Ухвала суду № 30451128, 04.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р. Справа № 11518/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Попка Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Артор» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Артор» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2010 року № 0000692321/0, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 5097420 грн., в тому числі 2698115 грн. основного платежу та 2399305 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при нарахування оскаржуваного податкового зобов'язання податковим органом не враховано, що термін платежу за векселем не є позовною давністю, відтак на суму кредиторської заборгованості можна нараховувати додаткові зобов'язання лише по спливу строку позовної давності, перебіг якого починається по закінченню терміну платежу, а цей строк на час перевірки не минув. Відносно векселів з терміном погашення на конкретну дату, які не були пред'явлені до платежу у визначені законом терміни, перевіряючими не було враховано того, що векселі були погашені на умовах договору про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Також невірним є висновок податкового органу щодо необхідності нарахування відсотків повинно відбуватись з моменту отримання позики.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Галицькому районі м. Львова, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що станом на 14.05.2008 року держателем векселів, виданих позивачем були його контрагенти і при цьому на дату закінчення строку позовної давності векселі не пред'явлено векселедержателем підприємству до оплати та не погашено. Тому сума кредиторської заборгованості по виданому векселю (в оплату за товари) є безповоротною фінансовою допомогою відповідно, відтак векселедавцю (позивачу) необхідно було відобразити суму заборгованості за векселями у складі валових доходів.

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не прибули та не поступило клопотань про розгляд апеляції з їх участю, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закрите акціонерне товариство «Артор» 25.10.1995 року зареєстровано Галицькою районною адміністрацією м. Львова та 09.11.1995 року взято на податковий облік.

Працівниками ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Артор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року.

Результати перевірки оформлено 23.03.2010 року актом за №1176/23-209/23268076

При цьому встановлено порушення ЗАТ «Артор» вимог п.п.1.22.1, п.1.22 п.1.25 ст. 1, пп. 4.1.6, п.4.1 ст. 4, п.п12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 2698115 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом 07.04.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000692321/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 5097420, в тому числі 2698115 грн. - основного платежу та 2399305 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому ДПІ у Галицькому районі м. Львова за вказаним актом перевірки встановила, що в результаті порушення позивачем вказаних норм податкового права, в їх сукупності, позивачем у перевіряємому періоді занижено валові доходи на загальну суму 2698115 грн. по господарських операціях з контрагентами.

При цьому суд встановив, що станом на 14.05.2008 року держателем векселів: від 08.11.04 року №733253090241; від 20.10.2004 року №733253090025; від 08.11.2004 року №733253090025; від 21.10.2004 року №733253090013; від 03.11.2004 року №733253090024; від 31.07.2004 року №733253090242; від 03.11.2004 року №733253090023, виданих ЗАТ «Артор» було ПП «Мегаторг».

26.05.2008 року між позивачем та ПП «Мегаторг» укладено договір про припинення зобов'язань зарахуванням, відповідно до якого сторони дійшли згоди про залік взаємних вимог по зазначених взаємовідносинах, в яких позивач є боржником за вказаними вище векселями, а ПП «Мегаторг» є боржником за накладною №РН-3310001 від 31.03.2008 року. Зазначене відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Суд першої інстанції вірно визначив, що податковим органом в порушення вимог ст.601 Цивільного кодексу України зроблено висновок щодо заборгованості позивача за вказаними векселями, яка відповідає визначенню безповоротної фінансової допомоги.

Також перевіркою встановлено, що вексель від 30.06.05 року №733253090037 на суму 5904012,7 грн. терміном платежу - 30.06.2008 року підлягає пред'явленню до оплати 30.06.2008 року; вексель від 31.05.2005 року №733253090036 на суму 1243886,9 грн. терміном платежу 31.05.2008 року підлягає пред'явленню до оплати 31.05.2008 року; вексель від 15.07.2005 року №733253090038 на суму 30125,70 грн. терміном платежу за векселем - 15.07.2008 року підлягає пред'явленню до оплати 15.07.2008 року; вексель від 29.07.2005 року №733253090039 на суму 552222,40 грн. терміном платежу 29.07.2008 року підлягає пред'явленню до оплати 29.07.2008 року.

При цьому зроблено висновок, що дані векселі станом на день предявлення до оплати, не були пред'явлені підприємству до оплати, відтак суму заборгованості за векселями вважає безповоротною фінансовою допомогою , яка має бути включена до валового доходу. Згідно із ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року №3480-ІУ, вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателя).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 23.02.2006 року №3480-ІУ, вексель належить до боргових цінних паперів, тобто паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк сплати згідно із зобов'язаннями.

Статтею 77 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вини є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу та позовної давності.

Строки пред'явлення до оплати та оплати переказного векселя строком «за пред'явленням» визначені ст. 34 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі», згідно якої переказний вексель строком «за пред'явленням» повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання та підлягає оплаті при його пред'явленні. Крім того, даною нормою також визначено право трасанта на скорочення строку пред'явлення, або обумовлення більш тривалого строку.

Статтею 70 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» визначено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. За таких умов датою настання платежу наданими ЗАТ «Артор» за векселями від 30.06.2005 року №733253090037 на суму 5904012,7 грн. терміном платежу - 30.06.2008 року починається 30.06.2008 року і закінчується 30.06.2011 року; від 31.05.2005 року №733253090036 на суму 1243886,9 грн. терміном платежу 31.05.2008 року починається 31.05.2008 року і закінчується 31.05.2011 року; від 15.07.2005 року №733253090038 на суму 30125,70 грн. терміном платежу за векселем - 15.07.2008 року починається 15.07.2008 року і закінчується 15.07.2011 року; від 29.07.2005 року №733253090039 на суму 552222,40 грн. терміном платежу 29.07.2008 року починається 29.07.2008 року і закінчується 29.07.2011 року.

Також за висновками акту перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «Передзвін» укладено договір позики за яким на розрахунковий рахунок позивача 26.03.2009 року перераховано кошти в сумі 35505000 грн. і станом на 30.09.2009 року кредиторська заборгованість перед ТОВ «Передзвін» становить 35505000 грн.

Відповідно до умов зазначеного договору позики за користування позикою позичальник (позивач) виплачує позикодавцю 8% річних, які нараховуються та сплачуються в кінці терміну повернення позики.

При цьому відповідачем зроблено висновок, що сума умовних відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, є безповоротною фінансовою допомогою, яка має бути включена до валового доходу підприємства.

Згідно з п.11.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Актом перевірки від 23.03.2010 року охоплено період діяльності ЗАТ «Артор» з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року.

Тому висновок податкового органу про отримання позивачем ЗАТ «Артор» безповоротної фінансової допомоги є передчасним та не узгоджується з положеннями пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, оскільки в перевіряємий період не сплив строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України та річний строк за зобов'язаннями позивача.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки висновки посадових осіб податкового органу викладені в акті перевірки щодо заниження ЗАТ «Артор» податкового зобов'язання по податку на прибуток не ґрунтуються на первинних документах, а отже, не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року у справі №2а-8219/10- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

Я.С.Попко