Рішення № 30449965, 01.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2604/13 01.04.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

про стягнення страхового відшкодування в сумі 2 144,50 грн. в порядку регресу

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Семенюк Д.М. за довіреністю № 31 від 04.01.2012 р.

від відповідача: Пономарьов А.О. за довіреністю № 2912/12-40 від 29.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 2 144,50 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" на підставі договору добровільного страхування на транспорті № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р. (надалі - договір страхування) внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Nissan Note", реєстраційний номер АА 8515 ІХ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач стверджує, що відповідальність водія мотоцикла "Yamaha", реєстраційний номер АА 7478 АА, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/0151386), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача - Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/2604/13 та призначено розгляд справи на 18.03.2013 р. на 10:00 год.

11.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, серед яких копії витягів з ЄДРПОУ стосовно позивача та відповідача станом на 01.02.2013 р.

В судовому засіданні, призначеному на 18.03.2013 р., представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Відзив було передано для реєстрації до відділу діловодства суду.

Представник позивача в судовому засідання 18.03.2013 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засідання 18.03.2013 р. надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження розрахунку витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу в розумінні ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому додані позивачем до позовної заяви страховий акт № 00069967 від 02.08.2011 р. та Калькуляція ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" № 1023627 від 06.07.2011 р. не вважаються відповідачем відповідними належними доказами в спірному випадку.

В судовому засідання 18.03.2013 р. було оголошено перерву до 01.04.2013 р. об 11:20 год.

29.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких представник позивача просить задовольнити позовні вимоги повністю, а доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву вважає необґрунтованими. Зокрема, позивач посилається на приписи ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які не дають підстав вважати, що позивач при визначенні розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені наведеними приписами на відповідача (зокрема, направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків). Позивач також зазначив, що порядок визначення розмірів страхових виплат визначається при укладенні договору страхування та з урахуванням Правил страхування, а відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. При цьому позивач послався на п. 10.9 Договору страхування № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р., згідно якого страховик відшкодовує збиток, розрахований на підставі документів Авторизованого СТО, що попередньо погоджена із страховиком. Стосовно доводів відповідача у відзиві про те, що позивачем не надано належного доказу розрахунку витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, то позивач вказав, що строк експлуатації застрахованого ним автомобіля "Nissan Note", д.р.н. АА 8515 ІХ не перевищував 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу даного автомобіля приймається таким, що дорівнює 0. Позивач також звернув увагу, що в калькуляції № 1023627 від 06.07.2011 р. зазначено про ремонт саме деталей, зафіксованих у протоколі огляду транспортного засобу від 06.07.2011 р., складеному власником пошкодженого транспортного засобу.

В судовому засіданні 01.04.2013 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засідання 01.04.2013 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням заперечень на відзив, поданих до суду 29.03.2013 р., позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засідання 01.04.2013 р. надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.04.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.05.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (страховик, позивач) та Пацьорою Іриною Григорівною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування на транспорті № 011095/4055/0000305 (надалі - договір страхування). Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Nissan Note", реєстраційний номер АА 8515 ІХ, строк дії договору страхування з 18.05.2011 р. по 17.05.2012 р.

04.07.2011 р. в м. Києві на вул. Васильківській, 37 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля "Nissan Note", реєстраційний номер АА 8515 ІХ, яким керував власник Пацьора Ірина Григорівна, та мотоцикла "Yamaha", реєстраційний номер АА 7478 АА, яким керував власник Приходько Олександр Сергійович.

Наведене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, виданою Управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в м. Києві.

Позивач стверджує, що ДТП сталася в результаті порушення Приходьком Олександром Сергійовичем п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2011 р. у справі № 3-6301/11.

Відповідно до вищенаведеної постанови Приходька Олександра Сергійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

За страховим випадком (ДТП), згідно складеного позивачем страхового акту № 00069967 від 21.07.2011 р. було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 2144,50 грн. Виплата позивачем страхового відшкодування в наведеній сумі підтверджується платіжним дорученням № 025526 від 02.08.2011 р.

27.09.2011 р. позивач звернувся до відповідача із заявою-вимогою № 458 від 20.09.2011 р. про сплату страхового відшкодування в розмірі 2144,50 грн. (надалі - регресна вимога).

Відповідач листом № 2496 від 26.12.2011 р. повідомив позивача про необхідність надання для розгляду регресної вимоги звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку автомобіля "Nissan Note", д.р.н. АА 8515 ІХ та свідоцтва аварійного комісара Урусова С.В., який здійснив огляд автомобіля.

У відповідь на вищенаведений лист відповідача, позивач листом від 09.04.2012 р. повідомив відповідача, що оцінка з визначення вартості матеріального збитку не проводилась ним у зв'язку з незначними пошкодженнями застрахованого автомобіля, а розрахунок суми страхового відшкодування позивач проводив на підставі Калькуляції ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" № 1023627 від 06.07.2011 р. на суму 2769,50 грн. у відповідності до пункту 11.15 Договору страхування № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р.

Відповідач листом № 1608 від 08.06.2012 р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування до надання останнім звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у виплаті спірного страхового відшкодування незаконним, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і надалі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 04.07.2011 р.) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача - Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" сума страхового відшкодування в розмірі 2144,50 грн., виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що був укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП.

Як зазначив позивач у позовній заяві, виплата страхового відшкодування в сумі 2144,50 грн. була здійснена ним "на підставі Калькуляції ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" № 1023627 від 06.07.2011 р. на суму 2769,50 грн. у відповідності до пункту 11.15 Договору страхування № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р. ". У поданих до суду запереченнях на відзив позивач послався на пункт 10.9 Договору страхування № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р., згідно якого страховик відшкодовує збиток, розрахований на підставі документів Авторизованого СТО, що попередньо погоджена із страховиком.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених позивачем до відповідача вимог про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 2144,50 грн., які підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу. Отже, доведенню при вирішенні даного спору підлягає факт наявності або відсутності підстав для здійснення такого відшкодування, а рівно розмір суми страхового відшкодування в порядку регресу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається, зокрема, на договір добровільного страхування на транспорті № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р., який був укладений між ним та Пацьорою Іриною Григорівною, автомобіль якої був пошкоджений у ДТП, що сталася 04.07.2011 р.

Також, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0151386 (надалі - поліс № АА/0151386), відповідно до якого відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу, якого визнано винним у скоєнні спірної ДТП, при цьому забезпеченим транспортним засобом за даним полісом визначено мотоцикл "Yamaha", реєстраційний номер АА 7478 АА.

Матеріалами справи, зокрема, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2011 р. у справі № 3-6301/11 підтверджується, що особою винною у скоєнні ДТП, що сталася 04.07.2011р., визнано Приходька Олександра Сергійовича, який керував мотоциклом "Yamaha", реєстраційний номер АА 7478 АА.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не заперечує факт укладення між ним та Приходьком Олександром Сергійовичем полісу № АА/0151386.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АА/0151386, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

В той же, час при вирішені даного спору по суті суд виходив з того, що право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика. Зокрема, судом було враховано наступне:

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних, для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Приписами пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено відшкодування страховиком при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності страховика у встановленому цим Законом порядку оціненої шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Частина 2 вищенаведеної статті Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" містить перелік обов'язкових випадків проведення оцінки майна, серед яких - визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика, при цьому визначення та оцінка реального розміру збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, можлива виключно на підставі експертної оцінки, проведеної незалежним експертом, суб'єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства України.

Фактично в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження здійснення позивачем у встановленому законом порядку оцінки матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого в ДТП транспортного засобу - автомобіля "Nissan Note", реєстраційний номер АА 8515 ІХ.

Зокрема, відповідний звіт (висновок) про оцінку пошкодженого транспортного засобу, який би був складений незалежним експертом, суб'єктом оціночної діяльності до позовної заяви не доданий, в той час як додана позивачем до позовної заяви Калькуляція ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" № 1023627 від 06.07.2011 р. на суму 2769,50 грн., судом не приймається у якості належного доказу розрахунку витрат, пов'язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу в розумінні ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача, у якості обґрунтування підстав відсутності в спірному випадку звіту про оцінку пошкодженого транспортного засобу, з посиланням на пункт 11.15 Договору добровільного страхування на транспорті № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р., яким ніби - то передбачено, що розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхових випадків за ризиками "ДТП", "Протиправні дії третіх осіб", "Стихійне лихо", "Пожежа" та "Інші випадки" здійснюється на основі звіту (дослідження) експерта/оцінювача або на основі аварійного сертифікату Страховика або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту на станції технічного обслуговування.

Відхиляючи вищевказані доводи позивача, суд встановив, що фактично Договір добровільного страхування на транспорті № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р. взагалі не містить пункту 11.15. Так, розділ 11, до якого мав би відноситись зазначений позивачем пункт 11.15, фактично складається лише з пунктів 11.1, 11.2,11.3, 11.4 та 11.5. До того ж, як свідчить зміст договору добровільного страхування на транспорті № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р., жодний з пунктів цього договору не містить пункту із вищевикладеним змістом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за можливої наявності у договорі страхування, який укладений між позивачем та його страхувальником, умови відповідного спірного змісту, така умова стосувалась би виключно правовідносин між позивачем та його страхувальником. Предметом же даного спору є правовідносини між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі положень ЦК України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З вищевикладених підстав суд відхиляє також посилання позивача і на пункт 10.9 Договору добровільного страхування на транспорті № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р., до того ж викладений позивачем зміст цього пункту відноситься підпункту в) пункт 10.9 наведеного договору.

При цьому суд погоджується з доводами позивача, що порядок визначення розмірів страхових виплат визначається при укладенні договору страхування та з урахуванням Правил страхування, а відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямоване на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, права та обов'язки встановлюються, змінюються або припиняються саме між його сторонами, т.т. щодо Договору добровільного страхування на транспорті № 011095/4055/0000305 від 12.05.2011 р. - між позивачем (страховиком) та Пацьорою І.Г. (страхувальником).

В свою чергу, положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено відшкодування страховиком при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності страховика у встановленому цим Законом порядку оціненої шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (стаття 22) та встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29).

Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується і з іншими доводами позивача, викладеними останнім у запереченнях на відзив, як необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що предметом спору в даній справі є правовідносини саме між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі положень ЦК України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Стосовно тверджень позивача, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Nissan Note", д.р.н. АА 8515 ІХ дорівнює 0, то вони не підтверджуються позивачем належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України з урахуванням ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами позивачем не доведено суду, що заявлена до стягнення в порядку регресу сума страхового відшкодування в розмірі 2144,50 грн. є оціненою шкодою в розумінні ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми в розмірі 2144,50 грн., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову повністю.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.04.2013 р.

Суддя Гумега О. В.