, а.с. 134).

01.11.2012 року позивачем була направлена до Державної податкової служби у Харківській області скарга № 334 на визначені податкові повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (т.1, а.с.117-130).

04.01.2013 року позивачем отримано Рішення № 6382/10/10.2-17 від 28.12.2012 року про результати розгляду Державною податковою службою у Харківській області зазначеної скарги, в якому визначено, що при розрахунку штрафних санкцій не враховано, що рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-13262/11/2070 податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 № 0002752305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 931829,00 грн. (основний платіж - 931828,0 грн. та штрафна санкція 1,0 грн.), прийняте за результатами акту перевірки від 03.06.2011року № 2215/2305/32868834 (за період з 01.07.2009р. по 31.03.2011р.) скасовано в повному обсязі. Таким чином, за результатами перевірки неправомірно нараховані штрафні санкції в сумі 50% нарахованого податкового зобов'язання (т.1, а.с. 138-145).

Керуючись п. 55.1. ст. 55 Податкового кодексу України та підпунктами "а" та "б" пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23 грудня 2010 року № 1001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.01.2011р. за № 10/18748, Державна податкова служба в Харківській області скасувала податкове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.10.2012р. № 0008692305 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ (штрафні санкції) в сумі 89070,00грн., а в іншій частині вищевказане повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року № 0008682305, № 0002302203 залишила без змін.

21.01.2013 року ТОВ "НАША ОЛІЯ" отримало податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.01.2013р. № 0000182201 винесене на підставі акту перевірки №3779/2201/32868834 від 21.09.2012р., яким встановлене порушення ст.. 185, ст.. 187, ст. 188, ст.. 189, п. 198.6. ст.. 198, ст.. 201, п. 187.1. ст. 187, п.188.1. ст. 188, пп.197.1.21. п. 197.1. ст.. 197 ПКУ № 2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), за платежем податок на додану вартість - код платежу 14010100 - 1075446,00грн, у зв'язку з чим було збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем 986374,00грн, за штрафними санкціями 89072,00 грн. (т.1, а.с. 155).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зроблено висновок про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість лише на підставі висновків викладених в актах перевірок контрагентів позивача: ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1 , ПП "Євротерм-Харків" , ТОВ "Логістик-Центр", відповідно до яких встановлено наявність ознаки нереальності здійснення господарської діяльності даних суб'єктів господарювання.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "НАША ОЛІЯ" (покупець) та ТОВ "ТИСАВО" (постачальник) було укладено договір поставки з № 29-В від 04.01.2011р., згідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, соняшникову олію (товар), кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку - фактурі, який надається Постачальником Покупцю відповідно до умов цього договору (т.1, а.с.217-218,223).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "ТИСАВО" поставило ТОВ "НАША ОЛІЯ" товар на загальну суму 265783,33грн. (без урахування ПДВ), на підтвердження чого ТОВ "ТИСАВО" була виписана видаткова накладна: № РН-1 від 05.04.2011р (т.1, а.с. 223)., а також податкова накладна №1 від 05.04.2011р (т.1, а.с. 224).

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались в безготівковій формі, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальників, про що свідчать виписки з банку, які містяться в матеріалах справ (т.1, а.с. 225-228).

Також між ТОВ "НАША ОЛІЯ" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) було укладено договір купівлі продажу № 030501 від 03.05.2012р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар, а саме соняшникову олію, яка зазначається в Специфікаціях до договору (т.2, а.с. 94).

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_1 поставило ТОВ "НАША ОЛІЯ" товар на загальну суму 4637000,00 (без урахування ПДВ), на підтвердження чого ФОП ОСОБА_1 були виписані видаткові накладні: № РН-0000308 від 25.05.2012р.(т.2, а.с. 109), № РН-0000302 від 24.05.2012р. (т.2, а.с. 107), № РН-0000301 від 24.05.2012р.(т.2, а.с. 105), № РН-0000284 від 22.05.2012р. (т.2, а.с. 103), № РН-0000232 від 15.05.2012 р. (т.2, а.с. 101), № РН-0000218 від 07.05.2012р. (т.2, а.с. 97), №РН-0000225 від 08.05.2012р.(т.2, а.с. 99), № РН-0000217 від 04.05.2012р. (т.2, а.с. 95), а також податкові накладні №10 від 04.05.12 р. (т.2, а.с. 96), №15 від 07.05.12р.(т.2, а.с. 98), №16 від 08.05.12р. (т.2, а.с. 100), №35 від 15.05.12р. (т.2, а.с. 102), №72 від 22.05.12р.(т.2, а.с.104), №63 від 24.05.12р.(т.2, а.с.106), №64 від 24.05.12р. (т.2, а.с.108), №65 від 24.05.12р.(т.2, а.с.110), №74 від 25.05.12р.(т.2, а.с.111).

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались в безготівковій формі, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальників, про що свідчать виписки з банку від 04.05.12р., від 07.05.12р., від 08.05.12р., від 15.05.12р., від 22.05.12р., від 24.05.12р., від 25.05.12р, які містяться в матеріалах справи.

Поставка товару здійснювалася на умовах DDP (згідно правил Інкотермс- 2010) на склад покупця (вул. Овочева, 13 ,смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "НАША ОЛІЯ" (покупець) та. ПП "Євротерм- Харків" (постачальник) було укладено договір купівлі продажу № 090401 від 09.04.2012р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар, а саме макуху соняшникову та гранули лушпиння соняшника (т.1, а.с. 248).

На виконання умов вказаного договору ПП "Євротерм-Харків" поставило на користь Позивача товар на загальну суму 529767,50грн. (без урахування ПДВ), на підтвердження чого ПП "Євротерм-Харків" були виписані видаткові накладні № РН-0000375 від 09.04.12р.(т.1, а.с. 249), № РН-0000376 від 09.04.12р.(т.2, а.с. 1), № РН-0000383 від 10.04.12р.(т.2, а.с.3), № РН-0000384 від 10.04.12р.(т.2,а.с.5), № РН-0000402 від 11.04.12р.(т.2, а.с.7), № РН-0000401 від 11.04.12р.(т.2, а.с.9), № РН-0000418 від 12.04.12р.(т.2, а.с.11), № РН-0000417 від 12.04.12р.(т.2, а.с.12), № РН-0000424 від 13.04.12р.(т.2, а.с.13), № РН-0000425 від 13.04.12р.(т.2, а.с.14), № РН-0000426 від 14.04.12р.(т.2,а.с.15), № РН-0000427 від 14.04.12р.(т.2, а.с.16), № РН-0000442 від 17.04.12р.(т.2, а.с.19)., № РН-0000443 від 17.04.12р.(т.2, а.с.21)., № РН-0000458 від 18.04.12р.(т.2, а.с.23)., № РН-0000459 від 18.04.12р. .(т.2, а.с.25), № РН-0000460 від 19.04.12р. .(т.2, а.с.27), № РН-0000461 від 19.04.12р. .(т.2, а.с.29), № РН-0000469 від 20.04.12р. .(т.2, а.с.31), № РН-0000471 від 20.04.12р. .(т.2, а.с.33), № РН-0000475 від 21.04.12р. .(т.2, а.с.35), № РН-0000612 від 24.04.12р. .(т.2, а.с.37), № РН-0000611 від 24.04.12р.(т.2, а.с.39)., № РН-0000516 від 24.04.12р.(т.2, а.с.41)., № РН-0000513 від 24.04.12р.(т.2, а.с.43), та податкові накладні №62 від 09.04.12р.(т.1, а.с.250), №63 від 09.04.12р. .(т.2, а.с.2), №65 від 10.04.12р. .(т.2, а.с.4), №66 від 10.04.12р. .(т.2, а.с.6), №78 від 11.04.12р. .(т.2, а.с.8), №77 від 11.04.12р. .(т.2, а.с.10), №91 від 12.04.12р. .(т.2, а.с.18), №90 від 12.04.12р. .(т.2, а.с.17), №108 від 17.04.12р. .(т.2, а.с.20), №109 від 17.04.12р. .(т.2, а.с.22), №118 від 18.04.12р. .(т.2, а.с.24), №119 від 18.04.12р. .(т.2, а.с.26), №122 від 19.04.12р. .(т.2, а.с.28), №123 від 19.04.12р. .(т.2, а.с.30), №127 від 20.04.12р. .(т.2, а.с.32), №129 від 20.04.12р. .(т.2, а.с.34), №134 від 21.04.12р. .(т.2, а.с.36), №225 від 24.04.12р. .(т.2, а.с.38), №224 від 24.04.12р.(т.2, а.с.40), №223 від 24.04.12р. .(т.2, а.с.42), №222 від 24.04.12р. .(т.2, а.с.44).

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались в безготівковій формі, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальників, про що свідчать виписки з банку від 12.04.12р., від 25.04.12р., від 26.04.12р., від 27.04.12р., які містяться в матеріалах справи.

Поставка товару здійснювалася на умовах DDP (згідно правил Інкотермс- 2010) на склад Покупця (вул.. Овочева, 13 ,смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область).

Також між ТОВ "НАША ОЛІЯ" (покупець) та ПП "Логістік-Центр" (постачальник) було укладено договір купівлі продажу № 21 від 14.06.2012р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару- соняшника врожаю 2011 року в кількості, яка зазначається в Специфікаціях до договору (т.2, а.с. 53).

На виконання умов вказаного договору ПП "Логістік-Центр" поставило на користь Позивача товар, на підтвердження чого ПП "Логістік-Центр" були виписані видаткові накладні № РН-0000322 від 16.06.12р.(т.2, а.с.58), № РН-0000323 від 17.06.12р. (т.2, а.с.62), № РН-0000324 від 18.06.12р. (т.2, а.с.66), № РН-0000325 від 19.06.12р. (т.2, а.с.70), № РН-0000326 від 19.06.12р. (т.2, а.с.74), № РН-0000327 від 19.06.12р. (т.2, а.с.80), № РН-0000327.1 від 20.06.12р.(т.2, а.с.83), № РН-0000328.1 від 22.06.12р. (т.2, а.с.87), а також податкові накладні №13 від 16.06.12р. (т.2, а.с.61), №14 від 17.06.12р. (т.2, а.с.65), №15 від 18.06.12р. (т.2, а.с.69), №16 від 19.06.12р. (т.2, а.с.73), №17 від 19.06.12р. (т.2, а.с.82), №18 від 19.06.12р. (т.2, а.с.79), №19 від 20.06.12р. (т.2, а.с.86), №23 від 22.06.12р. (т.2, а.с.89).

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались в безготівковій формі, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальників, про що свідчать виписки з банку від 19.06.12р., від 25.06.12р., від 03.07.12р., від 06.07.12р, які містяться в матеріалах справи.

Поставка товару здійснювалась на умовах DDP (згідно правил Інкотермс- 2010) на склад покупця (вул.. Овочева, 13, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область), що підтверджується товаротранспортними накладними - № 163226 від 15.06.2012 року, № 163227 від 15.06.2012 року (т.2, а.с. 59-60), №025777 від 16.06.2012 року, № 025778 від 16.06.2012 року (т.2 а.с. 63-64), №025780 від 16.06.2012 року, №025779 від 16.06.2012 року (а.с.67-68), № 551653 від 18.06.2012 року, № 551652 від 18.06.2012 року (т.2, а.с.71-72), № 025784 від 18.06.2012 року, № 025783 від 18.06.2012 року, № 025785 від 18.06.2012 року, № 551992 від 19.06.2012 року (т.2, а.с.75-78).

Оцінивши перелічені документи за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів зазначає, що зазначені документи не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, виписані реально існуючими суб'єктами господарювання, а відтак, визнаються судом належними та допустимими доказами дійсного проведення господарських операцій за спірними правочинами.

Колегією суддів встановлено, що доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач не надав.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначений товар позивач в подальшому реалізував наступним контрагентам: ТОВ "Граківські комбікорма", ТОВ "Хлібопекарський комплекс "Кулінічівський", ФОП ОСОБА_2, АБ "Лінас Агро", СТОВ "Мрія", ТОВ "Українське зерно", ТОВ "ІЗОТЕК", ДП "Племінний завод Курганський АТ "Харімпекс", ПП "Явірське", ПАТ "Полтавська птахофабрика", ПАТ "Племінний завод ім.. 20-річчя Жовтня", ПП "Фенікс-Агро", ПАТ "Федорівське", ПАТ "Підсереднє", ПП "Віта", ТОВ "ТД ЕСТ", ТОВ "АО ХІМПРОМ", ПАТ "Київський маргариновий завод", ТОВ "Нововолинський олійно-жировий комбінат" , АТ "Концерн АВЕК та Ко", ТОВ "Світ Олії", ПП "Оліяр" , СТОВ "Маяк", що підтверджується договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, статутними документами, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що надані до матеріалів справи документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Наша Олія" витрат у спірних правовідносинах, шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

З приводу викладених в акті висновків ДПІ щодо нікчемності спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що згідно з актом перевірки, згадані висновки податкового органу мотивовані виключно з посиланням на відомості актів перевірок, проведених іншими органами податкової служби щодо ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм - Харків" , ТОВ "Логістик-Центр".

Висновки посадових осіб ДПІ щодо порушення ТОВ "Наша Олія" положень п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України внаслідок відображення у податковому обліку з податку на прибуток господарських операцій щодо придбання товару у контрагентів-постачальників: ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм-Харків" та господарських операцій щодо подальшого продажу товару, придбаного у зазначених вище суб'єктів господарювання, то вони є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються документами наявними у позивача.

Системно проаналізувавши положення ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, колегія суддів відмічає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків діяння по відображенню в документах податкової звітності показників нікчемного правочину або господарських операцій, котрі в дійсності не відбулися, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину , є об'єктивною стороною злочинів, передбачених до ст. 191 КК України та ст.. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст..ст. 207. 208. 250 КАС України є рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувачу вального вироку, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумлінність предмету спірних правочинів з напрямком господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Наша Олія" під час перевірки надало перевіряючим всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм-Харків" та з його подальшої реалізації іншим суб'єктам господарювання (перелік суб'єктів визначений в додатках № 6.1, 6.2, 6.3 до Акту), та які надають платнику податків право відображати відповідні господарські операції у податковому обліку з податку на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України зазначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ згідно ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене вбачається, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, який ведеться на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. При цьому, договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обв'язки у сторін, а накладні (видаткова, податкова, товарно-транспортна), акти, розрахункові документи, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки від 21.09.12р. № 3779/2201/32866834 посадові особи ДПІ не заперечують факт наявності у ТОВ "Наша Олія" первинних документів (договорів, накладних, актів, розрахункових документів), які підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товару (олія соняшникова, макуха соняшникова, лушпиння соняшника) у ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм-Харків", ТОВ "Логістик-центр", а також подальший продаж зазначеного товару іншим суб'єктам господарювання та правильність оформлення первинних документів.

Також перевіряючі ДПІ не заперечують реальність господарських операцій щодо придбання та продажу товару. Під час проведення перевірки посадові особи ДПІ жодних зауважень чи претензій до форми та змісту первинних документів та правоздатності, дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону не пред'являли.

Колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Отже, у разі, якщо контрагентами-постачальниками: ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм-Харків", ТОВ "Логістик-центр", було порушено норми чинного в Україні законодавства, зокрема, податкового законодавства, то це тягне за собою правові наслідки у вигляді відповідальності виключно для зазначених суб'єктів господарювання.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено наслідків таких порушень (у тому числі відповідальності у вигляді донарахування податку на прибуток) для іншої юридичної особи - ТОВ "Наша Олія".

Крім того, законом на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки дотримання постачальником товару вимог податкового чи іншого законодавства. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб.

Наведені вище обставини свідчать про те, що ТОВ "Наша Олія" відповідно до положень ст.ст. 135, 138, 139 Податкового кодексу України відобразило у податковому обліку з податку на прибуток господарські операції з придбання товару (включило до складу витрат витрати на оплату товару) та господарські операції з подальшої реалізації товару, придбаного у зазначених вище контрагентів-постачальників (включило до складу доходу суми доходу отриманого від реалізації товару).

Колегією суддів встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, подальша не реалізація товару покупцям, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Відтак, з огляду на приписи ст. ст. 6 і 8 Конституції України , ст.ст. 2 і 11 КАС України колегія суддів не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів колегії суддів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

З приводу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про нікчемність спірних правочинів колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними ті були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинене іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливість проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався з контрагентами-постачальниками шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм-Харків", ТОВ "Логістик-Центр" і отримав оплачений товар, котрий був у подальшому реалізований ТОВ "Граківські комбікорма", ТОВ "Хлібопекарський комплекс "Кулінічівський" , ФОП ОСОБА_2, АБ "Лінас Агро", СТОВ "Мрія", ТОВ "Українське зерно", ТОВ "ІЗОТЕК", ПП "Явірське", ПАТ "Послатвська птахофабрика", ПАТ "Плімінний завод ім.. 20-річя Жовтня", СТОВ "Мрія", ПП "Фенікс-Агро", ПАТ "Федорівське", ПАТ "Підсереднє", ПП "Віта", ТОВ "ТД ЕСТ", ТОВ "АО ХІМПРОМ", ПАТ "Київський маргариновий завод", ТОВ "Нововолинський олійно-жировий комбінат", АТ "Концерн АВЕК та Ко", ТОВ "Світ Олії", ПП "Оліяр".

За таких обставин колегія суддів визнає недоведеним з боку суб'єкта владних повноважень факту завищення платником податків розміру валових витрат, так як висновок ДПІ з цього питання мотивований лише нікчемністю спірних правочинів і ґрунтується на актах перевірок, складених іншими ДПІ відносно контрагентів позивача, а відтак є непереконливим і має характер припущення.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах позивачем були отримані належним чином оформлені податкові накладні від контрагентів постачальників: ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм-Харків", ТОВ "Логістик-Центр", які були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих накладних. На момент укладення спірних правочинів та виписування спірних податкових накладних ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм-Харків", ТОВ "Логістик-Центр" були зареєстровані у встановленому порядку платниками на додану вартість, що свідчить про те, що відсутня єдина підстава для визнання накладної недійсною - виписування її особою, яка незареєстрована платником податку на додану вартість.

З положень статей 198, 201 Податкового кодексу України вбачається, що законодавець визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, або наявність податкової накладної оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Так, відповідно до пп. 201.9. ст.201 ПК України, не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку діюче законодавство не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Наша Олія" має належним чином оформлені податкові накладні, виписані ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм-Харків", ПП "Логістік-Центр" на суму проданого товару, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних. Фахівці ДПІ не заперечують факт наявності у ТОВ "Наша Олія" зазначених вище податкових накладних, правильність їх оформлення.

Також фахівці ДПІ не мали жодних зауважень щодо правоздатності та дієздатності осіб, які є сторонами спірних правочинів. Наявність у платників податків: ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм-Харків", ПП "Логістік-Центр" права на виписування податкових накладних, тобто факт їх реєстрації платниками податку на додану вартість та присвоєння їм індивідуального податкового номеру.

Наведені вище обставини свідчать про те, що ТОВ "Наша Олія" відповідно до положень ст.ст. 187, 188, 198, 201 Податкового кодексу України відобразило у податковому обліку з податку на додану вартість господарські операції з придбання товару у ТОВ "ТІСАВО", ФО-П ОСОБА_1, ПП "Євротерм-Харків", ПП "Логістік-Центр" (відобразило у складі податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні товару) та господарські операції з подальшої реалізації товару, придбаного у зазначених вище суб'єктів господарювання (відобразило у складі податкового зобов'язання суми ПДВ отримані в ціні реалізованого товару).

З огляду на те, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то колегія суддів доходить висновку про недоведеність факту порушення ТОВ "НАША "ОЛІЯ" чинного законодавства України

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи щодо порушення ТОВ "Наша Олія" положень п. 138.4., п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок відображення у складі валових витрат суми витрат на оплату інформаційно-аналітичних (консультаційних) та маркетингових послуг отриманих від ТОВ "Амадео" та ТОВ "КП 2011" у розмірі 1 188 062,00 грн., зазначає наступне.

Згідно акту перевірки суми витрат на оплату послуг наданих ТОВ "Амадео" та ТОВ "КП 2011" не підлягають відображенню у складі витрат, так як ТОВ "Наша Олія" не має звітів про надані послуги. Крім цього, посадові особи ДПІ посилаються на те, що надання послуг не є основними видами діяльності за КВЕД ТОВ "Амадео" та ТОВ "КП 2011".

У відповідності до ст. 6 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Цивільного кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

В ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Отже, законодавець не обмежує суб'єктів господарювання - платників податків, у виборі видів діяльності, які він має право здійснювати. Суб'єкти господарювання мають право здійснювати будь-які види діяльності, які не заборонені Законом. Надання послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та маркетингових не є видами діяльності, які заборонені законодавцем.

З огляду на зазначене вбачається, що здійснення ТОВ "Амадео" та ТОВ "КП 2011" такого виду діяльності як надання послуг, який не передбачений у основних видах діяльності підприємств за КВЕД, не суперечать положенням чинного в Україні законодавства та не обмежує право платника податків ТОВ "Наша Олія" у відображені таких операцій у податковому обліку з податку на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139. 1 ст. 139 Податкового кодексу України визначені витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку (не включають до складу витрат). Так згідно п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що до складу витрат включають будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Колегією суддів встановлено, що під час перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС не було виявлено ознак того, що витрати ТОВ "Наша Олія" на придбання інформаційно-аналітичних (консультаційних) та маркетингових послуг, які отримані від ТОВ "Амадео" та ТОВ "КП 2011", підпадають під обмеження, встановлені пунктом 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. При цьому, під час перевірки фахівцям ДПІ були надані товариством усі необхідні первинні документи, які належним чином підтверджують як факт надання ТОВ "Наша Олія" послуг з боку ТОВ "Амадео" та ТОВ "КП 2011", так і факт оплати зазначених послуг, а саме: договори, акти прийому-передачі наданих послуг до Договорів, відповідні платіжні документи.

Також, до матеріалів справи позивачем надано копії звітів з інформаційних послуг згідно договору про надання інформаційних (консультативних) послуг № 010612 від 01.06.2012р. Звіт з інформаційно-аналітичних послуг "Аналіз ринку олійних культур, рослинних олій" "Аналіз олійно-жирової галузі" згідно договору № 0106-12 від 01.06.2012р.

Отже, реальність отримання ТОВ "Наша Олія" від ТОВ "Амадео" та ТОВ "КП 2011" інформаційно-консультаційних маркетингових послуг підтверджується належними первинними документами.

Колегія суддів, аналізуючи положення чинного законодавства України, визначає, що ані Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, до яких належать ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім цього, правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема, ст. 138 Податкового кодексу України, не вимагається підтвердження витрат на оплату юридичних, інформаційних, консультаційних, посередницьких, маркетингових послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання (отримання) юридичних, інформаційних, консультаційних, посередницьких послуг.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності. Акти, якими оформлявся факт отримання послуг від ТОВ "Амадео" та ТОВ "КП 2011", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, місце та дату складання, посади і підписи уповноважених осіб.

Відповідно до змісту наведених вище норм, правильність формування платником податків валових витрат вимагає також наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довідки АА № 424219 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є: виробництво нерафінованої олії та жирів (15.41.0), виробництво рафінованої олії та жирів (15.42.0), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (51.33.0), неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (51.39.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0), організація перевезення вантажів (63.40.0).

Як вбачається з первинних документів наявних у ТОВ "Наша Олія", інформаційно-аналітичні (консультаційні) послуги та маркетингові дослідження за Договорами були проведені саме з питань, які відносяться до сфери діяльності ТОВ "Наша Олія" зазначених у довідці ГУ статистики. Крім цього, зміст договорів, укладених ТОВ "Наша Олія" з ТОВ "Амадео" та ТОВ "КП 2011", свідчить про те, що на їх підставі можуть надаватися тільки послуги, пов'язані з господарською діяльністю товариства; у актах приймання-передані зазначено, які саме послуги були надані товариству; сам факт надання послуг податкова інспекція в акті перевірки не заперечує; будь-яких відомостей, що ТОВ "Наша Олія" надавалися та ним були оплачені послуги за межами договорів та такі, що не пов'язані із господарською діяльністю товариства у акті не зазначено.

Таким чином, витрати, понесені ТОВ "Наша Олія" у зв'язку із оплатою зазначених вище послуг, пов'язані із господарською діяльністю товариства.

Крім цього, на думку фахівців ДПІ (арк. 33-36 Акту) ТОВ "Наша Олія" на порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 197.121 ст. 197 Податкового кодексу України було не вірно визначено базу оподаткування ПДВ з вартості реалізованих основних фондів ТОВ "Олія-Трейд", що призвело до заниження податкового зобов'язання на 824017,50 грн., а саме:

- до бази оподаткування товариством включено договору вартість основних фондів, але зазначена вартість є нижчої їх балансової вартості на момент їх постачання (арк. 35);

- до бази оподаткування товариством не включена балансова вартість земельної ділянки, що розміщена під об'єктом нерухомого майна і була реалізована одночасно з об'єктами цього нерухомого майна (арк. 35).

Колегія суддів, розглянувши висновки ДПІ про порушення ТОВ "Наша Олія" п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 197.12.1 ст. 197 Податкового кодексу України, внаслідок не вірного визначення бази оподаткування ПДВ з вартості реалізованих основних фондів ТОВ "Олія-Трейд", встановила наступне.

На підставі договорів купівлі-продажу б/н від 05.04.11р., № 05/04-П від 05.04.11р., № 04/04-П від 04.04.2011р. ТОВ "Наша Олія" продало ТОВ "Олія-Трейд" нежитлове приміщення по виробництву рослинної олії; обладнання що використовується для виробництва соняшникової олії, насіньовійка М2С-50М. Продаж основних фондів було здійснено за оціночною вартістю і саме оціночна (договірна) вартість була взята базою оподаткування податком на додану вартість. Зазначені дії позивача повністю відповідають вимогам ст. 185, пункту 188. 1 ст. 188 Податкового кодексу України, які діяли на час здійснення спірних операцій. Постачанням товарів згідно п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно пункту 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Позивачем, у відповідності до положень підпункту 197.1.21 пункту 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України не було оподатковано податком на додану вартість господарську операцію з продажу земельної ділянки за договором купівлі-продажу б/н від 05.04.2011р. укладеного між ТОВ "Наша Олія" та ТОВ "Олія-Трейд".

Так, в підпункті 197.1.21 п. 197. 1 ст. 197 Податкового кодексу України передбачено, що звільняють від оподаткування операції з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщенні під об'єктами нерухомого майна та включають до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень) абзацу першого підпункту 197.1.13 пункту 197.1 ст. 197 цього Кодексу). Земельна ділянка обліковувалася на окремих рахунках бухгалтерського обліку, про що свідчить надана позивачем довідка, та земельну ділянку було продано окремо від об'єкту нерухомості, який на ній знаходиться та вартість проданої земельної ділянки не включалася та не включається до загальної вартості нерухомого майна. Отже здійснення операції з поставки (продажу, передачі) земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом нерухомості, як окремого об'єкта, то така операція з відчуження звільняється від оподаткування податком на додану вартість, за умови відображення в обліку придбання такої ділянки як окремого об'єкта.

Колегія суддів при дослідженні матеріалів справи звернула увагу на те, що в Акті перевірки фахівці ДПІ зазначають, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.06.12р. встановлено його заниження на суму 986374,00 грн., у т.ч.: квітень 2011р. заниження на 630092,00 грн.; січень 2012р. заниження на 111549,00 грн.; лютий 2012р. заниження на 82377,00 грн.; квітень 2012р. заниження на 47996,00 грн.; червень 2012 р. заниження на 114360,00 грн.

Як вбачається з вищенаведеного та зазначено в акті перевірки позивачем було неправильно сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у квітні 2011р., квітні 2012р. та червні 2012р. Внаслідок яких порушень ТОВ "Наша Олія" було занижено податок на додану вартість у січні 2012 року та лютому 2012 року, представник відповідача в судовому засідання пояснень стосовно документального підтвердження таких порушень не надав.

Розглянувши матеріали справи щодо застосування до ТОВ "Наша Олія" суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12023,20 грн. за податковим повідомлення-рішення від 18.10.12р. № 0002302203, колегія суддів дійшла наступного висновку.

В акті перевірки посадові особи ДПІ зазначають, що ТОВ "Наша Олія" було порушено п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що призвело до завищення встановленого ліміту залишку готівки в касі та до визначення товариству штрафних санкцій у розмірі 12023,20 грн. При цьому фахівці ДПІ в акті перевірки зазначають, що у ТОВ "Наша Олія" є відомості на виплату заробітної плати, які не містять підписи одержувача: від 28.03.12р. у сумі 4151,32 грн., 10.05.2012р. у сумі 1549,22 грн., від 06.06.2012р. у сумі 311,06 грн.

У відповідності до п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, касові операції оформлюються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Згідно п. 3.4 Положення № 637 видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства , який на це уповноважений керівником.

В п. 3.5 Положення зазначено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми, використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Для виведення залишку готівки не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. В п. 7.24 Положення № 637 передбачено, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими, видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно у день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Отже для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Проте, досліджені колегією суддів, наявні у ТОВ "Наша Олія" відомості на виплату заробітної плати, які додані до матеріалів справи, зокрема й від 28.03.12р., 10.05.2012р., від 06.06.2012р., з яких вбачається, що вони оформлені з додержанням вимог зазначеного вище Положення та містять усі необхідні реквізити, зокрема, підписи одержувачів. Доказів того, що дані відомості не відповідають чинному законодавству відповідачем не надано.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 820/191/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.