Постанова № 30450935, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2608/14021/12 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.П

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та відновлення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначені апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційного суду, встановлено, що у відповідача на виконанні перебував виконавчий лист за №2-а-577-1/09, виданий Святошинським районним судом м. Києва 14.12.2009 року про зобов'язання УПФ в Святошинському районі м. Києва встановити ОСОБА_2 розмір пенсії та додаткової пенсії як інваліду третьої групи, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС з 22.05.2008 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008р.

22.12.2009 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

28.05.2010 року відповідачем винесено постанову про закінчення провадження (ВП № 16494314) згідно п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки до останнього надійшов лист УПФ України в Святошинському районі м. Києва від 29.04.2010 року № 2825/11, в якому було повідомлено про фактичне повне виконання рішення суду.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим законом заходів з примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» ( у редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного рішення, виконавче провадження підлягає закінченню в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Колегія суддів звертає увагу, що у виконавчому листі, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, вказано щодо проведення виплат з 22.05.2008 року без зазначення кінцевої дати проведення таких виплат.

Тобто, відповідач, закінчуючи виконавче провадження по ухваленому судом рішенню, яке не виконане, позбавив позивача права повторної подачі для виконання до виконавчої служби виконавчого листа №2-а-577-1/09 та порушив гарантоване Конституцією України право позивача на відновлення порушених прав, шляхом обов'язкового виконання рішення суду, яким його порушені права відновлені.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в свою чергу не спростовував доводи позовної заяви.

В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 28.05.2010 року серії ВП №16494314.

Зобов'язати Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження серії ВП №16494314.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.